Пам´яттю користуються від народження, про що свідчить можливість вироблення умовних рефлексів (відповідь на положення під час годування). Дитина у два місяці впізнає матір. Ця нерозчленована реакція згодом, з розвитком інших пізнавальних процесів і накопиченням досвіду, вдосконалюється. Наприкінці першого півріччя впізнавання поширюється на все оточення і доповнюється відтворенням образу предмета. Дитина шукає зниклий з поля зору предмет, а згодом і названий предмет. Образна пам´ять з´являється у виразній формі на восьмому місяці життя.

Засвоєння мови в ранньому дитинстві розширює можливості пізнавальної діяльності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам´яті. Пам´ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає зберігання запам´ятованого. Ще домінує мимовільна пам´ять, однак уже з´являється довільне запам´ятовування.

Для дошкільного дитинства характерний інтенсивний розвиток мимовільної пам´яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяльність. Дошкільники починають відображати предмети не тільки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їхніми властивостями та зв´язками. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово зумовлює виникнення і початкове формування довільної пам´яті. Це - головне надбання дошкільного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. Розвиток мови сприяє засвоєнню абстрактних положень і закономірностей, приводить до формування поняттєвого логічного мислення - друга умова готовності до школи.

У молодших школярів розвиваються всі види пам´яті. Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам´ять як умова й результат успіхів у навчанні. Відомо, що в знаннях, якими оволодівають молодші школярі, переважає матеріал конкретний, а не абстрактний. Однак вивчаючи природничі предмети, вони ознайомлюються з причинними зв´язками, простими узагальненнями.

Проте довільна пам´ять у дітей ще достатньо не сформована. Тому учні молодших класів стикаються з труднощами, не вміють проконтролювати осмислення матеріалу, перевірити себе. Вихід вони бачать у механічному заучуванні. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам´ятовування. Тому треба вчити дітей розрізняти у своїй роботі завдання розуміти матеріал і завдання його запам´ятати, поступово виробляти досконаліші прийоми заучування.

Процес запам´ятовування в них ще розгорнутий, тому, приділяючи увагу одному, вони не можуть одночасно займатися іншим. Формування навичок і вмінь удосконалює та згортає цей процес, розвантажує свідомість, і в молодших школярів з´являється можливість поєднувати різні завдання.

Подальший розвиток мимовільної й довільної пам´яті відбувається в підлітків у процесі оволодіння складнішою системою знань. Перехід від елементарних понять до вивчення законів природничих і суспільних наук сприяє тому, що учні цього віку переходять від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам´яті. Завдання в тому, щоб навчити підлітків швидко здійснювати аналіз і синтез тексту, розуміти зміст, головні факти, робити висновки. У міру формування в учнів уміння розуміти, осмислювати матеріал удосконалюється також їхня логічна пам´ять, спочатку мимовільна, а потім і довільна. Існує залежність формування вміння запам´ятовувати від формування вміння розуміти матеріал. Загальне оволодіння цими вміннями сприяє продуктивності логічної пам´яті, особливо абстрактно-логічної й довільної.

Для розвитку абстрактно-логічної пам´яті у старших школярів характерний високий рівень оволодіння складною системою узагальнених умінь розуміння і запам´ятовування. Це відкриває можливість подальшого розвитку абстрактно-логічної пам´яті учнів, формування таких прийомів, які допомагають запам´ятовувати складні системи фактів, понять, законів, їхнього пояснення й доведення.

Отже, пам´ять потрібна для засвоєння нових знань, а набування їх сприяє вдосконаленню пам´яті. Тому цей процес не завершується у старшому шкільному віці: удосконалення пам´яті триває і в дорослих завдяки професійному навчанню. Зростання самостійності в навчальному процесі збільшує роль довільного запам´ятовування, абстрактно-логічної пам´яті студентів.

Далі в період пізньої юності загальний розвиток пам´яті відбувається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Мислення в цей період значно відстає від рівня розвитку пам´яті, що знижує ефективність запам´ятовування і зберігання, бо засвоюваний матеріал належно не опрацьовується. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам´яті, що сприяє інтенсивнішому розвиткові мислення. У взаємодії розвитку пам´яті та мислення помітна пульсація змін, які чергуються між собою. Піки максимумів розвитку пам´яті готують основу для подальшого розвитку мислення, а пікові значення змін у мисленні створюють сприятливі умови для нових зрушень у розвитку пам´яті.

