4. Діяльність професора г.і. сенченка (1917- 2006 рр.) в контексті розвитку вітчизняної аграрної науки
Жуплатова О.А.
У статті висвітлено значення діяльності відомого вітчизняного вченого-селекціонера, автора багатьох високопродуктивних сортів конопель Сенченка Г.І. у розвитку селекційної роботи з коноплями.
Григорій Іванович Сенченко народився 23 січня 1917 р. в селі Ротівці Путивльського району Чернігівської губернії (зараз Сумська область) в сім’ї хліборобів Івана Кононовича та Марії Федотівни Сенченків. Разом зі своїми старшими братами, хлопець привчався до важкої праці на землі, проявляючи при цьому неабиякий інтерес до всього живого. З дитинства Григорій Іванович пройшов життєву школу селянської мудрості, допомагаючи батькам у веденні домашнього господарства [1]. У 1931 р., закінчивши семирічку, Григорій вступив до Путивльського хіміко-технологічного технікуму. Але через два роки навчання хлопець зрозумів, що хімія і технологія переробки сільськогосподарської продукції його зовсім не зацікавили. Він душею тягнеться до простору полів, на яких споконвіків його батьки, діди і прадіди вирощували хліб і вели господарство. Григорій вирішує здобувати знання у Глухівському сільськогосподарському інституті. З 1931 р. по 1933 р., долаючи щотижня майже тридцятикілометрову відстань, молодий хлопчина пройшов дворічні підготовчі курси при інституті, а в 1934 р. — став студентом цього навчального закладу. З великим інтересом і старанністю юнак вивчав науку вирощування та збільшення урожайності сільськогосподарських культур. У 1938 р. Григорій блискуче закінчив навчання, отримавши
диплом агронома- рільника з відзнакою [1].Вища освіта відкривала селянському хлопцеві широкі простори для втілення знань у сільськогосподарську практику. Молодий Григорій Іванович душею відчував, що набуті знання він може успішно реалізувати у своїх майбутніх дослідженнях з сільськогосподарськими культурами. Слід зазначити, що на той час коноплі відігравали важливе значення в сільському господарстві Полісся. Завдяки цій культурі селянам вдавалось підтримувати свої господарства, забезпечуючи сім’ї одягом та олією для харчування, а худобу — кормами. Отже, врожайність конопель відігравала велику роль, а тому питання її підвищення було піднято на державному рівні. Для вирішення цієї проблеми в 1931 р., у центрі найбільшого коноплесіючого краю, створюється спеціалізований Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель (зараз Інститут луб’яних культур УААН). Звичайно, такій установі були необхідні молоді і талановиті науковці. Відомо, що видатний вчений-селекціонер М.М.Гришк
о на той час очолював відділ генетики і селекції інституту. Не виключено, що саме Микола Миколайович, запримітив у молодого Григорія Івановича риси талановитого дослідника і підштовхнув його випробувати свої сили і здібності в науці. У подальшому дружба вчителя і молодого аспіранта переросла у співпрацю двох селекціонерів, яка не припинялася протягом усього їхнього життя.У 1938 р., відразу після закінчення навчання в інституті, Григорій Сенченко розпочинає трудову діяльність у Всесоюзному науково-дослідному інституті конопель на посаді старшого лаборанта, а невдовзі, у травні 1939 р., успішно складає вступні іспити до аспірантури [2]. Темою дисертації Григорій Іванович обирає вегетативну гібридизацію конопель. Молодий вчений починає активну науково-дослідну роботу, але, на превеликий жаль, розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка не оминула і Г.І. Сенченка. У серпні 1941 р. інститут було евакуйовано з Глухова, а в жовтні цього ж року Олексіївським районним воєнним комісаріатом Воронезької області Григорія Івановича мобілізовано до лав Червоної армії. З листопада 1941 р. по квітень 1942 р. Григорій Сенченко — курсант шк
оли артилерійської розвідки у місті Саратові. З травня 1941 р. він активно приймає участь у боротьбі проти німецьких загарбників. Під час війни Г.І. Сенченко був командиром відділення артилерійського розвіддивізіону десятої армії Західного фронту (травень-жовтень 1942 р.), потім командиром відділення тринадцятого окремого артрозвіддивізіону 2-го Білоруського фронту(жовтень 1942 р. - січень 1943 р.) і командиром відділення фронтової гідрометстанції 2-го Білоруського фронту (січень 1943 р. -листопад 1945 р.). Він гідно подолав воєнні негаразди, визволяючи рідний край від загарбників, і був удостоєний бойових нагород — орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів та медалі “За бойові заслуги” та нагрудним знаком “Відмінний розвідник”.У тяжкі повоєнні роки головним завданням науковців стало підвищення загальної культури землеробства в країні і збільшення урожайності сільськогосподарських культур, а тому Г.І. Сенченко продовжує дослідження з наукової селекції конопель - однієї з домінуючих культур регіону [1].
