В англійській правовій системі є структура судів двох типів. Структура першого типу розглядає (переважно) кримінальні справи, а другого — цивільні справи. Майже всі кримінальні справи розглядаються судами магістратів, залишаючи тільки найсерйозніші з них Суду корони. Більшість цивільних справ розглядаються судами графств та різноманітними адміністративними трибуналами, які утворюють систему загальних судів (найважливішими з яких є суди в індустріальних трудових спорах), залишаючи лише маленьку частку для слухання Високим судом.

Цивільні суди розглядають широке коло справ включно з вимогами щодо порушення контракту та щодо делікту. Суд, у якому справу слухали вперше, називається судом першої інстанції. Це такі суди:

1) суди графства;

2) Високий суд, як правило, Відділення Королівської лави, інколи — Канцлерське відділення.

Суди графств

В Англії та Уельсі — до 300 таких судів. їх було створено згідно із Законом про суди графств 1846 р. Ніхто не знає, чому саме вони називаються судами графства, оскільки ні окремі суди, ні мережі, в які вони організовані, не мають нічого спільного з графствами.

Позови на суму до 50 тис. фунтів стерлінгів, пов´язані зі смертю або особистою шкодою, мають розпочинатися в судах графства. Інші справи, пов´язані з контрактами або деліктом на суму до 25 тис. фунтів стерлінгів, слухатимуться в судах графства. Якщо позов на суму менше ніж 5 тис фунтів стерлінгів, суд графства застосовує систему арбітражу. Арбітраж здійснюється переважно окружним суддею, але він має право залучити також свідків-експертів у справі, що розглядається. Апеляція з арбітражу може стосуватися лише питання права. Цей тип арбітражу має ту перевагу, що, як правило, якщо сума позову менше 1000 фунтів стерлінгів, то не видається жодного наказу про судові витрати, за винятком коштів на оформлення судових повісток, якщо в них є потреба.

Суд графства має також юрисдикцію розглядати позови з вимогою про звернення стягнення на землю, якщо річна сума стягнення не перевищує 1000 фунтів стерлінгів. Окремі суди графства можуть слухати справи про банкрутства, і ті з них, які мають такі повноваження, уповноважені й до слухання справ про ліквідацію компаній.

Високий суд

Високий суд складається з трьох відділень: Відділення Королівської лави, Канцлерського відділення та Відділення в сімейних справах. Саме Відділення Королівської лави слухає комерційні справи, хоч Канцлерське відділення уповноважене слухати справи, пов´язані з компаніями, партнерствами, іпотеками та судовими засобами права справедливості, зокрема судовими заборонами.

Високий суд може слухати будь-яку комерційну справу, хоч справи, обмежені грошовою сумою, встановленою для судів графства, як правило, слухаються останніми. Якщо справа про спір на суму менше 50 тис. фунтів стерлінгів починається у Високому суді, справу можна передати до суду графства.

Справа Високого суду, як правило, слухається суддею Високого суду, хоч простіші випадки можуть передаватися на слухання окружному судді. Високий суд знаходиться в Лондоні (Royal Courts of justice (RCJ) Stroud, London). Крім того, є ще 23 провінційні центри, в яких можуть слухатися справи Високим судом.

Суддя Високого суду має, наприклад, ім´я Джордж Браун. При посиланні на нього він іменуватиметься пан суддя Браун (Mr. Justice Brown). Як правило, застосовують скорочення Brown J. Ситуація ускладнюється тим, що в суді до нього звертатимуться "мілорде" або "ваша світлосте". Однак він не є лордом (якщо тільки він не має цей титул незалежно від своєї посади за юридичною професією). Всі судді Високого суду посвячуються в лицарі, таким чином пан Суддя Браун, якого називають "мілорд" у суді, у приватному житті іменуватиметься "сер Джордж Браун". Тож не дивно, що нефахівці, навіть журналісти з досвідом написання репортажів про судовий процес, часто плутаються у питанні, як називати суддю Високого суду!

