Олена ПАВЛЕНКО, к.філол.н.

Анотація

У статті автор розглядає проблему міжмовних трансформацій в художньому перекладі, на конкретних прикладах підкреслює, що лексико-семантичні відхилення в трансляті спрямовані на максимально повне відтворення оригіналу в іншомовному середовиші.

Summary

The research is devoted to the problem of cross-language transformations in artistic translation. The examples from I.Kachurowsky’s novel “Because Deserts are Immortal” interpreted by Yu. Tkach testify to the fact that lexical and semantic deviations in translation are aimed to integral reflection of the original in a new cultural environment.

Сучасна наука надає особливого значення дослідженню художнього перекладу, що передбачає не тільки зіставлення оригіналу і трансляту, осмислення процесу перекладання, а й ряду інших проблем, пов´язаних з вивченням «норм і технік» (Дж. Фолен), які сприяють точному відображенню змісту та краси художнього твору й донесення його своєрідності до реципієнта - носія іншомовної культури. Саме художня література являє собою той осередок, що вміщує дух народу та є відбитком його історичного і духовного розвитку.

У контексті окресленої тенденції увагу науковців привернула велика кількість питань, серед яких важливе місце займає проблема перекладацьких трансформацій.

У зв´язку з цим з´явився ряд наукових праць, присвячених різноманітним аспектам даного питання, а саме: трансформація вербалізації (О. Борисова, В. Гак, Н. Іртен´єва та ін.), жанрові особливості перекладу художньої літератури (В. Гак, Т. Казакова, Я. Рецкер та ін.) та багато інших.

Однак, попри ряд досліджень, тема продовжує привертати увагу фахівців, і це свідчить про те, що проблема залишається актуальною.

Метою даної розвідки є аналіз міжмовних трансформацій в перекладі романного тексту І. Качуровського «Шлях Невідомого», здійсненого Ю.Ткачем. Такий аналіз дозволить краще зрозуміти механізм створення трансляту.

Як відомо, розуміння тексту перекладачем - це виявлення діалектичного взаємозв´язку змісту і форми художнього твору, аналіз його ідейно-художньої своєрідності, який здійснюється через стилістичний аналіз тексту. Він забезпечує обґрунтованість і коректність подальших етапів перекладацької діяльності, насамперед аналізу, надає йому вільного спрямування. Я. Рецкер запевняє, що "аналіз тексту, який необхідно перекласти, дозволяє заздалегідь визначити характер змісту, ідейне скерування і стилістичні особливості матеріалу, щоб мати критерій для вибору мовних засобів у процесі перекладу" [8;8].

Отже, відштовхуючись від критичної інтерпретації художнього твору, перекладач має можливість осягнення всієї багатогранності обраного для опрацювання матеріалу. В.Коптілов виділяє дві схеми структурно-зіставного аналізу художнього твору. Перший передбачає можливість окремо аналізувати оригінал і переклад з подальшим зіставленням загальних результатів такого аналізу. Другий - зіставляти наслідки аналізу першого твору з перекладом рівень за рівнем, "щоразу встановлюючи моменти близькості чи віддаленості перекладу від оригіналу" [4; 48].

Обидва шляхи можуть бути продуктивними й давати позитивні плоди, проте в нашому дослідженні ми надаємо перевагу останньому зі вказаних способів, виходячи з того "наскільки ідейна, естетична і стилістична концепція перекладу як літературного твору відповідає концепції оригіналу" [4; 184].

Під стилістичним аналізом тексту ми розуміємо виявлення того, як цей текст побудовано, встановлення всіх його конструктивних елементів і взаємозв´язків між ними. Ясно, що ці елементи можуть бути лише мовними, використаними в їх стилістичній функції.