Однак розгортання процесів переробки інформації потребує спеціалізації навчання і продуктивної діяльності, тобто природного обмеження потоків інформації й підвищення компетентності суб´єкта. Особливо великого значення набуває уміння самостійно працювати з книгою, словником, довідником, складати плани й реферувати спеціальні матеріали, вести конспекти й дослідження на професійному рівні.

Уже в зрілому віці розвиток пам´яті тісно пов´язаний з професійною діяльністю, спочатку з практичним засвоєнням знань і вмінь, яких потребує виконання обов´язків, а потім фаховим зростанням. Ініціативна, творча робота вимагає величезного досвіду і безперервного засвоювання нових знань, високої лабільності процесу відтворення відомостей, що зберігаються в пам´яті. Отже, зростає мотивація до діяльності, підвищуються компетентність та інтерес, відбувається становлення професійної майстерності особистості.

У похилому віці продуктивність пам´яті дещо знижується. Однак посилення мотивації у виробничій діяльності й наявність значного досвіду компенсують потреби в даних пам´яті для продуктивної праці.

Доведено, що розвиток пам´яті залежить від того, як забезпечено управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що пришвидшують навчання, дають змогу краще засвоїти і зберегти в пам´яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам´ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам´ять погіршується від неповного її використання.

Розвиток пам´яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Що вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб´єкта, то успішніші результати запам´ятовування. При цьому запам´ятовування є результативним незалежно від того, чи було поставлено мету запам´ятати.

Розвиток пам´яті нерозривно пов´язаний з вихованням самої особистості. Для розвитку пам´яті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов´язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам´яті. Зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам´ятовуванню.

Важливим для запам´ятовування є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйняттям об´єкта різними органами чуття. Всю інформацію органи чуття мають сприймати як щось змістовно ціле й значуще, логічно пов´язане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виокремлення головного, істотних зв´язків, структурування, аргументації тощо.

Легко й надійно запам´ятовується новий матеріал, пов´язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам´ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб´єкта необхідною, пов´язана з метою його діяльності, становить певний інтерес. Наприклад, готуючись до польоту і вивчаючи заданий маршрут, штурман не тільки визначає й обчислює основні етапи і контрольні пункти шляху, а й без спеціальних зусиль добре запам´ятовує найважливіші орієнтири, супровідні ознаки, які допоможуть надійно ідентифікувати його з місцевістю, показниками приладів тощо. Така мобілізація пам´яті пояснюється тим, що в польоті всі відомості можуть виявитися дуже потрібними й важливими і без них не можна якісно виконати завдання. Незнання цих відомостей може призвести навіть до аварії.

Розвитку пам´яті сприяють постійні тренування. Регулярна й напружена робота пам´яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам´яті. Тренування не має бути ізольованим актом, штучним повторенням того самого. Тренуючи пам´ять, щоразу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагаючись поліпшення результатів запам´ятовування.

Необхідною умовою ефективного запам´ятовування є дотримання певних правил. Запам´ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам´ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Потрібно опрацьовувати інформацію для запам´ятовування, порівнюючи різні відомості, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виокремлюючи опорні сигнали («вузлики на пам´ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв´язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам´яті.

Головний сенс мнемотехнічних прийомів у тому, що матеріал запам´ятовування глибше аналізують, структурують і більше осмислюють. Зокрема, запам´ятовуючи історичні дати, можна використати порівняння за подібністю і контрастом з відомими подіями, запам´ятовуючи іноземні слова - з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.

Засвоєння понять та іншої інформації в процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам´ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов´язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам´ятати. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями певної галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запам´ятовування нової інформації завдяки смисловій пам´яті.

Способом поліпшити пам´ять людини є формування вміння запам´ятовувати й відтворювати. Пам´ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам´ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.