Як спеціаліста з вищою освітою, який закінчив аспірантуру в довоєнний період, та людину, загартовану війною, його відразу зарахували на посаду старшого наукового співробітника відділу селекції Всесоюзного науково- дослідного інституту луб’яних культур [4]. Таку назву у 1944 р. отримав Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель після об’єднання зі Всесоюзним науково-дослідним інститутом нових луб’яних культур. На той час відділ селекції конопель очолювала кандидат сільськогосподарських наук Євдокія Сидорівна Гуржій - вольовий і вимогливий до себе та своїх підлеглих керівник, один з перших наставників Григорія Івановича.
Головним завданням інституту на той час було підвищення врожайності конопель і створення нової однодомної форми, придатної для механізованого збирання. У якості вихідного матеріалу в селекції були використані кращі місцеві сорти або кряжі, які попередньо пройшли селекційне випробування. Підвищення врожайності волокна передбачалось здійснити шляхом збільшення його вмісту в стеблах і зростання урожаю соломи. Як спосіб досягнення поставленої мети була використана акліматизація південних високоврожайних за соломою (стеблами) сортів конопель. Створення нової форми конопель, придатної для механізованого збирання, вирішувалось декількома шляхами. Перши
й - це виведення одночасно дозріваючих рослин. Цей напрямок селекції розроблявся під науковим керівництвом і за безпосередньої участі М.М. Гришка [1] і набув широкого розмаху, відразу орієнтуючись на широке впровадження результатів у виробництво. Окрилений першим успіхом у створенні одночасно дозріваючих конопель на прикладі сорту ОСО-72 М.М. Гришко у співавторстві з Л.М. Делоне написав „Курс загальної генетики” - підручник для студентів сільськогосподарських вузів, одним із перших читачів якого став Григорій Іванович. У виданні вдалося відстояти основи класичної генетики, не дивлячись на утиски і нападки деяких представників “лисенківщини”. Викладені в підручнику положення є актуальними і на сьогоднішній день.У Всесоюзному науково-дослідному інституті луб’яних культур Г.І. Сенченко зосереджує свої зусилля на вирішенні проблеми збільшення урожайності волокна сортів середньоросійського типу за рахунок підвищення його вмісту в стеблах. Одночасно Григорій Іванович ретельно працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук [4].
Розпочатій селекційній роботі надавалось велике значення, оскільки перші результати сподівались отримати за порівняно короткий термін. Спочатку в якості вихідного матеріалу використовувались, як правило, наявні селекційні зразки, основу яких складали місцеві сорти, сформовані в результаті багатовікового природного добору в певній місцевості та штучних заходів “молочки” чи “січки”. На початку наукової селекційної роботи коноплярами- селекціонерами К.В. Малушею, М.М. Гришк
ом та іншими були розроблені основні її положення. Але ще тривалий час селекціонери опирались на непрямі методи оцінки стебел за вмістом волокна, які не приводили до суттєвого його збільшення. Для отримання потомства з підвищеним вмістом волокна відбирались високі й тонкі рослини. Але в однакових за висотою і діаметром стеблах при близьких показниках миклості і збігу у місцевих сортах Новгород- Сіверські, Тагучинські і Проскурівські було виявлено різний вміст волокна. Григорій Іванович Сенченко активно залучився до цієї роботи, розробивши метод оцінки рослин за їх прямими ознаками [1]. На основі проведених досліджень було виявлено широку мінливість ознаки вмісту волокна. Науковець встановив, що у сорті Новгород-Сіверські, наприклад, вміст волокна в стеблах коливається в межах 8,5-27,4%.У результаті застосування нового методу отримано ряд сортів дводомних і однодомних конопель з високим вмістом волокна. Заходи з поліпшення сорту Новгород-Сіверські, зокрема, сприяли створенню спочатку сорту Глухівські 1, а потім — Глухівські 10. Останній за вмістом волокна перевищив сорт Новгород- Сіверські майже в 2,5 рази [3].