Але стилістичний аналіз тексту - це лише перший етап роботи перекладача над конкретним твором, це необхідна умова глибокого його розуміння. Проте для перекладача мало зрозуміти текст. Він має знайти шлях для того, щоб найефективніше відтворити його в матеріалі рідної мови. І тут, на нашу думку, важливим є те, що перехід від аналізу тексту першотвору до синтезу тексту перекладу здійснюється у свідомості перекладача не шляхом підстановки слів своєї мови під слова іноземної, не механічним підшукуванням лексичних чи синтаксичних відповідників.

"Між текстом першотвору і текстом перекладу, - зауважує В.Коптілов, - свідомість перекладача будує "проміжну інстанцію", що є наслідком аналізу першого тексту і водночас робочим кресленням для спорудження другого. Ця "проміжна інстанція" - схема семантико-стилістичної структури тексту, "яка "оперує не окремими словами, фразами, фонемами чи синтаксичними одиницями, а явищами іншого порядку" [3; 117].

Отже, перекладач у своїй праці спирається не на конкретний текст першотвору, а на осмислення схеми семантико-стилістичної структури, що "оперує не окремими словами, фразеологізмами, фонемами чи синтаксичними одиницями... а представляє текст у вигляді певної абстрактної моделі, яка закріплює його істотні особливості й ігнорує неістотні риси" [3; 116-117].

Якщо припустити, що така модель охоплює не всі компоненти твору, оскільки, як було зазначено вище, неможливо вповні передати іншою мовою всі експліцитні й імпліцитні значення першотвору, то перекладацькі трансформації, дописки і пропуски можна вважати не більш ніж виявом індивідуальних особливостей перекладача.

За визначенням Н. Гарбовського трансляція є «основою більшості прийомів перекладу, яка полягає в зміні формальних або семантичних компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі внаслідок «мовної асиметрії» [1;366], «конфронтації нормативів» [5;27], розбіжності у «картинах світу мов» [7;7].

Різнотипність англійської та української мов на морфологічному, граматичному, лексичному рівнях вимагає від перекладача перебудови структури речення зі всіма можливими змінами, які відносимо до лексико-семантичних трансформацій.

Процес перекладу як процес діалектичної реорганізації першотвору в нове органічне художнє ціле не є хаотичним, але не можна сказати, що він є площинно- лінійним. Він передбачає системну працю перекладача, що складається з кількох етапів.

За В. Коптіловим [4;65-81], перший етап передбачає всебічний аналіз оригіналу, що включає аналіз його змісту і тих елементів, які використовуються автором для вираження змісту, тобто семантики і стилю, всіх основних конструктивних елементів форми; визначення місця твору, що перекладається, у межах творчості його автора, літературного напрямку й вихідної літератури в цілому. Другий етап перекладацької роботи полягає в доборі у мові перекладу і в цільовій літературній традиції еквівалентних засобів відтворення найважливіших рис оригіналу, і ширше - у виборі засобів, які перекладач використає на завершальному третьому етапі. Цей етап В. Коптілов характеризує як протилежний аналізові, тобто синтез у нову художню єдність рис, що були виділені перекладачем в оригіналі й трансформовані відповідно до особливостей літературної мови перекладу.

Крім основних етапів роботи перекладача, вчений називає ще й четвертий етап, на якому перекладач виступає в ролі дослідника і критика власного перекладу вже після його публікації, бо "сумлінний перекладач раз у раз повертається до знайденого ним варіанту, прагнучи замінити його новим, ліпшим варіантом" [4;79-80]. Таким чином, перекладач повертається до аналізу, але на вищому рівні, зіставляючи свій переклад з оригіналом. Згодом перекладач знову обирає певні мовні засоби, і йде новий етап аналізу. Отже, четвертий етап роботи перекладача за своєю сутністю є повторенням перших трьох на новому витку діалектичної спіралі розвитку.

Умовно процес перекладу, за В. Коптіловим, можна відтворити за схемою: вихідний текст ^ аналіз ^ пошук ^ синтез ^ цільовий текст ^ оцінка.

