Безкоштовна бібліотека підручників



Релігієзнавство

6.4 Неохристиянські, навколохристиянські і неорієнтальні утворення


Новітні релігійні течії, рухи з огляду на їх особливості умовно можна поділити на три типи: неохристиянські, навколохристиянські і неорієнтальні (новітні східні). Основними історико-соціальними мотивами їх виникнення є певні обставини сучасного українського суспільства – відсутність єдності у поглядах на виправдану програму подальшого розвитку України, затяжна тотальна криза, відсутність принципової стратегічної лінії у владних структурах, частина представників яких за інерцією значною мірою дотримується ще командно адміністративного, збюрократизованого стилю у взаєминах із традиційними Церквами українського народу, при часто лише формальному функціонуванні Закону про відокремлення церкви від держави.

Крім того, досі відчуваються негативні наслідки масової атеїзації за роки радянського комуністичного режиму (1917-1991), яка супроводжувалася гоніннями, переслідуваннями (зокрема фактично спрацьовував не раз неписаний закон заборони на професії: це стосувалося, передусім, дітей священослужителів і, звичайно, усіх політично неблагонадійних); за релігійні переконання часто арештовували, ув’язнювали (інколи й без суду та слідства). Названі акції тоталітарного режиму часто мали негативний вплив на життєву долю не тільки тих, хто страждав, а й їхніх родичів. За таких обставин, перш за все, винищувались певні християнські традиції, а, по-друге, створилися сприятливі обставини для діяльності різноманітних місіонерів з Заходу і зі Сходу.

Певною мірою причиною поширення екзотичних релігійних напрямів можна вважати й притаманну людині цікавість до незвичного, бажання пройти через якість особливі відчуття та випробовування. До сказаного можна додати ще й відзначену численними дослідженнями (зокрема – Дм.Чижевським) таку рису національного характеру українців, як надмірне шанування індивідуальної свободи, що може приводити до розшарувань в суспільстві, в тому числі – і на засадах релігії.

Неохристиянські утворення. Із неохристиянських утворень найосновнішим є Новоапостольська Церква, Церква Ісуса Христа святих останніх днів (Мормони), Церква “Нове покоління”, Церква Христа, Богородична Церква.

Новоапостольська Церква виникла у 1832 р. в Англії. На початку 2000 р. в Україні існувало 54 її громади. Члени її сповідують три таїнства: хрещення водою, “закарбування” Духом Святим, причащення. Найменшою структурною одиницею є парафії, що утворюють апостольський округ, керівником якого є окружний “апостол”. Очолює церкву першоапостол. Такі округи є в Запоріжжі, Одесі, Львові, а культові споруди – у Києві та Харкові.

Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони) заснована 1830 р. у США. За переказам адептів, ангел Мороній, явившись Джозефу Сміту, так званому “пророку” і засновнику даної церкви, вказав місце, де знаходяться дошки з давніми письменами – книгами ізраїльського пророка Мормона. Мормони визнають Трійцю (але не як вияв Триєдиного Бога, а як три окремі постаті  Верховного Божества), вірять у можливість побудови Сіону (Нового Єрусалиму) на Американському континенті. Вірять в існування райського царства на Землі. Себе називають дітьми Божими, а щастя вбачають лишень у постійних діяннях. Не визнають страждання як благодатного засобу для вдосконалення душі. Очолює Церкву президент (він також вважається пророком), який керує нею з допомогою 12 “апостолів” і зібрання сімдесятьох, (назву взято з текстів Євангелій). Духовенство (за старозавітною традицією) поділяється на Ааронове (молодше) і Мелхіседекове (старше). Не визнають вродженої гріховності (первородного гріха Адама і Єви), а визнають п’ять таїнств: хрещення (із десятирічного віку), причастя (хлібом і водою), шлюб (земний і вічний) і священство. Великого значення надають місіонерській діяльності.

Церква “Нове покоління” – об’єднання релігійних організацій п’ятидесятницького спрямування. Заснована в Ризі 1985 р. В Україні є окремі громади. Богослужіння випливає з харизматичного розуміння біблійних принципів і традицій. Доступність проповідництва поєднується зі співом, танцями, глосолаліями (тобто імітуваннями дару Святого Духу апостолам, котрі не тільки могли відразу проповідувати різними мовами, а й чути й розуміти голоси з Неба). Вірять у Пресвяту Трійцю, визнають таїнства хрещення,  причащання,  шлюбу.