Часто пропонують такі вправи для кращого запам´ятовування:

• Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, заплющивши очі, образно уявіть його собі в дрібницях. Розплющивши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі ви випустили.
• Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам´яті. Потім виявіть те, що забули намалювати.
• Опишіть з пам´яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть непомічені риси її обличчя.
• Подивіться на 7-15 дрібних предметів, опісля з пам´яті опишіть їхній вигляд.
• Спробуйте добре роздивитися предмет, який падає. Потім опишіть його якомога точніше.
• Огляньте кімнату, запам´ятайте, що в ній розміщено. Потім заплющіть очі й уявіть образ побаченого до дрібниць.
• Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини і спробуйте із заплющеними очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, а під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.

Ці вправи розвивають пам´ять: образи об´єкта спостереження швидко запам´ятовуються і тривалий час зберігаються в пам´яті, водночас удосконалюється здатність уявляти, аналізувати об´єкт з пам´яті без особливих зусиль волі.

Не менш важливим у розвитку пам´яті є формування вміння запам´ятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запам´ятовування, контролю та розуміння. Основні прийоми довільного запам´ятовування такі:

1. Треба чітко визначити мету, завдання запам´ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам´ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставлять, то матеріал запам´ятовується значно гірше. Зокрема, під час дослідження одній групі ставили завдання запам´ятати матеріал, щоб відповісти наступного дня, іншій - запам´ятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі - адже відомо, як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.

2. У довільному запам´ятовуванні потрібно сформувати стійкі мотиви до запам´ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належно не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам´ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам´ятати.

3. Необхідною умовою запам´ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв´язків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запам´ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не зацікавлює й запам´ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запам´ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим.

Застосування того чи іншого способу запам´ятовування є довільним асоціюванням, пов´язуванням певних одиниць матеріалу, який треба запам´ятати. Щоб запам´ятати номер телефону, кожен якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смислове вираження. Допомагають запам´ятовувати й прийоми аналізу матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам´ятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запам´ятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

2. Важливою умовою ефективного запам´ятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам´яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивного ефекту досягають аутогенною стимуляцією пам´яті, що пов´язано з приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

5. Для кращого запам´ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу в процесі заучування. Правильна організація повторень вимагає дотримування низки умов, зокрема розподілу повторень у часі. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторення може бути уповільнений. Однак не варто повторювати надто часто, багато разів поспіль, оскільки це зумовлює гальмування й утруднення під час утворення нервових зв´язків. Для успіху в повторенні матеріалу треба урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості.

6. В управлінні розвитком пам´яті учнів важливе значення має врахування з боку вчителя їхніх індивідуальних особливостей. При цьому потрібно більше спиратися на переваги мнемічних властивостей особистості.

Виховання пам´яті можна значно поліпшити, якщо до цього процесу залучити самих учнів. Зацікавившись, вони виявлятимуть прагнення до вдосконалення й самовиховання.

Література

1.  Бузан Т. Скоростная память / Пер. с англ. - М.: Эйдос, 1996.

2.  Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник /Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. - Львів: Край, 2005.

3.  Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. - Т. 1. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974.

4.  Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А.А. Смирнова. - М.: Просвещение, 1967.

5.  Гарибян С. А. Школа памяти (суперактивация памяти через возрождение эмоций). - М.: Цицеро, 1992.

6.  Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека (психофизиологическое исследование). - М.: Педагогика, 1980.

7.  Громова Е.Л. Эмоциональная память и ее механизмы. - М.: Наука, 1980.

8.  Загальна психологія : Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

9.  Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: А.Г.Н., 2002.

10.  Иванов-Муромский К.А. Мозг и память. - К.: Наук, думка, 1987.

11.  Клацки Р. Память человека: Структуры и процессы / Пер. с англ. - М.: Мир, 1978.

12.  Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975.

13.  М´ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. - К.: Вища шк., 2004.

14.  Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003

15.  Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я.Романова. - 3-е изд. - М.: ЧеРо, 2002.

16.  Психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

17.  Психологія: Підручник / Під ред. Ю.Л. Трофімова. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001.

18.  Хофман И. Активная память: Експеримент и теория человеческой памяти / Пер. с нем. - М.: Прогрес, 1986