Селекційна робота з коноплями в цьому напрямку, розпочата Г.І. Сенченком під керівництвом Є.С. Гуржій, продовжується й дотепер. Метод оцінки селекційних зразків за прямими ознаками став основою дисертаційної роботи Г.І. Сенченка “Вплив добору на підвищення вмісту волокна в стеблах конопель”, яку він з успіхом захистив у 1952 р. в Харківському сільськогосподарському інституті ім. В.В. Докучаєва. У 1953 р. Г.І. Сенченко очолює відділ селекції конопель Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур. Під його керівництвом проводиться активна селекційна робота на підвищення урожайності волокна.
У 50-і р. ХХ століття особлива увага приділяється залученню до гібридизації географічно віддалених форм тих чи інших рослин. Роботу у цьому напрямку І.В. Мічурін проводив ще у довоєнні роки. У Всесоюзному науково- дослідному інституті луб’яних культур такі дослідження було розпочато з коноплями. Основною метою було підвищення урожайності і покращення господарсько-цінних ознак. Слід зазначити, що на той час сходи і посіви культури дуже потерпали в деяких зонах від пошкодження конопляною блохою і гіллястим вовчком. Використавши для гібридизації географічно віддалені і пізньостиглі форми, зокрема Південні краснодарські, Південні чуйські і Американські, з місцевими скоростиглими північними коноплями з Архангельської області, Г.І. Сенченко разом з колегами отримав ряд гібридів, які успадкували високий урожай стебел південних конопель і стійкість до пошкодження, наближаючись за вегетаційним періодом до скоростиглої форми. У результаті подальшої напруженої селекційної роботи створено високопродуктивні сорти дводомних конопель ЮС-6, ЮС-7 і ЮС-8. Сорт ЮС-6 вдало поєднав високий урожай соломи з високим вмістом волокна. Він скоростигліший у порівнянні із сортом ЮС-1, отриманим шляхом акліматизації південних краснодарських конопель. У 1961 р. сорт районовано в Сумській області, а пізніше майже у всіх областях середньоросійської зони коноплярства. Якщо в 1961 р. він висівався на площі біля 6 тис. га, то в 1968 р. його посіви збільшилися до 89,4 тис. га, що становило 41,3% всієї посівної площі конопель у колишньому СРСР [1].
Успішно проведена гібридизація сортів Південні черкаські з першим на той час високоволокнистим сортом Глухівські 1 привела до створення сорту ЮС-8, який за рівнем вмісту волокна (близько 28%) перевищував усі районовані сорти і зразки конопель світової селекції. Шляхом добору на волокнистість із сорту ЮС-6 створено сорт ЮС-9. При цьому нові сорти самі ставали в подальшому батьківськими компонентами для гібридизації або вихідним матеріалом для подальшої селекції. Таким шляхом селекціонерами Всесоюзного науково- дослідного інституту луб’яних культур під керівництвом Григорія Івановича Сенченка створено нові високоволокнисті сорти конопель. Їх використання дозволило значно збільшити вихід волокна на переробних підприємствах. За вагомі успіхи в селелекційній роботі та впровадження у виробництво нових високопродуктивних сортів конопель Григорію Івановичу присуджено Державну премію СРСР.
Отже, розроблений метод селекції на волокнистість за прямими ознаками дав змогу збільшити вміст волокна в стеблах у декілька разів. Сьогодні поява в популяції рослин з вмістом волокна біля 40% вже не випадковість, а результат цілеспрямованої селекційної роботи вчених.
