США вийшли з війни, зміцнивши свої позиції як лідер світового господар­ства (країна зберігала нейтралітет аж до 6 квітня 1917 p., втра­тила під час війни близько 120 тис. осіб). За період підготовки до Першої світової війни, і особливо в її роки, СІЛА удалось активно використати місткий ринок воюючих країн. Виконання контрактів на постачання зброї сприяло прискореному промис­ловому розвитку, а поставки продовольства зумовили різке збільшення рівня сільськогосподарського виробництва в країні. Американський експорт за період 1914—1919 pp. зріс більше ніж у три рази — з 2,4 млрд. до 7,9 млрд. дол. США вдалось також розширити свій вплив на ринках, які раніше контролюва­лися західноєвропейськими країнами, зайнятими в той період воєнними проблемами. Війна була "великим" бізнесом для аме­риканських підприємців, прибуток яких за ті роки сягнув май­же 35 млрд. дол. До закінчення війни, завдяки прибуткам від масового експорту, країна погасила половину всієї зовнішньо­економічної заборгованості та перетворилась у найбільшого кре­дитора. У 1918 р. США зосередили у своїх руках половину світо­вого золотого запасу.

Тимчасовий післявоєнний спад 1920—1921 pp. був виклика­ний конверсією промисловості. Як і в інших країнах, у США протягом війни відчутно виявилась диспропорція в розвитку галузей народного господарства. Це було частково як причи­ною, так і наслідком державного втручання у господарське жит­тя країни.

США, на відміну від інших воюючих країн, не зазнали таких потрясінь і спадів виробництва. Протягом двох післявоєнних років у країні зберігалася досить висока господарська кон´юнк­тура, підставою для якої була активна державна допомога США, американських приватних компаній європейським країнам у відбудові зруйнованого війною їхнього господарського потенціа­лу. Проте скорочення розмірів воєнних і цивільних замовлень негативно відбилось на розвитку економіки країни. Криза 1920— 1921 pp., яка розпочалася у військовій промисловості, швидко поширилась і на цивільне господарство.

Внаслідок економічного піднесення США вдалось досить швидко подолати кризові явища конверсійного періоду. Уже в 1923 р. у країні спостерігалися зростання й активізація вироб­ництва. Процес швидкого економічного піднесення продовжу­вався аж до 1929 р. Фундаментом процвітання в цей період став прискорений розвиток нових галузей (автомобільної, елек­тротехнічної, хімічної, радіотехнічної та ін.), завдяки їх модерні­зації і втіленню останніх досягнень НТП, наукових методів органі­зації виробництва. Фінансовою базою цього процесу були вели­чезні прибутки, які американські корпорації отримували від експорту капіталів і товарів до європейських та інших країн світу. З 1923 по 1929 р. їх чистий прибуток становив більше 50 млрд. дол.

У період найвищого процвітання країни сформувалась кон­цепція американського типу цивілізації, в основі якої лежали твердження про національну винятковість, необмежені можли­вості, в тому числі бізнесу, що ґрунтується на індивідуалізмі, вільній конкуренції, запереченні державного втручання в еконо­міку. Тому в цей період система державного регулювання еко­номіки в США не дістала розвитку.

Разом з тим на тлі загального економічного процвітання галузі промисловості, які не мали споживацького характеру, пе­реживали серйозні труднощі (суднобудування, вугільна галузь), багато ринків були перенасичені, що викликало труднощі у тек­стильній, швейній промисловості. У важкому становищі перебу­вало сільське господарство. Диспропорції у народному госпо­дарстві стали причиною наростання незбалансованості між ви­робництвом і споживанням, які доповнювались хронічним без­робіттям, лихоманковим спекулятивним біржовим ажіотажем. У країні назрівала криза.