О.А. Бурунова

У статті досліджено організаційне становлення кооперативного сектору кредитної системи Волинського воєводства у складі Польської держави в 1920-30-х роках. Проаналізовано діяльність різних видів кредитних кооперативних установ, їх національний та соціальний склад.

Ключові слова: кооперативна кредитна система, кредитний кооператив, сільські кредитні кооперативи, міські кредитні кооперативи, ревізійний союз.

Постановка проблеми. Сучасна кредитна кооперація, що існує більш ніж у 100 країнах, виникла в середині ХІХ ст. у Німеччині. Згодом, у 80-90-х роках ХІХ ст. кооперативні кредитні заклади з’явилися на території України. Свого найвищого розквіту кредитні кооперативні установи у світі, і в тому числі в Україні, досягли перед Першою світовою війною. Результати цієї війни вкрай негативно позначилися на кредитних системах держав світу і, зокрема, їх кооперативному секторі. Останній відновив свою діяльність у середині 1920-х років: у Німеччині в 1926 р. діяло 22 226 кредитних кооперативів, Франції - 8 000, Чехословаччині - 6 458, СРСР - 9 114, у Польщі (із галицькими землями) - 6 600 [9, с. 7]. Нині кредитні кооперативні організації активно працюють у Німеччині, США, Канаді, Польщі, а також у країнах СНД.

Формується кооперативна кредитна система також і в Україні. Незважаючи на 150-річний досвід діяльності кредитної ко-операції, нинішні кредитні спілки у вітчизняній економічній системі є малоефективними. Якщо провести паралель між колишніми та теперішніми кредитними установами, то обидві починали свою роботу за складних економічних і політичних умов.

Тому існує потреба у вивченні історії кредитної кооперації, зокрема на Волині в 1920-30-х роках ХХ ст., а також у з’ясуванні організаційної структури кооперативного сектора кредитної системи та основних напрямків діяльності різноманітних кредитно- банківських кооперативних закладів.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблема становлення і розвитку кооперативної системи Волині, як і Західної України в міжвоєнний період у цілому, не була об’єктом спеціальних економічних досліджень. Частково вона висвітлювалася в науково- історичних, мемуарних та документально-статистичних працях загального характеру, які торкалися питань соціально- економічного розвитку західноукраїнських земель. Епізодично кредитна кооперація Волинського воєводства 1920-30-х років вивчалася при дослідженні кооперації Західної України та Волині Г.М. Голуб і Т.М. Вісиною [1; 2].

Мета дослідження. Мета даної статті полягає в тому, щоб відтворити цілісну картину становлення та діяльності різноманітних кредитних закладів кооперативного типу на Волині у міжвоєнний період, визначити їхні специфічні риси та регіональні особливості за умов дискримінаційної політики Польського уряду. Реалізація поставленої мети передбачає з’ясування: а) передумов становлення та розвитку кредитних кооперативних установ регіону, їх місця в господарській системі Волині;

б) особливостей кредитної кооперації Волинського воєводства;

в) організаційних форм і структури управління закладів кооперативного сектора кредитної системи; г) темпів і характеру розвитку різних видів установ кредитної кооперативної системи краю.

Основні результати дослідження. Формування закладів кооперативного кредитування на Волині почалося в період входження її до складу Російської імперії. Передумовами виникнення кооперативних форм фінансової самодопомоги серед населення стали такі чинники: скасування кріпосного права, індустріальний розвиток Російської імперії, прискорений перехід сільського господарства на ринкові засади.

Особливо сприятливі умови для розвитку кредитної кооперації склалися тут наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Цьому сприяло законодавство Російської держави. Зокрема, у 1895 р. було ухвалено Закон про організацію кооперативного кредиту - «Положення про установи дрібного кредиту». Даний документ дозволяв організовувати кредитні товариства як на пайових, так і на безпайових засадах. Це були кредитні кооперативи райф- файзенівського зразка. Перше кредитне товариство закладено на території Волині в с. Михалківцях письменником Д. Марковичем [10, с. 5].

