Оформлення робіт є важливим елементом її виконання, а також факто­ром, який враховується при її оцінюванні під час рецензування та захисту. Єдиних вимог до зовнішнього оформлення, структури, обсягу, змісту і сти­лю викладу дипломних та кваліфікаційних робіт немає, проте чинні нормативні документи встановлюють загальні принципи щодо оформлення таких робіт. Письмову роботу виготовляють рукописним способом або за допомо­гою комп´ютера, друкують машинописним способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) чи форматів у межах від 203288 до 210297 мм, через два міжрядкових інтервали, до 30 рядків на сторінці.

Обсяги письмових робіт, як правило, становлять (без додатків) друкова­них сторінок:

• курсових робіт — 20—25;

• кваліфікаційних робіт — 40—50;

• дипломних робіт — 50—70;

• магістерських робіт — 70—100.

Текст письмової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий — не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм, верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм.

Шрифт друку має бути чітким, мінімальна висота шрифту — 1,8 мм, стрічка — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту письмової роботи має бути однаковою.

Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки вписують у текст пись­мової роботи чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути близька до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фар­бою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту ма­шинописним способом.

Заголовки структурних частин письмової роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літера­ми (крім першої великої) з абзацного відступу (крапку в кінці заголовка не ставлять). Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту, в кінці ставлять крапку. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3—4 інтервалам.

Кожну структурну частину письмової роботи треба починати з нової сто­рінки. Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, малюнки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках но­мер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розді­лу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу скла­дається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими став­лять крапку. В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підроз­ділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту скла­дається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими став­лять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2."(дру­гий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно пода­вати в письмовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сто­рінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілю­страцій, поданих у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера роз­ділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку. Напри­клад: "Рис. 1.2" (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її на­зву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці роз­міщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці має скла­датися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставлять крапку, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

Формули в письмовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, на­приклад : (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких зазначають довідкові й пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одно­му аркуші кілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова "Примітка" став­лять крапку. Якість ілюстрацій має забезпечувати їх чітке відтворення (елек­трографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації мають бути вико­нані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У письмовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 мають бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. У разі необхід­ності ілюстрації доповнюють поясненнями. Цифровий матеріал, як прави­ло, повинен оформлювати у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. На­зву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпо­середньо під формулою в тій послідовності, в якій їх дано у формулі. Значен­ня кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівнян­ня не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (—), множення (•) і ділення (:).

Посилання в тексті письмової роботи на джерела слід зазначати порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужка­ми, наприклад, "...за результатами досліджень [1—9]...".

Допускається наведення посилань на джерела у виносках, при цьому оформ­лення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Список використаних джерел. Джерела можна розміщувати в списку:

• у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користу­вання);

• алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

• хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов´язковим наведенням назв праць.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на на­ступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у поряд­ку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток має починатися з нової сторінки.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з пер­шої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над за­головком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно ве­ликими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як дода­ток А. Текст кожного додатка за необхідності можна поділити на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці й формули, розміщені в додатках, нумерують у ме­жах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 — другий рисунок першого роз­ділу додатка Д; формула (А. 1) — перша формула додатка А.

Опис джерел. Правила опису використаної літератури вимагають щоб щодо кожного документа подавалися такі відомості:

1) прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана кількома авто­рами, то перелічують або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку "та ін."; повна і точна назва книжки (без лапок); підзаго­ловок, який уточнює назву (якщо він позначений на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви вживаються скорочення: К., X., М.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скоро­чення "р."); кількість сторінок зі скороченням "с". Кожну групу відомо­стей відокремлюють одну від одної знаками "крапка" і "тире" (. —);

б) документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідність наводять прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою "та ін." (якщо їх п´ять і більше);

в) якщо на титульному аркуші немає прізвища автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи під прізвищем автора;

г) у відомостях про твори видатних вчених, опублікованих в окремих збірниках праць, подають такі дані: прізвище та ініціали автора; повний за­ головок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; номер тому

і номери сторінок, на яких надрукований твір;

д) збірки статей, матеріали конференцій тощо;

є) відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, мають містити: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому містяться стаття (книжки чи збірника) за викладеними вище правилами, для періодич­них видань — назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сто­рінки, а для газет — число і місяць.

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочу­ють, окрім назви документа.