Кейнсіанська модель державного регулювання грошового обігу й економіки, що була панівною у грошово-кредитній політиці кінця 40-х - початку 70-х pp., не забезпечила подолання інфляції, а перебільшення в ній ролі прямих державних інвестицій і бюджетних методів регулювання кон´юнктури стали підставами реабілітації грошей на основі монетаризму як неокласичної кількісної теорії грошей. Зокрема, неможливість обмежити перманентно зростаючий інфляційний потенціал на основі кейнсіанської теорії грошей спричинила поширення критики її основоположних постулатів та практичних рекомендацій і викликала відродження впливу на економічну політику кількісної теорії грошей. Провідними її авторами стали представники чикагської школи економістів на чолі з Мілтоном Фрідменом. Заперечуючи ефективність політики державного втручання в економіку, вони звинувачували Дж. Кейнса у впровадженні основ інфляції. Головним джерелом криз і нестабільності економічного розвитку монетаристи вказали грошову сферу. Зокрема, вони виходили з того, що наявна кількість грошей в обігу чинить домінуючий вплив на загальний потік витрат в економіці, а державний бюджет і примусове інвестування нібито відіграють лише другорядне значення. І навпаки, за умов активного функціонування саморегулятивного ринкового механізму економічні цикли згасають, економічні показники змінюються помірно, фізична маса товарів, що реалізуються, стає керованою і передбачуваною.

Прихильники монетаризму, прогнозуючи зростання товарної маси на 1, 2, 3, 4,... відсотків, через політику додаткової емісії грошей обґрунтовували здатність держави підтримувати необхідну товарно-грошову рівновагу тривалий період часу. На цій основі М. Фрідмен запропонував застосувати правило механічного приросту грошової маси щорічно в середньому на 4%, що охоплює вірогідні 3% приросту реального продукту і 1% зниження швидкості обігу грошей.

Програму реформування кредитно-грошової сфери США на засадах монетаризму М. Фрідмен запропонував у книзі "Програма для монетарної стабільності" (1960 p.), де Федеральній резервній системі США було рекомендовано забезпечити стійкі темпи зростання кількості грошей, не допускаючи сезонних коливань грошового запасу. Уряд Великобританії, керований М. Тетчер, у 1979 р. використав монетаристські рекомендації гальмування процесу зростання кількості грошей в обігу і досяг вагомих результатів, суттєво обмеживши інфляційний процес та оздоровивши стан економіки.

Проте, в чистому вигляді жодна країна монетаристськими постулатами не скористалася. Як правило, керівники грошово-кредитної політики зберігають за собою такі елементи кейнсіанської теорії, як свободу маневру та прийняття рішень залежно від особливостей ситуації і власного бажання.