Норма загального права полягає в тому, що сторона повинна виконати саме обіцяне нею, інакше вона не має підстав вимагати від іншої сторони виплати потрібної суми чи виконання інших її зобов´язань. У цьому аспекті право розрізняє "цілісний" контракт, тобто такий, який потребує повного виконання всіх зобов´язань, і "подільний", тобто контракт, зобов´язання за яким можна розподілити на два чи більшу кількість контрактів. Прикладом останнього є постадійні платежі при спорудженні будинку. Контракт може передбачати з боку власника оплату підряднику за стадіями. Перший платіж може передбачатися по завершенні екскаваторних робіт і підготовки котловану для фундаменту, другий — після закладення фундаменту і т. д. Після завершення підрядником кожної стадії він отримує право на оплату виконаних робіт і не повинен очікувати завершення всього будівництва. Показовим прикладом правила стосовно цілісних контрактів є давня справа Каттер проти Поуел-ла (1796 р.). У цій справі Каттер, моряк, підписав контракт про плавання з командою судна з Ямайки до Ліверпуля за 31 фунтів стерлінгів 10 шилінгів. Через майже два місяці його перебування в складі команди і за 19 днів до прибуття судна до Ліверпуля Каттер помер. Його вдова подала позов, вимагаючи виплатити їй його заробітну плату як quantum meruit. Рішення: контракт був цілісним, й оскільки Каттер лише частково виконав своє зобов´язання, він не має права на жодну платню. Стосовно моряків це правило було замінено положеннями, які нині містяться в Законі про торговельне судноплавство 1970 р.

Щодо оренди, ануїтетів (включно із заробітною платою та пенсіями), дивідендів та інших періодичних платежів, які мають характер доходів, Закон про пропорційний розподіл 1870 р. передбачав, що вони мають вважатися такими, що накопичуються день у день і відповідно розподіляються. Закон про юридичну реформу (фрустраційні контракти) може застосовуватися тоді, коли, як у справі Каттера, невиконання контракту пов´язане з його фрустрацією.

Однак у випадках, спеціально не передбачених у статутах, або на які не поширюються винятки, встановлені загальним правом (див. нижче), залишається в силі правило щодо цілісних контрактів. У справі Болтон проти Махадеви (1972 р.) Б. пообіцяв встановити систему центрального опалення в будинку М. за 560 фунтів стерлінгів. Система мала дефекти і, щоб виправити їх, треба було витратити ще 179 фунтів стерлінгів. Було ухвалено рішення, що контракт цілісний, а оскільки Б. не виконав його повністю, він не має права на оплату. (Доктрина істотного виконання не застосовувалася, бо дефекти виявилися надто істотними, щоб можна було сказати, що угода виконана істотним чином.)