Осип Васильович Туринський народився 1880 року в с. Оглядів Радехівського району Львівської обл. у родині тесляра. Закінчив філософський факультет Віденського університету, захистив докторську дисертацію. 3 1910 року працював учителем української мови і літератури в Перемишльській гімназії. У 1914 році письменник був мобілізований в австрійську армію. 1915 року потрапив разом з шістдесятьма тисячами австрійських вояків до сербського полону. Відступаючи, серби етапували цих солдатів засніженими горами. Від голоду і холоду гинули тисячі полонених. Цей шлях історики назвали «шляхом смерті». Туринському чудом вдалося врятуватися. Саме ці події покладено в основу повісті «Поза межами болю» (1917), шедевра українського та світового письменства, в якому талановито змальовано драматичні сторінки Першої світової війни. 1923 року письменник повернувся на батьківщину, заснував видавництво «Журавлі», працював директором Яворівської та Дрогобицької українських гімназій. Помер Осип Туринський 28 березня 1933 року. Як прозаїк 1908 року дебютував новелами у віденському журналі «Січ» на селянську тематику. Автор повістей «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933), збірки оповідань «Боротьба за великість», комедії «Раби» (1927). У повісті «Поза межами болю» знайшли відбиття ідеї філософії екзистенціалізму, яка тільки тоді зароджувалась в Європі. Твір написано в поетиці експресіонізму з вкрапленням імпресіоністичних малюнків і стилістичних прийомів моделювання світу й переживань людини. Розповідь веде оповідач Оглядівський, в якому вгадуються автобіографічні риси автора.