Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Психологічні науки (збірник наукових праць)

11. Емоційна складова процесу ідентифікації у підлітків і юнаків


Клочек Л. В.

Останнім часом у психологічній науці інтерес до явища ідентифікації виріс. Поняття ідентифікації, введене в науковий оберт З. Фрейдом, розглядалося вченим переважно як емоційний феномен і пов’язувалося з любов’ю дочки до батька, із співпереживаннями, з обмеженням агресивності [5]. Погляди основоположника психоаналізу стали відправними для виникнення напрямку в психології, який вивчає емоційно-мотиваційний бік ідентифікації.

Ідентифікація визначається як процес, за допомогою якого людина присвоює собі характеристики іншої людини, її морально-етичні вартості, думки тощо. Під час процесу ідентифікації суб’єкт персоніфікує свій об’єкт наслідування, тобто визначається для себе, що в ньому є значимим і що відрізняє його від інших. Однак без розуміння внутрішніх переживань іншої людини, без емоційного проникнення у її внутрішній світ, без емпатійності суб’єкта процес ідентифікації є неможливим. Саме тому надається чимале значення емоційному компоненту процесу ідентифікації як зарубіжними (З. Фрейд, Т. Шибутані), так і вітчизняними вченими (В. К. Вілюнас, Г. В. Дьяконов, В. А. Кан- Калік, М. М. Обозов, В. А. Петровський, В. С. Собкін та ін.).

Згідно наших теоретичних поглядів, процес ідентифікації має цілісну природу. Емоційний компонент є однією із складових процесу ідентифікації, поряд з інформаційною, мотиваційною, операційною, які взаємопов´язані між собою і мають свої підструктури.

Емоційна складова включає такі підструктури, як встановлення емоційного зв’язку з людиною, симпатія, переживання почуттів, емпатія, співчуття як вища форма емпатії.

Ми поставили перед собою завдання дослідити емоційну складову процесу ідентифікації у підлітків і юнаків. Для його реалізації були використані такі методи: порівняльний, спостереження, бесіда, методика А. М. Еткінда “Список особистісних рис як методика міжособистісного сприймання [4, 82-88], тест емпатичних тенденцій

А. Мехрабієна і Н. Енштейна, адаптований Т. І. Пашуковою для використання в загальноосвітніх школах [3, 6-10]. У проведенні дослідження взяли участь 180 респондентів: 89 учнів підліткового і 91 раннього юнацького віку.

На рівні сутності ідентифікація розуміється як явище, яке виникає в процесі спілкування, а її зміст пов’язується перш за все з емоціями. Встановлення емоційного зв’язку між суб’єктом спілкування і об’єктом є необхідною умовою і початком протікання процесу ідентифікації. Емоції, які виникають, мають прямий вплив на встановлення емоційного зв’язку між учасниками процесу ідентифікації.

Щоб виявити, наскільки підлітки і юнаки здатні до встановлення емоційного зв’язку з іншими людьми, нами були використані часткові результати проведення методики А. М. Еткінда “Список особистісних рис як методика дослідження міжособистісного сприймання”. Ми визначали наявність особистісної риси “чутливість” у підлітків і юнаків, яка дозволяє в процесі ідентифікації встановлювати з іншими людьми позитивний емоційний зв’язок і допомагає виділяти у них риси, моральні якості, які є предметом ідентифікації. Виявилося, що дана риса властива 86,6% підлітків і 63,3 % юнаків, ні - 6,7% підлітків і 13,3% юнаків, в залежності від ситуації вона проявляється у 6,7% підлітків і 23,4% юнаків. Як видно, підлітки чутливіші від юнаків, проте юнаки придають значення ситуації, в яку потрапляють.