Якби Джордж Браун перед тим, як стати суддею Високого суду, був окружним суддею, то його називали б суддя Браун. До нього зверталися б "ваша честь" у суді, і про нього писали б як "суддя Браун" або "його честь, суддя Браун".

Слуханню передує широке попереднє судочинство, яке називається "пледирування". Воно має на меті з´ясувати питання, які є предметом спору між сторонами, і заощадити цінний час суду, щоб він не марнувався на з´ясування питань, які не є предметом спору. На практиці пледирування, як правило, застосовується як засіб гальмування судового процесу, коли одній зі сторін вигідно його затягувати.

Комерційні справи можуть розглядатися в Комерційному суді, який входить до складу Відділення Королівської лави. Процедура спрощена, і справа слухається спеціалізованим суддею. Суд має право виступати як арбітр. Щоб спонукати сторони комерційного спору не вдаватися до третейського суду, було висловлено пропозицію дозволити судам проводити засідання за зачиненими дверима (вони мають таке право, коли розглядаються справи, пов´язані з торговельними секретами і т. ін., або коли суд діє як арбітр). Цю пропозицію було внесено до законопроекту "Про відправлення правосуддя" 1970 p., але її відхилила Палата громад.

Суд виступає як відправна точка для арбітрів. Будь-яка сторона арбітражу може вимагати, щоб арбітр "постановив, що це особливий випадок" для питання права, який має розглядатися Комерційним судом. Якщо арбітраж відбувається у самому Комерційному суді, то справа може бути передана до апеляційного суду. Не виключено, що кількість справ, що слухаються комерційним судом, переданих з арбітражу, більша, ніж кількість порушених безпосередньо в суді.

Застосування комерційного суду як арбітра, коли існує ймовірність прив´язки до істотних питань права, має явні переваги. Виступаючи як арбітр, суд може засідати в будь-якому місці, зручному для сторін — не обов´язково, щоб слухання відбувалося в приміщенні суду. Й оскільки в окремих випадках справа може бути передана до Апеляційного суду під час слухання, одна стадія процесу апеляції випускається, що сприятиме прискоренню процесу та збереженню коштів.

Апеляційний суд (відділення цивільного права)

Апеляції на рішення судів графства або Високого суду слухаються апеляційним судом. Як правило, апеляції слухаються трьома суддями Апеляційного суду (або головою Апеляційного суду і двома суддями Апеляційного суду). Якщо Джордж Браун стане суддею Апеляційного суду, про нього будуть писати як про суддю Апеляційного суду Брауна (Lord Justice Brown, скорочено Brown LJ). Його і далі називатимуть "мілорд" або "ваша світлість" у суді й сер Джордж Браун у приватних стосунках. Якби Джордж став головою Апеляційного суду (відділення цивільного права), його б називали сер Джордж Браун, голова Апеляційного суду (Master of the Rolls, скорочено MR).

Апеляція може подаватися з питання факту (з певними обмеженнями) або з питання права. На практиці апеляцію з питання факту буде відхилено, хіба що висновок, якого дійшов суд нижчої інстанції, виявився не підтвердженим доказами. Апеляційний суд може скасувати або залишити рішення суду нижчої інстанції чи замінити його іншим рішенням. Як виняток він може призначити новий судовий процес, наприклад, якщо докази не були належним чином прийняті або були ним відхилені.

Палата флордів

Це останній внутрішньодержавний апеляційний суд. Він розглядає апеляції на рішення апеляційних судів і в деяких випадках Високого суду. Він слухає апеляції лише з питань права. Необхідно, щоб або нижчий суд, або Апеляційний комітет Палати лордів засвідчили, що справа пов´язана з питанням права загальнодержавного значення. Передбачена пряма апеляція до Високого суду в цивільних справах, що дає змогу "обминути" Апеляційний суд. Всі сторони мають дати згоду, і апеляція стосуватиметься питання права загальнодержавного значення, пов´язаного (цілком або частково) із законом або актом делегованого права.