Враховуючи неординарні здібності Григорія Івановича Сенченка як вченого-дослідника і громадського діяча, у 1960 р. Головне управління бавовництва і луб’яних культур Міністерства сільського господарства СРСР призначає його директором Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур. У той же час Постановою президії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна Григорій Іванович затверджується науковим керівником досліджень з проблем коноплярства [4].
У 1965 р. результати науково-дослідної роботи вченого, пов’язані зі створенням нових високопродуктивних сортів конопель, лягли в основу дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук “Високоволокнисті сорти конопель і методи їх створення”, яку він успішно захистив в Інституті рослинництва ім. М.І. Вавілова. У 1968 р. за досягнення у створенні нових сортів конопель і підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації Григорію Івановичу присуджено вчене звання професора [3].
Г.І. Сенченко прекрасно розумів, що для закріплення досягнутих успіхів у коноплярстві слід розробляти і використовувати прогресивні технологічні прийоми їх вирощування і первинної переробки. Як директор і як селекціонер він вважав, що майбутнє за однодомними коноплями.
Створення однодомних конопель відбувалось паралельно селекції дводомних. Дослідження з коноплями, які розпочав ще М.М. Гришко, не припинялись протягом всіх років існування інституту. Навіть, у період Великої вітчизняної війни вони проводилися на базі Починківського дослідного поля в Горьківській області. Такі вчені як Є.С. Гуржій, Р.Й. Каплунова, Г.Й. Арінш
тейн і Г.А. Хрєннікова продовжували наукові пошуки, розпочаті М.М. Гришком. Але перші сорти однодомних конопель, не дивлячись на всі зусилля селекціонерів, за продуктивністю значно поступались дводомним. І тільки, залучивши до гібридизації в якості материнської форми високопродуктивний сорт ЮС-6, науковцями інституту під керівництвом Г.І.Сенченка вдалося отримати новий перспективний гібрид, який і став основою сорту однодомних конопель ЮСО- 1. У 1968 р. цей сорт було районовано і розпочато його активне впровадження у виробництво. Сорт ЮСО-1 став достойним конкурентом дводомним коноплям. [1].Успішно налагодивши селекцію однодомних конопель і залучивши до цієї справи молодих селекціонерів В.Г. Вировця, Л.М. Горшкову, І.І. Щербаня, М.І. Таракана, В.П. Ситника, М.М. Орлова та інших, Григорій Іванович був змушений зосередити зусилля на вирішенні нової проблеми, пов’язаної з нейтралізацією наркотичної активності посівних конопель.
Створення безнаркотичних конопель - окрема яскрава сторінка в творчій біографії професора Г.І. Сенченка. [4]. Він зумів об’єднати молодих науковців для вирішення проблеми, над якою ніхто в світі раніше не працював. У даній ситуації селекція була застосована як метод боротьби з розповсюдженням наркоманії. Основою цих досліджень став закон про спадкову мінливість в гомологічних рядах, відкритий академіком М.І. Вавіловим. На той час існувала реальна загроза заборони культивування посівних конопель в країні. Селекціонери Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур під керівництвом Г.І.Сенченка почали активно працювати над створенням нових сортів конопель із зниженим вмістом канабіноїдних сполук, які не викликають наркотичне збудження. Треба зазначити, що науковці взяли на себе велику відповідальність, бо такі дослідження не мали аналогів у світі.
Спочатку було проведено методичні розробки, одержано новий вихідний матеріал, на основі якого створено і районовано у 1980 р. перші сорти однодомних конопель зі зниженим вмістом тетрагідроканабінолу (ТГК) — ЮСО-14, ЮСО-16 та Дніпровські однодомні 6. Наступним етапом наукового пошуку селекціонерів інституту стало створення нового покоління сортів з практично повною відсутністю канабіноїдних сполук, зокрема таких як Глухівські 33, Глухівські 46, Глера та Гляна [2].