Така риса проявляється у них в залежності від того, чи вимагає ситуація, чи ні. У свого об’єкта ідентифікації таку рису хотіли б бачити 80% підлітків і 56,7% юнаків, ні - 13,3% підлітків і 30% юнаків, в залежності від ситуації - 6,7% підлітків і 13,3% юнаків. Отже, риса “чутливість” властива значній половині підлітків і юнаків, хоча активніше вона проявляється у підлітків. В процесі ідентифікації підлітки відкритіші за юнаків у плані чуттєвого сприймання об’єктів ідентифікації. У юнаків, окрім цього, починають спрацьовувати механізми раціонального підходу до вибору об’єкта ідентифікації.

На виникнення позитивного емоційного зв’язку суб’єкта ідентифікації з іншою людиною впливає виникнення симпатії між ними. На думку Л. Я. Гозман, Н. І. Ажгіхіної, симпатія виникає спочатку при оцінці зовнішності об’єкта ідентифікації [2]. Однак це є не єдиним фактором. Відмічаються й інші риси, які або посилюють, або навпаки - послаблюють відчуття, викликані зовнішністю. Увага звертається на смаки, звички, розумові здібності, особистісні якості. У суспільстві існують певні сталі уявлення - стереотипи - про те, якою повинна бути позитивна людина. Саме до об’єкта, який має позитивні якості, виникає симпатія. Коли ми запитували підлітків та юнаків, які риси друга чи людини, на яку вони хотіли б бути схожими, їм подобаються, майже всі респонденти (за невеликим виключеням тих, хто утримався від відповіді) відзначили, що їм імпонують такі позитивні риси, як доброта, хоробрість, поміркованість, покладистість в дружбі і т.ін.

В результаті проведення методики “Список особистісних рис як методика дослідження міжособистісного сприймання” ми виявили, що у 74,3% підлітків і у 63,6% юнаків є прагнення бачити у свого об’єкта ідентифікації позитивні риси, які у 76,5% підлітків і в 64,5% юнаків властиві і їм. Суттєвих розбіжностей у наявності цих рис у себе і в об’єкта ідентифікації не спостерігалося, хоча вона дещо більша у підлітків, ніж у юнаків. Коефіцієнт кореляції між позитивними власними рисами і позитивними рисами об’єкта ідентифікації у підлітків становить +0,4, у юнаків +0,6. Отже, симпатія суб’єкта до об’єкта ідентифікації визначає схожість власних рис з рисами об’єкта.

У своєму дослідженні ми прагнули виявити, чи впливає на виникнення симпатії у підлітків і юнаків до свого об´ єкта ідентифікації, така властива йому риса, як успішність. Підлітки дещо в більшій мірі (78%), ніж юнаки (75%) хотіли б бути схожими на людину, якій притаманна ця риса. Якщо людина, яку вони хотіли б наслідувати, в своєму житті не пасує перед труднощами, в змозі знаходити вихід зі скрутного становища, вміє налагоджувати стосунки з оточуючими і добиватися певних успіхів у своїй діяльності й особистому житті, заслуговує на повагу серед підлітків і юнаків і викликає в них почуття симпатії.

На виникнення симпатії впливає соціальний контекст (що “прийнято” і що “не прийнято” в певному середовищі). Виявляючи, на кого підлітки і юнаки хотіли б бути схожими, ми встановили, що 73,5% підлітків і 69,7% юнаків в якості об´єкта ідентифікації хотіли б бачити своїх однокласників. Це пояснюється тим, що основний свій час вони проводять в класному колективі. Об’єкти ідентифікації підлітків і юнаків акумулюють в собі ті цінності, які притаманні в загальному всьому колективу.

Так, в 10 класі, де основними цінностями є прагнення учнів до навчання, підвищення показників своєї успішності, значна частина учнів у свого об’єкта ідентифікації хочуть бачити саме такі риси, як успішність в навчанні, дисциплінованість, прагнення нових знань.

7 клас керується зовсім іншими груповими нормами: в ньому постійно зриваються уроки, навчання відходить на другорядний план, а учні, які прагнуть до знань і є цілеспрямованими особистостями, основною масою класу осміюються і вважаються “білими воронами”. Відповідно і об’єктами ідентифікації вони обирають ті ідеали, які уособлюють загальний “дух” класу.

