Держава під натиском революції сприяла також розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобо­в´язував доставляти товари в Англію з Азії і Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав — на суднах ан­глійських або країн-експортерів. Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії. Реалізація його у другій половині XVII ст. призвела до ряду англо-голландських воєн. Успішне завершення їх зробило Англію найбільшим у світі морським і торговим центром. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 pp. Ґрунту­ючись на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. їх скасували лише в середині XIX ст. у зв´язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі та переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відво­ювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і пе­ретворилася на світову колоніальну імперію.

Після революції розпочався активний процес укріплення ве­ликої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське се­лянство зовсім зникло з історичної арени, а середні розміри зе­мельної власності становили вже 300 акрів (акр = 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель була в руках селян.