Підручник "Історія української філософії" підготовлений з урахуванням новітніх досліджень з історії української філософської думки. Історія української філософії вперше представлена як цілісний процес, а висвітлення окремих інтелектуальних явищ пов´язано з розкриттям надбань найвидатніших мислителів. Автори підручника "Історія української філософії" — викладачі кафедри української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, провідні науковці відділу історії української філософії Інституту філософії НАН України імені Г. С. Сковороди. Історія української філософії як наука викликає скептичне ставлення деяких науковців, що у крайніх випадках призводить до заперечення існування української філософії, яке значною мірою зумовлене недостатньою ознайомленістю з інтелектуальними здобутками українців, у т. ч. і в галузі філософії. Основною перешкодою в цьому була довготривала бездержавність українського народу. Історія української філософії втілює унікальні елементи історичного досвіду нації (особливості колективної психіки, способу світосприймання і світорозуміння). Українська філософія, попри релігійно-містичну і релігійно-ідеалістичну філософську антропологію, містить ідеї, які не відповідають цій традиції філософського мислення. Поза нею знаходяться філософські курси професорів Києво-Могилянської академії, аналітично зорієнтована філософія другої половини XIX — початку XX ст. Історія української філософії ставить суто практичні питання: діяльність яких осіб і які тексти мають бути включені в дослідження. Для цього, як правило, відбирають тексти, що містять термінологічні і змістові ознаки філософських текстів, у яких філософські ідеї викладені систематично, логічно впорядковано, тобто як певні теорії чи концепції. Складно вирішити, тексти яких філософів дослідник може розглядати в такій науці як історія української філософії. Щодо цього не позбавлений сенсу підхід, за яким об´єктами дослідження в історії національної (української) філософії можуть бути будь-які філософські ідеї і теорії, що в той чи інший спосіб стали важливим явищем інтелектуального життя української нації.

Отже, замість пошуку одного вичерпного критерію, за яким діяльність філософів, інтелектуалів, літераторів чи окремі їхні тексти мають досліджуватись в такій науковій галузі як історія української філософії, дослідник змушений брати до уваги поєднання різних ознак: належність автора ідей до певної нації-етносу; його національна самосвідомість; мова написання твору; зв´язок філософського мислення з особливостями української культури та ментальності; праця в українських національно-культурних установах тощо. Хоча на сьогодні надають перевагу вислову «історія української філософії» (на противагу раніше вживаним «філософія на Україні» чи «в Україні»), частина праць істориків української філософії стосується тих тлумачень , яких певні ідеї та теорії світової філософії набувають в українському суспільному та культурно-інтелектуальному контекстах. До того ж одне із важливих завдань історика української філософії — оцінювати якісний рівень української філософської культури — спонукає його зважувати, засвоєння яких філософських ідей і теорій світової філософії здатне сприяти досягненню вищого її рівня. Цим підхід історика української філософії відрізняться від погляду дослідника світової філософії, який ідеї і теорії світової філософії досліджує у зв´язку із суспільним середовищем, у якому вони виникли.