Для керівництва роботою кредитних установ у 1904 р. створено урядовий орган - Управління у справах малого кредиту як департамент Міністерства фінансів. Незважаючи на обмежуючий вплив державного контролю над кредитівками, їх кількість до Першої світової війни щорічно зростала. У Волинській губернії в 1915 р. діяло 414 товариств, із них 333 кредитних та 81 ощадно-позичкове [1, с. 58]. У кредитних кооперативів виникла потреба в організаційному центрі. Із цією метою волинською кредитною кооперацією в 1917 р. було створено Волинський кредитовий союз кооперативів (Союзбанк). На початку 1918 р. він об’єднував 111 зареєстрованих кредитних і позичково-ощадних товариств [10, с. 5]. Кредитні кооперативи отримували грошові засоби безпосередньо з відділів Державного банку Росії за посередництвом інспекторів дрібного кредиту та з власного центру (Союзбанку).

Зародившись у межах Російської імперії, кооперативний сектор кредитної системи Волині в подальшому функціонував у складі Другої Речі Посполитої. У першій половині 1920-х років у Волинському воєводстві відбувалося відродження кредитних кооперативів. 29 жовтня 1920 р. Польський сейм ухвалив досить ліберальний Кооперативний закон. У ньому було сформульовано визначення кооперації, затверджено гарантовані основні демократичні принципи: вільне й відкрите членство, відповідні відсотки від вкладених капіталів, нескладну процедуру реєстрації кооперативів. Проте розвитку кредитної кооперативної системи перешкоджали економічні наслідки Першої світової війни, а саме: зруйнована економіка, високий рівень інфляції, нестабільність польської валюти, її девальвація та ін.

Після грошової реформи, проведеної Польським урядом у 1924 р., для кредитної кооперації виникли досить сприятливі умови. У Західній Україні, зокрема й у Волинському воєводстві, до середини 1920-х років було засновано різні кредитно- банківські установи. Кооперативна кредитна система воєводства була дворівневою: нижчий рівень - сільські кредитні кооперативні організації (райффайзенки, каси Стефчика, єврейські безпроцентні каси, кредитні каси «Самопоміч»), міські кооперативні банки (Українбанки, народні банки, кредитбанки, дисконтні банки та ін.); вищий рівень - Центральна каса кредитних кооперативів. На Волині заклади кредитної кооперації за національним складом були різноманітними. Кількість суто українських кредитних кооперативів була незначною. Це пояснювалося тим, що кредитні кооперативи належали до численних ревізійних союзів у Польщі й чіткого розмежування їх за національною ознакою не було.

Порівняно з галицькими воєводствами (Львівське, Тернопільське, Івано-Франківське), на Волині кредитна кооперація відновлювала або започатковувала свою діяльність досить повільно. Якщо до 1927 р. Центробанк (Централя для кооперативних кас) відновив у Західній Україні роботу 60 повітових (окружних) кооперативів, то на Волинській землі - тільки шести. Якщо співставити з польськими кредитними товариствами, то волинська кредитна кооперація за темпами розвитку відставала: «У Луцькому повіті в кредитовій кооперації 1 член кооперативи польської народності припадає на 18 поляків, не організованих в кооперативі, натомість 1 українець на 123 українця, не організованих в кооперативі» [8, с. 3]. Становлення української кооперації відбувалося власними силами, а польської - спиралося на потужну фінансову підтримку з боку влади. Не дивлячись на економіко-політичні перешкоди, завдяки активності кооператорів і допомозі галицького кооперативного руху, протягом 19241926 рр. у Волинському воєводстві було відкрито шість Українських кооперативних банків (Українбанків) як повітових кооперативних організацій. Вони належали до двох Ревізійних союзів: Ревізійного союзу українських кооперативів у Львові та Ревізійного союзу землеробських кооперативів у Луцьку.