Церква Христа – релігійний рух, що його зініціювали американські місіонери 1989 р., організаційно не становлять цілісної структури, а є мережею незалежних одна від одної організацій, а тому нема єдиного керівного центру. Прагнуть повернутися до раннього християнства. Богослужіння складається з п’яти ритуальних елементів – співу, молитви, складання дарів, проповіді  ламання хліба і причащання вином. Право вести богослужіння має диякон – нижчий від священика духовний сан. Хрещення здійснюється у свідомому віці. Не існує обов’язкового членства. Кожною громадою керує старійшина. В Україні існують близько 70 громад.

Богородична Церква – об’єднання, що вважає себе спадкоємницею “Російського самодержавного православ’я” та його наступниці – “Російської Істинно Православної (Катакомбної) Церкви”. Сформувалася в Росії у 80-х рр. ХХ ст. на противагу офіційній церкви, яка, на думку прихильників, зганьбила себе співпрацею із безбожним комуністичним режимом. Із таїнств визнають публічну (громадську) сповідь “перед братами і сестрами”, яка фактично таїнством уже не є, а також – “пластичну молитву” з медитаціями (вимовляють триразовий вінок молитов – так званий “розарій”). Офіційною визнану Розійську Православу Церкву (Московський Патріархат) вважають притулком Сатани, “Духовним Ізраїлем ІІІ-го Заповіту”, а самого Патріарха – “червоним драконом” (за відхід від православних церковних законів, тобто канонів). В Україні окремі громади функціонують із 1992 року на Сході, у Центрі, на Півдні і зареєстровані як “Церква Божої Матері, що преображається”.

Навколохристиянські утворення. Такі структури належать до так званого модернізованого християнства, в якому прагнуть синтетично поєднати елементи буддизму, ісламу, окремих релігійно-філософських явищ, понять, зокрема космогонії і теософії. Їх ще називають неорелігіями, хоч фактично деякі з цих організацій мають ознаки секти (наприклад, Біле Братство). До них належать: 1) Асоціація Святого Духа для об’єднання християнства (Церква уніфікації). Її заснував Сен Мун у Кореї 1954 року. Прихильники Муна вважають Бога батьком, а себе – дітьми, які через життєве відчуження постійно переповнюються стражданнями. Щоб позбутися страждань, необхідні примирення, духовна гармонія. А перешкодами до її утворення є моральний егоцентризм, панування безбожницької ідеології, відсутність духовного порозуміння і консолідації між усіма релігіями. Врятувати світ може тільки досконала людина, що створить ідеальну сім’ю. Вважається, що від 1960 р. – часу одруження Муна – Всесвітній центр християнства перемістився до Кореї. Для Церкви Муна характерним є: основна культова дія – очищення “крові світу” від сатанинського начала через причащання “особливим вином”, до якого разом з іншими компонентами входить кров Муна; обряд посвячення дитини Богові; День Бога (під час Нового Року), батьків (у березні-квітні), дітей (у листопаді), усього сущого (у червні). Богослужби відбуваються у вигляді молитовних зборів і супроводжуються релігійними піснями, читаннями Біблії, а також прослуховуються тексти преподобного Муна, а в кінці – проповідь. Метою цієї Церкви є об’єднання людей перед Богом незалежно від національної приналежності. Окремі громади існують на Сході і Півдні України. 2) Церква останнього заповіту Віссаріона. Заснована у Мінусінську (Росія). Основними віровченнями є те, що Творця світу (Абсолюта) вважають матеріальною іпостассю. У ньому нема ні добра ні зла. Абсолют – джерело життя (Дух), який після злиття з енергією Землі матеріалізувався, породивши Сина Божого. Вірять у пекло, рай, у переселення душ. Серед віруючих постійно існує “вірус зла” (диявол), якого породили самі люди своїми гріховними вчинками, помислами. Людині задані дві долі – наперед задана і ту, яку можна змінити. Прощення гріхів можливо не через молитву, сповідь, покуту, а тільки через добрі справи. “Храмом душі” є мозок людини. Існує переселення душ (вплив буддизму). Визнаючи ідею реінкарнації, стверджують у Всесвіті функціонування позаземних цивілізацій. Церква Останнього Заповіту поєднала в собі окремі християнські засади з елементами космогонії і деяких принципів йоги. В Україні окремі громади діють у Донецьку, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Рівному. 3) Неоорієнтальні  утворення. Наприкінці  ХХ – на  початку  ХХІ ст.  певного  поширення  на  території  України  набули  неоорієнтальні  утворення, передусім  реформаційні—неоіндуїзм, необуддизм. Другим  типом  стали  так  звані  альтернативні  релігії  (“ Діти  Бога”, “Богородичний  Центр”, “Біле  Братство”, “Храм  Сонця”, “Небесні  врата”), а  до  третього  типу  слід  віднести  так  звані  різноваріантні  релігії  (наприклад, сайентологію - вчення  про  знання, розвіяні поміж різними сектами).