Отже, на виникнення симпатії у підлітків і юнаків при ідентифікації з об’єктом впливає принцип приблизної схожості суб’єктів ідентифікації з об’єктами. Як правило, і підлітки, і юнаки прагнуть до схожості з об’єктом ідентифікації, якому притаманні позитивні риси. Однак, на виникнення симпатії впливають соціальний контекст, в якому знаходяться підлітки і юнаки: групові норми і ціннісні орієнтації визначають їх наявність у об’єкта ідентифікації.

Протікання процесу ідентифікації обумовлюють емпатичні тенденції суб’єкта. Т. П. Гаврилова, вивчаючи природу емпатії, розглядає її як здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншого [1]. Емпатичні тенденції особистості, на думку автора, відображають рівень морального розвитку особистості, досвід спілкування, здатність співвідносити себе з іншими в процесі спілкування.

В процесі ідентифікації емпатичні тенденції особистості відіграють неабияку роль, оскільки ототожнення з об´єктом ідентифікації, повне наслідування йому можливе не лише за умови виникнення симпатії до нього чи встановлення позитивного емоційного зв’язку. Необхідне повне його розуміння, відчування суб’єктом, щоб власне уявлення про себе він міг накласти на уявлення про об’єкт ідентифікації. Для того, щоб це було вдалим, треба “вжитися” в особистість того, чиї риси суб’єкт хоче приписати собі. Як висловився Т. Шибутані, відбувається “в якійсь мірі прийняття ролі” об’єкта суб’єктом [6].

На нашу думку, рівень емпатичних тенденцій визначає здатність суб’єкта ідентифікуватися з певним об’єктом. Проведення теста емпатичних тенденцій

А. Мехрабієна і Н. Енштейна визначило рівень емпатичних тенденцій учнів підліткового і раннього юнацького віку. В результаті ми встановили, що 31,1% підлітків і 17,4% юнаків мають низький рівень емпатичних тенденцій, 63,6% підлітків і 73,9% юнаків - середній, 5,3% підлітків і 8,7% юнаків - високий рівень. Емпатичні тенденції в більшій мірі проявляються у юнаків, ніж у підлітків.

Тенденція раннього юнацького віку до прояву емпатії проявляється в сприйнятливості юнаків до процесу ідентифікації.

Із всього вищемовленого можна зробити висновок, що протіканню процеса ідентифікації у підлітків і юнаків сприяють такі компоненти емоційної підструктури, як встановлення позитивного емоційного зв’язку з об’єктом ідентифікації, виникнення симпатії до нього, емпатичні переживання суб´єкта під час акту ототожнення з об’єктом наслідування. Емоційна складова процесу ідентифікації продуктивніше функціонує у підлітковому віці. Однак тенденція раннього юнацького віку до прояву емпатії свідчить, що юнаки сприйнятливі до процесу ідентифікації. Вивчення інформаціної, мотиваційної, операційної складових та їх підструктур в наших дослідженях допоможе виявити вікові особливості протікання процесу ідентифікації у підлітків і юнаків.

Використана література:

1. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств. - М.: Знание, 1984. - 79 с.

2. Гозман Л.Я., Ажгихина Н.И. Психология симпатий. - М.: Знание, 1988.

3. Диагностика личности учащегося в коллективе: Метод. рекомендации для учителей и студентов педагогических институтов / Сост. Т.И.Пашукова. - Кировоград: КГПИ, 1989. - 20 с.

4. Методы исследования межличностного восприятия: Спецпрактикум по социальной психологии / Под ред. Г. М. Андреевой, В. С. Агеева. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1984. - 104 с.

5. Фрейд З. Психологические этюды: Перевод.- Минск: Беларусь, 1991. - 604 с.

6. Шибутани Т. Социальная психология. Пер. с англ. Б. В. Ольшанского. - Ростов н / Д.: изд-во “Феникс”, 1998. - 544 с.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Психологічні науки (збірник наукових праць)
Загальна психологія
Психологія
Технології роботи організаційних психологів
Психологія спілкування