Ринок муніципальних інвестицій України значно пожвавився у період 2003–2006 рр. Так, в 2003 р. внутрішні облігації місцевої позики розмістили: Київ (100 млн. грн.) та Південне (1,2 млн. грн.), крім того, Київською адміністрацією були здійснені зовнішні запозичення у вигляді єврооблігацій на суму 150 млн. дол. США з доходністю 8,75% річних. Огляд основних параметрів облігацій місцевих позик, що перебувають в обігу подано в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Облігації міст України, що знаходяться в обігу [20, с. 38]

Основним джерелом поповнення доходної частини місцевих бюджетів для подальшого погашення облігацій місцевої позики залишається продаж об’єктів комунальної власності. Якщо розглядати бюджетні можливості окремих міст з точки зору фінансової спроможності, висновки в окремих випадках є невтішними (табл. 5.2.)

Таблиця 5.2.

Порівняння джерел та обсягів планового погашення місцевих облігацій міст України, млн. грн.
[20, с.38]

Отже, на тлі достатньої обґрунтованості виплат з планового погашення основної суми боргу в містах Донецьку, Харкові, Києві, позиція Запоріжжя є значно більш вразливою та потребує залучення значних додаткових надходжень до бюджету розвитку.

В Україні використовувались три моделі включення посередника до емісійного механізму [18, с. 67]:

• модель самостійного емітування, яка ґрунтується на створенні управлінь з обслуговування емісії позики, як, наприклад, у Львові, або місцевої комісії з цінних паперів, як у Києві;
• модель участі в емісії — передбачає використання генерального агента; модель реалізована у Харкові та Запоріжжі;
• модель делегованої емісії — представляє всю роботу емітента, а емісії і численні функції професіоналів фондового ринку з обігу облігацій і контролем за ним передаються інвестиційній компанії; реалізована в Донецьку та Маріуполі.

Використання інструментарію місцевого запозичення, безперечно, додає напруженості місцевим бюджетам, оскільки передбачає відплатність отриманої позики. Найбільш прийнятними з економічної точки зору напрямами використання залучених ресурсів є перспективні інвестиційні проекти, здатні дати суттєвий мультиплікаційний ефект і забезпечити у майбутніх періодах розширення виробничих потужностей, створення нових якісних робочих місць, зростання доходів домогосподарств, збільшення бюджетних надходжень всіх рівнів, зокрема, — місцевих бюджетів.

Кращий досвід [24]

Проблемою реалізації будь-якої інвестиційної програми є наявність достатнього для цього обсягу ресурсів. Добре усвідомивши свою ключову роль у забезпеченні умов для інвестування в місцеву економіку, ОМС Вознесенська використав своє законодавче право бути гарантом суб’єктів господарювання, які отримують кредити для реалізації регіональних інвестиційних програм. Тому було розроблено і затверджено Положення про порядок надання гарантій Вознесенської міської ради (муніципальних гарантій) для забезпечення зобов’язань юридичних осіб, які розташовані в місті Вознесенську, щодо їх погашення. Також був визначений перелік комунальної власності, що планується як застава, на загальну суму більше 52 млн. грн.

Після цього в 2002 р. у рамках програми „Інвестиційний менеджмент в місцевому самоврядуванні та розробка бізнес-планів” міською командою було розроблено 8 інвестиційних бізнес-планів на загальну суму 3,8 млн. дол. США за якими передбачалось фінансування згідно діючого Положення.

Для врегулювання місцевих запозичень з метою мінімізації можливості неефективного використання запозичених коштів необхідно здійснити ряд заходів як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Так, пропонується [20, с. 40]:

• посилити державний контроль над здійсненням місцевих запозичень через забезпечення відповідального планування витрат, фінансованих позиками;
• запровадити обов’язковий супровід місцевих позик деталізованими програмами використання запозичених коштів та планами погашення боргів;
• здійснювати широке інформування суспільства про умови та цілі запозичення.

Таким чином, місцеві запозичення в Україні є досить перспективним інструментом фінансування місцевого економічного розвитку, хоча їх здійснення потребує удосконалення організаційних засад.

  Висновки

Муніципальний (комунальний) кредит — це система відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких — орган місцевого самоврядування.

Комунальний кредит має такі основні форми: облігаційні позики; безоблігаційні позики; комунальний банківський кредит; комерційний комунальний банківський кредит; комунальний кредит державних банків; взаємний комунальний кредит.

В Україні поширені такі форми муніципального кредиту: кредит у формі комунальних облігаційних позик та комерційний банківський комунальний кредит. Міста, що мають досвід емісії муніципальних облігацій — Донецьк, Запоріжжя, Київ, Львів, Харків, Одеса, Маріуполь тощо.

Найбільш прийнятними з економічної точки зору напрямами використання залучених ресурсів є перспективні інвестиційні проекти, здатні дати суттєвий мультиплікаційний ефект і забезпечити у майбутніх періодах розширення виробничих потужностей, створення нових якісних робочих місць, зростання доходів домогосподарств, збільшення бюджетних надходжень всіх рівнів, зокрема, місцевих бюджетів.

Серед причин відносно низької поширеності муніципальних запозичень в Україні — високі ризики їх здійснення. Найбільш поширеними є ризики неплатежу, макроекономічні та правові.