Перший Українбанк на Волині виник у Ковелі, коли 6 липня 1924 р. в окружному суді був зареєстрований його статут. Кооперативний банк розпочав свою діяльність на базі реорганізованого ощадно-позичкового товариства «Самопоміч» [13, с. 4]. У 1930 р. Ковельський банк відкрив своє відділення у с. Мель- ниця Велицької гміни. На території воєводства Українбанки були відкриті у Кременці (1924 р.), Почаєві (1925 р.), Здолбунові (1925 р.), Острозі (1926 р.). За національним складом вони були українськими. На початку 1930-х років серед членів Українбанку поляки становили 2,3%, українці - 95,4%, інші - 2,3% [19].

Із 1926 р. у Луцьку почав працювати Український кооперативний банк як повітова кредитна організація. На час заснування він налічував 1200 осіб, розмір власного капіталу становив 40 тис. злотих. Луцький Українбанк відкрив свої відділення у Рожищах, Колках, Тростянці, Жидичині [8, с. 4]. У період світової економічної кризи банк не тільки не знизив активність роботи, а й поліпшив свої показники (табл. 1).

За операційний 1930 рік банк збільшив свої пасиви, що забезпечило збільшення наданих позичок. Причому платність позичок була високою - 55%. Банк належав до Волинського Союзу комунальних і кредитових організацій у Луцьку, мав зв’язки з Центробанком і Земельним банком у Львові. Стратегічна політика Українбанку полягала у збільшенні пасивів шляхом отримання кредитів у державних банках Польщі. В 1930 р. Державний Земельний банк надав кредит Українському кооперативному банку в Луцьку на суму 30 000 злотих. У банківській установі збільшилася й кількість членів: 1926 р. вона становила 1200 осіб, 1929 р. - 2002, 1930 р. - 2375 осіб. Зросли також інкасові операції. В інкасовому портфелі за станом на 1 січня 1930 р. налічувалося 23 732,31 зл., а на 1 січня 1931 р. - 82 468,85 зл. [15, с. 5].

У другій половині 20-х - 30-х років ХХ ст. у Луцьку як господарсько-кредитна установа Волині діяв ще один кооперативний банк - Український кредитний. Кількість членів банку щорічно зростала: на 30 травня 1929 р. було 20 членів, на 1 січня 1930 р. - 309, на 1 січня 1931 р. - 524, на квітень 1931 р. - 550 членів. Вони належали до різних соціальних груп суспільства (української інтелігенції й селянства). Серед 524 пайовиків банку було: адвокатів - 3 (0,6%), інженерів - 14 (2,6%), техніків - 2 (0,4%), панотців - 17 (3,2%), українських купців - 6 (1,1%), селян - 386 (73,7%), працівників владних органів - 46 (8,8%), вчителів - 16 (3,1%), дяків - 10 (1,9%), різних професій - 24 (4,6%) [13, с. 2].

Український кредитний банк проводив активну кредитну політику: на 31 грудня 1930 р. видав позик на суму 128 540 зл. (з яких позичальники повернули в 1931 р. 45 830 зл.). Останні стали джерелом позик на наступний рік. Фінансові операції банку забезпечувалися такими пасивами: майно - 3736,47 зл., сплачені відсотки за 1931 р. - 2255,13 зл., кредит Державного земельного банку - 76 000 зл., кредити інших кредитних інституцій - 450 зл., пайовий капітал - 12 127 зл., запасний капітал - 2257,41 зл. [16, с. 4]. Для збільшення своїх грошових засобів кредитна установа здійснювала такі заходи: було створено Громадський фонд позичок з метою залучення дрібних вкладів на ощадні книжки під річні відсотки; при пролонгації позичок двічі по 3 місяці із суми 200 зл. стягувалося по 5 зл.; збільшувався пайовий внесок до 40 зл. [14, с. 3].