Отже, відштовхуючись від цієї схеми, спробуємо проілюструвати особливості перекладацької діяльності Ю. Ткача. При цьому виходимо з основоположних міркувань П. Топера, який, зокрема, зазначив: "...якщо переклад функціонує в іншомовному середовищі як самостійний твір словесного мистецтва і лише у його межах може бути сприйнятим і оціненим, то з погляду порівняльного літературознавства він може бути співставленим з оригіналом та іншими перекладами тією ж мовою, і перекладами іншими мовами, як типологічно схожі явища, відмінності між ними можуть бути зрозумілими у їх об´єктивній обумовленості мовними особливостями, середовищем, часом, читацьким сприйняттям, літературними традиціями і, звичайно, - індивідуальністю перекладача, тією ´"творчою лінзою", пройшовши через яку і неминуче переломившись, витвір мистецтва слова з´являється у новому обличчі" [10;219].

Для того, щоб оцінити нові «горизонти» словесної матерії роману І. Качуровського «Шлях Невідомого» в її співвідношенні із художнім цілим твору, вважаємо за необхідне зупинитися на деяких моментах, що розкривають особисте ставлення Ю. Ткача до своєї перекладацької роботи. Так, у статті "Роздуми про переклад" від 16.09.1990 року перекладач зазначив, що в нього ´"трохи інакший підхід до перекладу, ніж в інших" [9; 191]. Він не намагається "перемонтувати твір, зробити його доступним, спрощеним на свій лад", бо для нього "це вульгаризація і знищення задуму оригіналу [9; 191]. Тим самим він підводить себе до розуміння художнього перекладу у психолого-типологічному аспекті. "Я, - пише Ю. Ткач, - намагаюся входити в психіку автора, робити це органічно. Деякі перекладачі говорять про те, як днями ходять, мучаються, шукають потрібне слово, фразу. Такі місця в тексті не раз трапляються, але я стараюся обирати тут інший підхід. Я роблю випис із проблемним зворотом і даю собі завдання знайти розв´язку. А сам далі перекладаю, і так протягом кількох днів, із випадкової розмови чи повідомлення у пресі виловлюється потрібне слівце. Писати статті та робити виступи про переклад ненавиджу. Для мене це щось інтимне, і часто настільки органічне, що я логічно не можу розказати "як саме" я перекладаю. Також я думаю, що цей підхід до перекладу виходить із моєї психіки

(підкреслено нами. - О. П), і для іншої людини може бути цілком несприйнятним, незрозумілим. Я думаю, як і в кожній професії, головне тут, щоб вірити в те, що робиш, віддавати всю душу праці, мати гордість за свою роботу. Часом переклад може вийти надто дослівним у чернетці. Але для того потім і редакція, щоб згладити все це" [9; 191]. Цим перекладач підтверджує думку про вторинне читання й нову критичну рецепцію вже "оновленого", створеного ним тексту. Звідси ж, залежно від читацького досвіду перекладача виявляється сприйняття тексту як цілісної знаково-семантичної системи, що передає глибинний культурологічний смисл і свідчить про закоріненість автора в національну, регіональну і світову літературу.

Як зізнається сам Ю. Ткач, "Шлях невідомого" (в перекладі "Тому що дезертири - безсмертні" ) - "найкраща книга, яку я переклав" [9; 191].

У перекладі повністю збережено структуру першотвору, і проблема поетики й ритміки є для Ю. Ткача найголовнішою. З цього приводу перекладач висловлює думку про те, що "довжину речень треба зберігати, бо це ж віддзеркалює ритм твору

" (підкреслено нами. - О. П.) [9; 191]. Англомовний редактор "Шляху невідомого" звернув увагу перекладача на те, що речення перекладеного твору занадто короткі, їх важко читати, тому їх слід поєднати. Але Ю. Ткач настояв на своєму, і по виході книги "Тому що дезертири - безсмертні", редактор згодився, що твір має свіжість і динамічність саме через короткість речень" [ 9; 191].