Наш час об’єктивно формує історико-суспільні і духовно-культурологічні ситуації, у яких поширюються екуменічні (міжцерковні, міжрелігійні) контакти, на грунті яких виникають численні спроби синтезувати різні релігійні традиції та уявлення. Наприклад, неондуїзм, не відкидаючи давніх  традицій священної книги “Веди”, обстоює потребу використання  цінностей  інших релігій, зокрема щодо гармонійної  єдності  духовного  й  матеріального, світського  і  сакрального. Неоіндуїзм  утверджує  рівність усіх релігій, бо в них одна духовна мета - пошуки надприродних, небесних сил, тобто Бога-Абсолюта. Необуддизм  намагається подати як загальну релігійну спільність невтомне, повсякчасне  вдосконалення, що, зрештою, перегукується  з  біблійним  кличем: “Багатійте  в  Бога!” Так  звані альтернативні релігійні утворення в багатьох питаннях займають протилежні, часто деструктивні позиції, демонстративно ігноруючи реалії соціального життя і  загальновизнані  традиції  багатьох  релігії. Альтернативісти фактично утверджують повну відреченність від  суспільства, частинкою якого людина завжди залишається, заперечуючи при тому будь-яку можливість змінити на краще становище віруючих. Їхня позиція - пасивно, приречено  очікувати Царства Божого. Фанатичне очікування кінця світу, що, мовляв, от-от настане, часто штовхає їх до колективних самогубств. Цей акт вони називають “виходом у сакральний світ”. Їхні принципи є глибоко песимістичними, вони твердять: світ зазнає безнадійного морального виродження і фатально наближається до кінця, після чого настане друге народження, а своє попереднє “Я” люди остаточно втратять. Володіти енергією людського духу можна не лише через аскетичне, затворницьке життя, а й через опановану систему психотехніки (самонавіювання, самовмовляння). Різноваріантні релігійні  утворення, навпаки, спрямовують людей до постійної активної діяльності в межах релігійного життя. Традиція минулого завжди може (і повинна) поєднуватися із сучасністю, інакше неможливим є сам факт духовного збагачення та й сама вона перестане функціонувати. Для цього між наукою і релігією необхідно встановити згармонізовану систему цінностей. Наука і релігія є двома повноцінними Божими дарами, без яких неможливо пізнати довколишній світ. Небесні сили, з якими треба повсякчасно духовно  контактувати, здатні нас збагачувати духовно до безконечності, але успіх залежить від  нашої доброї волі.  Із  неоіндуїстських   утворень  найвідомішим  є  Товариство  свідомості  Крішни ( має  міжнародний  статус). Любов  до  Крішни  (як  земного  втілення  Вішну)  необхідно  поєднувати  з  любов’ю   до  людей. Оскільки  всі  перед  Богом  рівні, то вірний  завжди  має  піклуватися  про  соціяльно  незахищених, проявляючи  милосердя.  Необхідно  повсякчас  підтримувати  гармонію  тіла  ї  душі. Покірність, скромність повинні органічно  поєднуватися зі стійкістю й терпінням у неминучих життєвих випробуваннях. Релігійна  толерантність виявляється, в тому, що крішнаїти не вважають свої релігійні переконання “істиною в останній інстанції”. До морально-етичних засад крішнаїтів належить: дотримування вегетеріянства; невживання наркотиків, тютюну, спиртного; неучасть в азартних іграх. Крішнаїти особливо цінять подружню вірність. У сфері соціальної діяльності  діють різноманітні гуманітарні програми (“Їжа для життя” - безкоштовна допомога  малозабезпеченим; “Дайте людям шанс!” - благородна діяльність з ув’язненими, з тим щоби повернути їх до належного морального рівня). Проводяться зустрічі у наркодиспансерах, пропагується ведична культура їжі, що бере свій початок із часу проникнення до Індії арійської культури. В  Україні із 1991 р. діє 40 громад.

