Видатний прозаїк, Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в с. Дермань на Волині в заможній хліборобській родині. Навчався у сільській школі, потім у Кременецькій українській гімназії, де й почав писати вірші та оповідання. Юнаком Улас Самчук був покликаний на службу до польської армії, але в 1927 році дезертирував з війська, нелегально перейшов кордон і оселився в Німеччині, де розпочав навчання у Бреславському університеті. Самчука манила до себе Прага, де на той час був найголовніший український культурний осередок на еміграції. 1929 року переїздить до Праги, де продовжує освіту в Українському вільному університеті. Згодом у книзі споминів «На білому коні» він напише про те, яке значення мало це місто для становлення його як митця: «У житті кожного письменника є час і місце, що творять вісь його буття. У моєму житті таким місцем була Прага. Тут я визрів як письменник, тут появились основні мої писання, тут формувались мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності».

Улас Самчук майже все життя прожив у розлуці з рідною землею. Лише в 1941—1944 роках він разом із групою українських революціонерів (Олег Ольжич, Михайло і Олена Теліги, Іван Рогач та ін.) працював і боровся в Україні. А після війни — знову еміграція.

Перші твори опублікував 1925 року у варшавському часописі «Духовна бесіда». Збірка «Віднайдений рай» (1936) позначена ностальгією за Батьківщиною. У 1932—1937 роках з´явилася друком трилогія «Волинь», що принесла йому заслужене визнання. Коло ідей і тем, порушених у трилогії, У. Самчук розробляє і в творах «Кулак» (1932) та «Марія» (1933). Повість «Марія» стала першим словом правди в українській літературі про трагічні часи голодомору.

Перу письменника належать трилогія «Ост», над якою

письменник працював близько сорока років, романи «Чого не гоїть огонь» (1959), «На твердій землі» (1967).

Твори Уласа Самчука прийшли до українського читача лише разом із незалежністю нашої держави. Нарешті він повернувся ча рідну землю як художній літописець свого часу й народу. Адже Улас Самчук прагнув «бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю».

Помер письменник 1987 року, похований у Торонто.