Позитивну оцінку англомовній версії "Шляху невідомого" щодо відтворення стилю оригіналу надав сам автор І. Качуровський та його дружина Лідія Качуровська - перекладач, фахівець з німецької, англійської та іспанської мов. Свідченням цього є епістолярій автора й перекладача. Так, у своєму листі до Ю. Ткача від 8 березня 1979 року І. Качуровський пише: "Шановний пане Юрію! Зрозумійте нарешті, що мені йде не про гроші й не заробіток, а про добру якість, про те, щоб англійський переклад мого "Шляху невідомого" був репрезентативною книжкою. А він може таким стати, бо переклад Ваш дуже добрий

(підкреслено автором. - О.П.): читається легко (як зрештою й оригінал)... Ви схопили й передали жвавий, безпосередньо розмовний стиль викладу" [6].

Враховуючи специфіку вивчення проблеми адекватності перекладу, зауважимо, що дослідження її не може обмежуватись зіставленням оригіналу та відповідника і констатацією різноманітних «відхилень» та перекладацьких трансформацій.

Щоб зрозуміти якість перекладу, співвіднесеність його з оригіналом, треба, на нашу думку, не тільки фіксувати й пояснювати причини цих відхилень, а й збагнути функції перекладних версій в літературних зв´язках певного періоду. Тільки всебічний аналіз суспільних, естетичних і перекладознавчих моментів рецепції дає можливість це здійснити.

Отже, перспективним є виявлення рівня адекватності перекладу «Шлях Невідомого» крізь призму перекладацьких трансформацій на лексичному та синтаксичному рівнях.

Складна системно-структурна організація оригінального та перекладного тексту породила різнотипні лексико-стилістичні трансформації, серед яких найбільш поширеними є генералізація, конкретизація, модуляція, додавання чи вилучення слів тощо.

Важливим способом контекстуального відповідника слова в романі І Качуровського «Шлях Невідомого» є перекладацька лексична трансформація генералізації значення, внаслідок якої слово вузької семантики в оригіналі замінюється словом ширшої, що вимагає від перекладача певної креативності мислення.

Розпочнемо з назви роману "Шлях невідомого". В англомовному варіанті маємо "Because deserters are immortal" (Тому що дезертири безсмертні). Як бачимо, безпосередньо перекладач не шукає лише мовних відповідників ("Travels in futility" або "Stranger´s Travels", переклад наш. - О. П.), не прагне застосувати прийом транслітерації ("Sliah Nevidomogo"), бо вважає це невиправданим, оскільки у такому разі це сприймалося б англомовним читачем лише як звичайні українські слова, позбавлені будь-якого значення. Тому, на нашу думку, адекватним перекладом назви роману слід вважати "Because deserters are immortal". Перекладач використав назву з першої новели роману "Дезертир" (Deserters), але в більш глибшому розумінні, інтерпретуючи слова червоноармійця Вані з новели "Товариш", максимально зберігаючи зміст твору: "Незнані Дезертири! Це щось більше, ніж ваш незнаний воїн...

- Ніхто ще не ставив пам´ятників загиблим дезертирам і не приносив квітів на їх могилу. - Бо дезертир безсмертний! - сказав Ваня [2;53] - "We are the Unknown Deserters!" - "No one has yet built memorials to fallen deserters, no brought flowers to their grave. - "Because deserters are immortal!" - Vanya said^[1] [11; 50].

В процесі трансляції лексичних елементів твору перекладні відповідники можуть утворюватися не тільки за рахунок розширення, а й звуження значення. Лексичною перекладацькою трансформацією, що діссонує з трансформацією генералізації є конкретизація.