Справу в Палаті лордів, як правило, слухають п´ять членів Палати лордів, визначених для розгляду апеляцій (яких часто називають "лордами права"). Лорди права є довічними перами, тому до них треба звертатися "мілорде", що відображає як їх цивільний, так і суддівський статус. Отже, Brown LJ, піднявшись до Палати лордів, став би лордом Брауном.

Трибунали

З часів Другої світової війни істотно розширилося застосування адміністративних трибуналів як судів, що провадять певні види судової діяльності з цивільного права. Чимало трибуналів мають уповноваженого голову, проте в роботі більшості трибуналів з винесення рішення беруть участь непрофесіонали. Наприклад, суд в індустріальних трудових спорах має уповноваженого голову та двох нефахівців — по одному представнику від кожної сторони. Важливою з погляду суспільства вадою правосуддя трибуналів є те, що юридична допомога (тобто професійна допомога за державний рахунок) не надається у справах, що розглядаються трибуналами, тому заявник повинен або представляти себе сам, користуючись допомогою якоїсь організації на зразок профспілки, або оплачувати участь фахівця з власної кишені. Через останню обставину інколи подання позову не має сенсу, оскільки, на відміну від судів, трибунали рідко у своєму рішенні передбачають відшкодування витрат стороні, яка виграла справу.

Арбітраж

У більшості комерційних контрактів міститься положення про те, що будь-який спір можна передати на розгляд арбітра. Арбітр може бути названий, може бути призначений своєю установою, він може також бути обраний третьою стороною, призначеною сторонами. Крім того, в контракті може передбачатися, що кожна зі сторін має призначити посередника, який у разі потреби дасть згоду бути арбітром. Безумовно, можливі різні варіації цих методів.

Арбітр не обов´язково повинен бути юристом. Однак у випадках, коли арбітраж стосується складного питання права, арбітр може звернутися з ним до Високого суду, і будь-яка зі сторін може виступити з клопотанням, щоб арбітр подав питання права на вирішення Високого суду. Арбітражі мають ті переваги, що вони часто проходять швидше, ніж у випадку звичайних процесуальних дій, їх слухання відбувається за закритими дверима і вони можуть відбуватися в місці й у час, зручний для сторін. Зазначають іще, що арбітраж коштує дешевше, але це буває не завжди.

Судові витрати

Однією з основних вад судового процесу є пов´язані з ним дуже великі витрати. В інших країнах діє слушне правило, за яким кожна сторона сплачує власні витрати, в Англії ж діє порядок, за яким, як правило, сторона-переможець отримує відшкодування своїх витрат від іншої сторони. Однак це зовсім не обов´язково, і якщо одна сторона порушує справу просто для захисту своїх прав, не прагнучи жодних інших переваг, суд може вирішити, щоб вона сама покрила свої витрати. V справі, де розглядається багато питань і позивач виграє деякі з них, а інші програє, позивачеві можуть присудити покрити пропорційну частину своїх витрат. Нині трибунали в індустріальних трудових спорах рідко присуджують судові витрати, хоч вони і наділені таким правом, у разі, якщо вимога заявника є сутяжницькою чи дріб´язковою. Законом про зайнятість 1989 р. передбачено, що державний секретар має право розпорядитися провести попередній, до слухання справи, розгляд, і якщо виявиться, що заявник не має шансів у справі, але наполягатиме на продовженні судочинства, його можуть зобов´язати внести депозит у сумі 150 фунтів стерлінгів, які будуть використані для покриття судових витрат. Однак відповідна інструкція ще не розроблена. (Зауважте, що поки що, хоч попередній розгляд до слухання справи може відбутися на прохання будь-якої сторони або за розпорядженням трибуналу, проведення таких розглядів не є обов´язковим.)