У Волинському воєводстві діяли кооперативні банки регіонального значення, які належали до польських ревізійних союзів. Вони мали більше можливостей для активізації своєї діяльності, бо ними опікувалася польська влада. Завдяки такій опіці й почав свою діяльність Володимирський повітовий кооперативний банк як кредитний кооператив з обмеженою відповідальністю (1924 р.). Цей банк належав до Союзу Польських кооперативів у Варшаві. Статутом банку було чітко визначено: вступний пай - не менше 5 зл., вклад - не менше 50 зл. Членами банку були фізичні та юридичні особи різного соціального походження. На 31 грудня 1930 р. соціальна структура кооперативного банку була такою: власників господарств площею до 20 га - 878 осіб (54,7 %), власників господарств з наділом землі понад 20 га 327 (20,4%), ремісників - 65 (4,1%), купців - 30 (1,9%), промисловців - 22 (1,4%), сільських ремісників - 5 (0,3%), державних службовців - 225 (14%), представників інших професій - 42 (2,6 %), державних установ - 10 осіб (0,6%) [17, спр. 1139, арк. 2]. Після проведення польським урядом макроекономічних стабілізуючих заходів на грошовому ринку у другій половині 1920-х років Володимирський повітовий банк працював досить ефективно (табл. 2). При цьому на регіональному ринку капіталів він мав достатньо конкурентів, таких як Народний банк, Купецький банк, Каса Стефчика, Комунальна каса ощадна, Кооперативний банк дрібного купецтва, а також 5 спеціалізованих кооперативних банків.

Як і всі банківські установи Другої Речі Посполитої, кредитна кооперативна інституція Володимирського повіту найрента- бельніше працювала в 1927-1928 рр. Членам кредитного кооперативу виплачували дивіденди на паї: вони зросли з 6% у 1926 р. до 10% у 1927 р. [17, арк. 19].

До складу кооперативної кредитної системи Західної України, зокрема, Волині, входили численні кредитні кооперативи- інституції дрібного кредиту, які надавали своїм членам дрібні позики та належали до Ревізійного союзу. Виникали такі кредитні установи шляхом реєстрації в Окружному суді. Заклади дрібного кредиту мали податкові пільги: не викуповували промислового свідоцтва; не платили оборотного, прибуткового та рентного податків [5, с. 6]. Ці кредитні установи були ефективними в господарському житті села: по-перше, кооперативна система кредитування охопила дрібних ремісників і селян, які не мали доступу до банківських позик; по-друге, кредит для сільських жителів став доступним і дешевим; по-третє, змен-шився лихварський кредит на селі.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. на діяльність кредитних кооперативних установ суттєво не вплинула. Вони продовжували працювати завдяки збільшенню кількості членів із невеликою пайовою сумою та залученню дрібних заощаджень вкладників. Проте політика «пацифікації» 1930 р. завдала відчутного удару по кооперації на західноукраїнських землях, в тому числі й на Волині (тут кредитні кооперативи знизили оборот капіталу з 39 592 908 зл. у 1931 р. до 20 371 545 зл. у 1932 р.). До прийняття Закону 1934 р. кількість волинських кредитних кооперативів, підпорядкованих Ревізійному Союзу Українських Кооперативів (РСУК), була незначною: із 392 кооперативів Волині кредитна кооперація РСУК охоплювала лише 10.

На волинську кредитну кооперацію негативний вплив мав новий кооперативний закон 1934 р., яким регулювалася організація ревізійних спілок, визначалася приналежність до них кооперативів і обмежувалася діяльність РСУК лише трьома воєводствами (Львівським, Станіславським і Тернопільським). Це позбавило РСУК організаційного впливу на північно-західні землі, зокрема й на Волинське воєводство. Кредитні кооперативи РСУК перейшли до новоствореного в 1934 р. Союзу рільничих і зарібково-господарських кооперативів (СР і ЗГК). Останній був найбільшим серед Ревізійних союзів у Польщі. По воєводствах Варшавський Союз представляли Окружні союзи, які були відкриті в Луцьку, Львові, Кракові, Познані та інших великих містах Польщі. До Окружного союзу в Луцьку входили, поряд з кредитними кооперативами, молочарські та рільничо-торговельні. В Луцькому відділенні СР і ЗГК переважали кредитні кооперативи (табл. 3).