Багато зусиль затрачено Григорієм Івановичем та іншими вченими інституту на вивчення генетики ознаки канабіноїдів, розроблення методики визначення їх вмісту на прикладі сорту ЮС-22 тощо. Розроблення експрес- методу якісної оцінки рослин на вміст канабіноїдів у польових умовах до цвітіння дозволило значно прискорити стабілізацію популяції за відсутністю наркотичної активності і підвищити ефективність селекційної роботи в даному напрямку. Г.І.Сенченко і колектив науковців, які працювали над цією тематикою, чітко усвідомлювали, що у виробництво зможе бути впроваджений лише сорт, який поєднає низький вміст ТГК з високою продуктивністю.
У результаті титанічної роботи групи селекціонерів інституту на чолі з Г.І. Сенченком створено вперше у світовій практиці новий напрямок селекції на зниження вмісту канабіноїдних сполук. Вченими доведено, що вміст ТГК контролюється одним геном. Результатом науково-дослідних робіт науковців у цьому напрямі стало створення нового покоління сортів з практично повною відсутністю канабіноїдних сполук. Перші сорти були районовані в 1980 році і мали вміст ТГК менше 0,2%. Зараз у нових сортах вміст ТГК зменшено до тисячних часток відсотка, ведуться дослідження з виведення сортів з повною відсутністю наркотичної активності посівних конопель. Сорти однодомних конопель без наркотичних властивостей районовані в країнах ЄС, Канаді, Китаї, Австралії і Америці [1].
Григорій Іванович завжди приділяв велику увагу зміцненню матеріально- технічної бази інституту, оснащенням лабораторій і відділів сучасним обладнанням, яке дозволило проводити досліди на світовому рівні. Під час керівництва Г.І. Сенченка побудовано новий лабораторний корпус інституту. Директор дбав про розвиток соціальної сфери колективу, покращення роботи дослідного господарства інституту, яке було одним із найбільших у районі та області і славилось високими врожаями сільськогосподарських культур та продуктивністю тваринництва. Він знаходив час для роботи з аспірантами і молодими науковцями. Результати науково-дослідної роботи вчений представив у більш, ніж ста наукових статтях та доповідях.
Тернистим був життєвий шлях професора Г.І. Сенченка, але він завжди залишався відданим сином свого народу. За наполегливу працю Г.І. Сенченка нагороджено орденами Леніна, Трудового Червоного прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України та іншими нагородами. У 1967 р. за створення і впровадження у виробництво нових високопродуктивних сортів конопель йому присуджено Державну премію СРСР, а у 1977 р. - присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки Української РСР”.
Григорій Іванович Сенченко зробив вагомий внесок у розвиток селекції і насінництва луб’яних культур. Його зусиллями й наполегливою працею створено нові високопродуктивні сорти конопель. Вченим підготовлені висококваліфіковані селекціонери, які, закріплюючи кращі традиції селекції, продовжують справу вченого, працюючи над створенням нових високопродуктивних сортів льону та однодомних конопель, розширюючи їх потенційні господарські ознаки.
За роки плідної наукової роботи Григорій Іванович набув значного авторитету як провідний селекціонер-конопляр не тільки в Україні і колишньому Радянському Союзі, а й далеко за їх межами.
Література
1. Вировець В.Г. Слово про вчителя / В.Г. Вировець, В.П. Ситник // Зб. наук. пр. Інституту луб’яних культур УААН : спец. вип. - Глухів : ІЛК, 2007. - С. 105 - 113.
2. Сенченко Григорій Іванович / [Бакута С.А., Зосимович І.Д., Костюк. Г.Г., та ін.] // Хто є хто в Україні. - К. : „Фенікс”, 1997. - С. 234.
3. Голобородько П.А. Сенченко Григорій Іванович / П.А. Голобородько // Вчені-генетики і селекціонери у галузі рослинництва: Серія „Українські вчені-аграрії ХХ століття” ; [засн. серії М.В. Зубець, В.П. Буркат]. - Кн. 4. - К. : Аграрна наука, 2000. - С. 256 - 258.
4. Голобородько П.А. Творець безнаркотичних конопель / П.А. Голобородько // Сільські вісті. - 2002. - № 11. - С. 3.