Складні проблеми, які постали перед людством протягом останніх десятиріч і можуть бути розв’язані лише в масштабах усієї планети, дістали назву глобальних. Ці проблеми охоплюють надзвичайно широке коло питань: екологічних, економічних, демографічних, політичних, моральних та ін. До них, як правило, відносять таке:

• необхідність забезпечення миру на планеті, роззброєння;
• проведення оптимальної демографічної політики;
• забезпечення швидкозростаючого населення якісними про­дуктами харчування;
• раціональне використання та відтворення природних ресурсів;
• ефективний вихід з енергетичної кризи;
• модернізація й універсалізація системи освіти;
• боротьба з епідемічними і генетичними захворюваннями, створення надійної системи охорони здоров’я;
• інформатизація суспільства;
• утілення «високих технологій»;
• екуменізація релігійного життя;
• демократизація суспільного життя і забезпечення прав людини;
• екологізація мислення і людської діяльності;
• гуманізація ринкових механізмів;
• культурна, економічна, політична інтеграція людства, ство­рення єдиної планетарної цивілізації;
• підвищення якості життя людей, безпеки їхнього існування тощо.

Можна без перебільшення стверджувати, що майбутнє людської цивілізації залежить від того, як вирішуватимуться ці проблеми: чи вдасться людям перемогти ядерну загрозу, забезпечити потреби швидкозростаючого населення планети в продуктах харчування, енергії, природних ресурсах, ліквідувати розрив між бідними і багатими країнами, врятувати навколишнє середовище, припинити міжнародний тероризм, СНІД тощо.

Саме всеосяжний, комплексний, взаємообумовлений характер глобальних проблем сучасності наближує їх до філософії і філософського світорозуміння.

Предмет філософії, як відомо, складається з якнайширшого погляду людини на світ. Філософія вивчає загальне в системі «Людина — Світ». Відносини в цій системі включають багато аспектів: світоглядний, антропологічний, онтологічний, гносеологічний, методологічний, праксеологічний, аксіологічний та ін. Відповідно до аспектів вивчення системи «Людина — Світ» можна структурувати філософське знання. Воно складається з онтології (учення про світ), філософської антропології (учення про людину), гносеології (теорії пізнання), філософської методології (учення про загальні принципи, підходи до розуміння буття), історії філософії (її саморефлексії, самопізнання), аксіології (учення про естетичні і моральні цінності), праксеології (учення про практичне засвоєння і перетворення світу), логіки (учення про форми і структуру правильного мислення), філософії історії (вчення про виникнення, розвиток і зміну людських цивілізацій), соціальної філософії (філософії історії) та інших структурних елементів або дисциплін. До філософського знання відносять також межові, фундаментальні, загальнонаукові проблеми кожної галузі наукового знання. У сучасній філософії такі проблеми називають «філософськими проблемами спеціальних наук», або філософією науки. Тобто якщо існують фундаментальні теоретичні знання в галузях економіки, фізики, біології, інформології, права і т. д., то мають існувати і відповідні галузі філософії фізики, політичної економії, біології, інформології, права тощо.

Глобальні проблеми сучасності сформувалися в спеціальну міждисциплінарну галузь знання — глобалістику, тому також існують і потребують вивчення певні філософські проблеми в її складі. Можна вивчати філософію глобалістики як філософію науки, а можна філософію глобальних проблем сучасності розглядати в межах традиційних елементів філософського знання: аксіо­логії, методології, філософської антропології, філософії історії, політології, соціології, релігієзнавства. Тому визначення предмета дисципліни «Філософія глобальних проблем сучасності» лежить у площині визначення предмета філософії і філософії глобалістики.

Перша тема спецкурсу якраз і пов’язана з визначенням предмета спецкурсу, його місця в системі філософського знання, практичного значення для ноосферогенезу, філософських, наукових, технічних, інформаційних передумов виникнення глобальних проблем сучасності.

Друга тема спецкурсу належить до філософської, логічної, методологічної аргументації предмета і структури глобалістики, аналізу практичного внеску цієї науки в спрямований процес глобального розвитку. Наприкінці ХХ ст. глобалістика здобула всі ознаки спеціальної науки: в ній є чітко визначений предмет (глобальні проблеми сучасності), специфічна термінологія (глобальне моделювання, політична глобалістика, глобальна екологія, екологічний імператив, коеволюція тощо), закони (самоорганізації систем, виживання, гомеостазу та ін.). Її існування конституційовано наявністю певних державних і недержавних інституцій, наукових досліджень і програм вивчення дисципліни у вищій школі.

У третій темі спецкурсу систематизується й аналізується методологічний інструментарій глобалістики. Як відомо, існують спроби застосування методологічного інструментарію філософії марксизму, позитивізму, герменевтики, неотомізму, екзистенціалізму і т. д. для аналізу глобальних проблем сучасності. Проте з-поміж філософських систем звертають на себе увагу такі, що безпосередньо пов’язані з глобалістикою. Ідеться насамперед про методології ноосферогенезу В. І. Вернадського, си­нергізму І. Пригожина, циклів М. Д. Кондратьєва, коеволюції М. М. Мойсеєва, геліотараксії О. Л. Чижевського. Їм передува-
ли деякі філософські системи кінця ХІХ — першої половини ХХ ст.

У межах четвертої теми разглядаються загальні принципи і методи глобального прогнозування: екстраполяції, моделювання, сценаріїв, експертних оцінок та ін. Ставиться проблема якості й верифікації прогнозів. Аналізуються прогнози-попередження Рим­ського клубу та інших організацій і установ.

Завершальна п’ята тема дає уявлення про цивілізаційні контури розв’язання глобальних проблем сучасності: історичні, моральні, естетичні, релігійні, соціокультурні, економічні, правові, наукові, техніко-технологічні, парадигмальні, політичні.