До Союзу рільничих і зарібково-господарських кооперативів відносилися каси Стефчика. Порівняно зі Східною Галичиною, вони були досить поширеними на Волині. Серед пайовиків кас Стефчика значну частину становили поляки. Ефективно ці кредитні інституції почали працювати лише в 30-х роках ХХ ст. (табл. 4).

За 1930 р. кількість кас Стефчика збільшилася на 2,3%, а кількість членів - на 14%. Пайовий капітал на одного члена залишився на рівні 27 зл. Однак запасний і спеціальний капітал у розрахунку на одного члена кооперативу збільшився з 2566 зл. у 1930 р. до 3070 зл. у 1931 р. Вклади сільських кас зменшилися, бо з Союзу вийшла одна кредитна спілка із сумою 115 000 зл. Хоча сума вкладів зменшилася, проте кількість вкладників збільшилася, відбувся приріст ощадних книжок і на 1 січня 1931 р. їх кількість становила 15 505 [2, с. 6]. Луцьке відділення СР і ЗГК з метою підвищення професійного рівня працівників організувало курси для 93 слухачів кас Стефчика. Це сприяло зменшенню недоліків у роботі установи та веденні рахівництва.

На кооперативних засадах працювали на Волині єврейські безпроцентні кредитні каси. Вони належали до Центрального Товариства підтримки безвідсоткового кредиту та пропаганди продуктивної праці серед єврейського народу «Cekabe». У Волинському воєводстві в 1937 р. діяло 55 безпроцентних кредитних кас, які нараховували 10 064 членів. Єврейські кредитні каси володіли капіталом розміром 953 539,53 зл., надали 16 942 позички на загальну суму 637 692,85 зл. [18, спр. 4382, арк. 123].

Німецька громада в Луцьку користувалася також послугами кооперативного банку «Кредит-Луцьк», членами якого були 317 німців. Цей кредитний кооператив з обмеженою відповідальністю належав до Луцького відділення СР і ЗГК та Союзу німецьких кооперативів у Львові [18, спр. 4067, арк. 7].

При професійних установах, громадських товариствах, релігійних парафіях діяли каси самодопомоги під назвою «Християнська Каса безпроцентного кредиту». У міжвоєнний період на території воєводства їх працювало понад 40 [18, спр. 4382, арк. 1-7].

Серед воєводств Західної України частка кредитних кооперативів відносно питомої ваги в населенні краю на Волині була низькою. Найгустіша мережа кредитних кооперативів припадала на Тернопільське воєводство, бо частка їх (22,4%) перевищувала питому вагу в населенні усього краю (16,7%). У Львівському воєводстві ці показники становили відповідно - 36,0 і 32,5%, Станіславському - 18,0 і 15,5%, у Волинському - 16,4 і 23,6% [2, с. 103].

Висновки. Проведений аналіз розвитку кооперативного сектору кредитної системи Волині дає підстави зробити такі висновки.

1. На Волині кредитна кооперація почала формуватися на рубежі ХІХ-ХХ ст. Заклади кредитної кооперації отримували кредити з державних банківських установ Російської імперії. Кооперативні кредитні установи були об’єднані в Союзбанк. Кооперативний сектор кредитної системи Західної України, в тому числі й Волинського воєводства, функціонував у 20-30-х роках ХХ ст. на основі банківського законодавства Другої Речі Посполитої.

2. За організаційно-правовою формою установи кооперативного кредитування поділялися на кооперативні банки, народні банки, сільські кооперативні каси («райффайзенівки»), каси Стефчика, безпроцентні кредитні каси, каси самодопомоги. Вони належали до різноманітних ревізійних союзів.