Близькими до цього Товариства є Центри Шрі Чінмая. Шрі Чінмая - відомий  індійський поет, музикант, філософ. У працях “Душа - подорож мого життя”, “Світло Сходу для Західного розуму” навчає, як плекати і розвивати у собі почуття любові, відданості, самозречення, саможертовності. Також проводиться думка, що духовне й фізичне  вдосконалення необхідне для пізнання істини. Саме в таких випадках Бог розкриває себе у людині. В Україні зареєстровані з 2000-го  року.

Всесвітня чиста релігія (сахаджа-йога) виникла 1870-го в Індії. Засновниця - Шрівастава Нірмала - відродила стародавню культову систему, яка полягає в ефективному омолодженні і самооздоровленні . Кожен з нас має енергію чистого бажання (кундаліні). І це є відображенням Святого Духа. Пробудити свою життєву енергію можна тільки тоді, коли зможемо опанувати мистецтвом молитви через таємниці медитації, що неминуче приводить до самозцілення. Систему сахаджа-йога можна застосовувати у практиці будь-якої релігії, оскільки ідея Божої любові універсальна. В  Україні  громади  діють  з  1989-го.

Серед  необуддистських  утворень  відомим  є  дзен-буддизм  (японське “дзен”  походить  від  санскритського  “дх’яна”—медитація). В  Україні—із  другої  половини  ХХ ст.  Іншою необуддистською організацією є Аум Сінрікьо. Закони махаянізму (“широкої  дороги спасіння”) органічно поєднується із йога-практикою. Засновник - Сьоко Асахара - у  своїх книгах обгрунтував вчення про можливий синтез різних релігії - індуїзму, буддизму, даосизму, християнства. Вчення грунтується на розробленні системи духовних практик; на  особливостях способу передачі досвіду і таємних знань новим поколінням. Справжній  віруючий повинен постійно перебувати у чотирьох “невимірних станах душі”: у святі любові до всіх живих істот; у святі співстраждання до тих, хто не бажає пізнати істину; у стані вдячності до тих, хто починає духовно вдосконалюватись; у стані байдужості до проявів доброї чи поганої карми. Такі стани водночас є надійним засобом, щоб позбутися психологічних і фізичних перевантажень, щоб здобути душевну рівновагу для всебічного розвитку природних талантів, а отже, - й для зростання духовного рівня. Практично це здійснюється у “тренувальних” храмах; там же проводяться заняття з буддистської філософії. За останні роки (після того, як група диверсантів в Токійському метро здійснила газову атаку за участю членів цієї організації) авторитет Аум Сінрікьо значно впав. Виникла в Японії 1987р.

Віра  Бахаї - релігійне утворення прихильників Баха-Улли (з арабської: “Слава Господа”). Виникла в Ірані 1844р. Грунтується на принципах єдинобожжя. Оскільки є Один Бог, то фактично існує одна релігія з численними різновидами. З єдиної Божої волі на Землю періодично посилаються Божі обранці - Крішна, Мойсей, Зороастр, Будда, Христос, Баха-Улли. Найважливішими принципами віровчення є те, що існує неопізнаний Боготворець; усі релігії - рівні і володіють відповідною долею істини; існує об’єктивна гармонія та взаэмодія між релігією і наукою, і це в свою чергу обумовлює гармонію між чоловіком і жінкою, а також утверджує расову, національну й політичну злагоду. У храмах (“будинках поклоніння”) служби відбуваються щодев’ятнадцять днів. Не існує духовенства. Діє міжнародна Організація Співдружності Бахаї. Від початку 2000р. в Україні функціонує 13 громад.

Різновидом неоорієнтальних утворень є теософські езотеричні об’єднання. Теософія як релігійно-філософське вчення обгрунтовує можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога, проте робить це із зверненням і до раціональних філософських міркувань. Базується на суб’єктивному досвіді, а також на переконанні в тому, що в усіх віруваннях, релігіях та міфологемах йдеться про той же самий вищий таємний зміст. 1875 р. у США Теософське товариство заснували українка Олена Блаватська та американський полковник Г.Олкотт. У “Таємній доктрині” Блаватська обгрунтувала специфічну езотеричну (таємну) систему з претензією на створення універсіальної релігії, в якій можна б було поєднати елементи також і міфологічних систем різних епох із активним залученням астрономічних спостережень за дією різних сузір’їв на духовний стан земного життя людини. Її висновок: природний стан душі є особливим чином структорований і перебуває в об’єктивних взаємозв’язках із Всесвітом, оскільки людина і є його органічною частинкою. Зв’язок із позаземним світом можливий тільки за умови чистої свідомості.



|
:
Релігієзнавство: конспект лекцій
Релігієзнавство
Релігієзнавство
Релігієзнавство