Особа, яка бажає забезпечити виконання договірного зобов´язання, повинна продемонструвати, що вона готова на зустрічне задоволення.

Зустрічне задоволення являє собою обіцянку зробити щось на користь іншої сторони, тобто надання іншій стороні права вимагати виконання обіцянки, беручи на себе зустрічне зобов´язання. Дія, результатом якої є право іншої сторони або яка дорівнює власним договірним зобов´язанням, також може бути зустрічним задоволенням. У більшості ділових контрактів зустрічне задоволення має подвійну природу — одна сторона отримує право, а інша бере на себе зобов´язання. Наприклад, якщо Амрат пообіцяє продати Баррі комп´ютер за 1000 фунтів стерлінгів, Амрат надасть Баррі право володіння комп´ютером, а сам втратить право і це буде йому на шкоду, бо він втратить власності на нього. Але при цьому Баррі надасть Амрату грошовий еквівалент комп´ютера — його вартість у 1000 фунтів стерлінгів, а сам отримає право власності на комп´ютер за гроші, які він сплатив за нього.

Якщо немає цього елементу шкоди, тобто взяття на себе договірних зобов´язань, чи користі, тобто отримання права на виконання зустрічного зобов´язання, обіцянка не може бути виконана. Наприклад, Клара пообіцяла подарувати Девіду 500 фунтів стерлінгів на його 21-й день народження. Девід не може подати позов на Клару, щоб вона дала йому ці гроші, якщо Клара відмовиться платити. Причина цього лежить у тому, що він не взяв на себе будь-яких зобов´язань щодо дій Клари або не надав їй будь-яких прав щодо свого майна.