3. За національною приналежністю волинські кредитні кооперативи були українськими, польськими, єврейськими, німецькими, змішаними. Українська кредитна кооперація, порівняно з польською, у воєводстві була слабкою. Остання отримувала значні кредити з державних банків.

4. Негативний виплив на діяльність українських кооперативів на Волині мала політика «пацифікації» 1930 р. і кооперативний закон 1934 р., які призвели до переходу кредитних кооперативів РСУК до Союзу рільничих та зарібково-господарських кооперативів у Варшаві та скорочення їх кількості у другій половині 1930-х років. Волинські кредитні кооперативи припинили свою діяльність зі встановленням радянської влади на території Західної України в 1939 р.

1. Вісина Т. М. Передумови й початки кооперативного руху на Волині (друга половина ХІХ ст. - 1918) / Т. М. Вісина // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. — 2000. — № 1. С. 55—59.

2. Голуб Г. М. Розвиток кредитної кооперації на західноукраїнських землях у 20-30-х роках / Г. М. Голуб // Історія народного господарства та економічної думки України : Міжвід. зб. наук. праць. — Вип. 26-27 / Редкол. : Т. І. Дерев’янкін (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Наук. думка, 1994. С. 95—106.

3. Дещо з історії кооперації на Галицько-Волинських землях // Господарсько-кооперативний часопис. — 1939. — 20 квіт. — № 8. — 24 с.

4. Загальні збори Українського кредитового банку на Волині // Українська нива. — 1931. — Ч. 15. — 30 квіт. — 4 с.

5. Заснування інституцій дрібного кредиту // Господарсько-кооперативний часопис. — 1928. — Ч. 6. — 8 лют. — 8 с.

6. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США / В. В. Зіновчук— Вид. 2-е. — К. : Логос, 1996. — 222 с.

7. Історія кооперативного руху : підруч. [для кооп. вузів] / С. Г. Бабенко, С. Д. Гелей, Я. А. Гончарук [та ін.]. — Львів : Ін-т українознав. НАНУ, 412 с.

8. Кооперативний рух в Луцькому повіті // Господарсько-кооперативний часопис. — 1928. — Ч. 18. — 2 трав. — 8 с.

9. Кредитова кооперація в різних країнах світу // Господарсько- кооперативний часопис. — 1928. — Ч. 35. — 29 серп. — 8 с.

10. Павлюк Н. Волинська Українська кооперація в минулому й сучасному / Н. Павлюк // Волинське слово. — 1937. — № 6. — 11 лют. — 8 с.

11. Певний П. Творімо Громадський фонд позичок / П. Певний, Ю. Константанів, В. Арцабака // Українська нива. — 1931. — Ч. 17. — 20 трав. — 4 с.

12. Рільничі справи. Рільничі кооперативи на Волині // Волинський господар. — 1931. — Ч. 5. — 6 трав. — 16 с.

13. Сорок В. В Українбанку / В. Сорок // Українська нива. — 1929. — Ч. 24-25. — 15 черв. — 8 с.

14. Український кредитовий банк // Українська нива. — 1931. — Ч. 16. — 10 трав. — 4 с.

15. У світлі фактів. Загальні Збори уповноважених Українбанку в Луцьку трав. 1931 р. // Українська нива. — 1931. — Ч. 22-23. — 15 лип. — 6 с.

17. Український кредитовий банк на Волині // Українська нива. — 1931. — Ч. 6. — 16 лют. — 4 с.

19. Державний архів Волинської області (ДАВО). — Фонд 34. — Оп. 2. — Спр. 1139.

20. ДАВО. — Фонд 46. — Оп. 9. — Спр. 1532, 4067, 4382, 4850.

21. ДАВО. — Фонд 46. — Оп. 9-а. — Спр. 717.