Приклад судових витрат при компромісному вирішенні спору

Будівельники (Б) заявляють, що клієнт (К) винен їм дві тисячі фунтів стерлінгів за роботи з ремонту приміщення К. К стверджує, що робота була виконана з вадами і, оскільки на доведення роботи до стану, передбаченого початковою специфікацією, необхідно буде витратити кошти в сумі однієї тисячі фунтів стерлінгів, то К готовий запропонувати одну тисячу фунтів стерлінгів, щоб повністю владнати справу. Після певних переговорів між адвокатами К і Б перший пропонує 1500 фунтів стерлінгів для повного розрахунку за умови, що кожна сторона покриє власні судові витрати. Ставка адвоката — 70 фунтів стерлінгів за годину його роботи плюс 50 % витрат на прибуток та ПДВ. (Витрати на прибуток можуть бути меншими, якщо Б є великим клієнтом, і більшими, якщо справа особливо складна.) Якщо Б пристануть на цю пропозицію, вони отримають: 1500 фунтів мінус вартість послуг адвоката, скажімо 5 годин його роботи, дорівнює 80 ф. ст. + 50 % = 120 • 5 — 600 ф. ст. плюс (ці кошти можна повернути) ПДВ за ставкою 17,5 %.

Приклад витрат, коли справа вирішується в судовому порядку (тобто в суді)

Якщо Б не згодні з пропозицією, і питання про стягнення боргу вирішується в судовому порядку, вони, найімовірніше, внесуть до суду 1500 фунтів стерлінгів. "Внесення грошей до суду" є корисною тактикою, оскільки це означає, що якщо суд присудить Б менше внесених 1500 фунтів, Б зобов´язані будуть сплатити всі судові витрати, що виникнуть з моменту внесення грошей. (Щодо судових витрат переважно діє правило, за яким сторона, котра виграє справу, має право покрити свої витрати за рахунок сторони, яка справу програла.) Судді не повідомляють про те, що внесено якісь кошти, до того моменту, як вони винесуть вирок і наказ стосовно судових витрат.

Судові витрати зростають, коли у справі точиться процес. По-перше, має місце певний попередній судовий розгляд справи, як правило, тривалий і забарний (а отже, дорогий). По-друге, саме слухання справи також коштує дорого. Неможливо зробити оцінку судових витрат судового процесу, який іде повним ходом через те, що тут надто багато змінних. Але коли справа взагалі складна або йдеться про велику суму коштів, ваш адвокат, найімовірніше, дасть розпорядження баристеру, щоб він виступав у суді від вашого імені. А якщо слухання відбувається у Високому суді (а не в суді графства) або подається на апеляцію, то баристер, як правило, теж одержує таке розпорядження (хоча згодом цей порядок може змінитися).

У справах, які слухають трибунали в індустріальних трудових спорах, є нормою, що кожна сторона сама сплачує свої судові витрати, хоча трибунал і має право, яке він рідко застосовує, присуджувати витрати одній зі сторін, яка діє дріб´язково, по-сутяжницьки чи в якийсь інший невиправданий спосіб. Якщо справа з числа тих які за умовами контракту розглядає арбітр, а не суд, судові витрати можуть бути нижчими, ніж у випадку слухання судом, але не набагато. Стосовно арбітражів діє правило, за яким витрати присуджуються в такому самому порядку, як це відбувалося б при розгляді в суді (хіба що сторони домовилися про інше).

Зауважте, що крім судових витрат, про які йшлося вище, судова справа може спричинити істотні непрямі витрати, пов´язані, наприклад, з витратами робочого часу на відвідування контори адвоката, судових слухань, підготовку відповідних документів тощо. Через високу вартість та складність судового процесу менеджери намагаються, наприклад, владнати невеликі порушення контрактів, що відбуваються щодня у багатьох місцях як з боку клієнтів, так і з боку працівників шляхом неформальних переговорів, уникаючи порушення судових справ. І хоча менеджер може відчувати занепокоєність, коли набирає чинності новий нормативний акт, який стосується діяльності його підприємства і передбачає кримінальні покарання, його стан поліпшиться, коли він з´ясує, що органи нагляду, такі як Інспекція з охорони праці та техніки безпеки, Відділ торговельних стандартів або Відділ нагляду за санітарним станом навколишнього середовища, застосовують у своїй роботі переважно політику надання порад та примирення, а не судове переслідування.