Так не зовсім точно в плані семантики передано лексему "баба": "Найстарша широкоспина баба з коромислом на плечах" [96]. - "The oldest, a broded-backed baba with the yoke on her shoulders" [86]. Тут лексема "баба" вживається як просторічно- знижена, і автор навмисно вживає "баба" замість "жінка", і перекладач використав прийом транслітерації, відтворивши цю лексему англійською мовою. В іншому контексті: "А от чи ви мужчина, чи баба. Я ще й досі не розібрала" [123]. - " I still haven´t worked out whether you´re a man or an old woman" [108] маємо невідповідність української та англійської лексем: old woman - стара жінка, а не баба.

Показово, що в перекладі одне й те є слово може піддаватися лексичній трансформації в протилежних напрямках, тобто виступати як в ролі об´єкта конкретизації, так і генералізації.

Ще одним із найголовніших адаптаційних процесів у перекладі є модуляція - заміна слова або словосполучення, значення яких можна вивести логічним шляхом з початкового значення.

До цього методу перекладач вдається у тих випадках, коли дослівний (транспонований) переклад призводить до вислову граматично правильного, але суперечить духу мови відповідника.

Численну кількість прикладів модуляцій спостерігаємо в новелах «Жарт», «Сохачовка», «Постріл». "Передісторія цієї зустрічі була навіть подібна до передісторії зустрічі вчорашньої" [121] - " The circumstances of this meeting were much the same as those leading to yesterday´s encounter´ [107]. "Вийшов на затишну поляну, посеред якої бовваніли дві скирти соломи" [122]. -" I emerged in a sheltered clearing where I could see two haystacks" [107]. "Це була стара випробувана метода" [51] - "This is a tried and tested method" [58]. "А тут дощ як увіллє-увіллє!"[18] - "The rain began to pelt down" [18]. "В підчерев´я" [85] - "in the groin" [77], "чудернацьке знайомство" [100] - "quaint friendship" [89], "бородань" [112] - "the bearded fellow" [98], "парубкувати" [151] - "knock around" [131].

Використання просторічних слів Використання просторічних слів та словосполучень, вульгаризмів, жаргонізмів, евфемізів також надає небуденної конотації окремому художньому образові й твору в цілому. Тому їх адекватне відтворення, на наше переконання, відіграє дуже важливу роль у перекладі. Нарівні з діалектизмами, вони, як правило, мають перекладатися нейтральною літературною лексикою, якщо в перекладі бракує контекстуального відповідника, оскільки у випадку перекладу їх певними соціолектами мови перекладу відбувається надмірна і неприпустима локалізація оригіналу. Тобто на цьому етапі від перекладача вимагалася значна увага до соціокультурного та психологічного факторів, і Ю. Ткач абсолютно точно дотримувався цієї вимоги під час перекладу подібної лексики. Отже, порівняймо тексти оригіналу й перекладу: "Куди лізеш без очереді? Ти, мордо!" [80] - ´Where you pushing in? You mug!" [72]. Тут переклад лексеми "морда" із значенням "обличчя людини" та її англійський відповідник "mug" (´the face", "the mouth") є семантично і стилістично рівновартісним. Або: "Ти, гад, чіво тут шляіссі?" [85] - "You scum of the earth, what are you crawling round here for?"; "Відіш, парінь сдрефіл" [86] - "Can´t you see the fellow´s lost his head" [77]; "Ляпнув їй пароль" [124] - "Flurted out the parole" [109]; "На какой же хрен такая власть!" [62] - "What good is such a government!" [57];"До того ж Сенька - падлюка з падлюк" [91] - "Besides, Sienka was an animal" [81]; "Виглядало, що вона хильнула добру чарчину" [113] - "It looked as if she´d had a good swig" [99]; "Німці розстрілюють жидів" [72] - "The Germans were executing jews" [66]; "Так он ви яка птиця!" [119] - "So you´re one of those!" [103]; ´"тинятися під вікнами" - "to knock on doors"; "Бр-р, яке паскудство" [118] - "Br-r, what filth" [103]; "Треба змиватись!" [106] - "I had to make tracks" [93]. "... а тепер з мадярами одчебучують" [120] - "... they´re fooling round with the Hungarians" [105] "Хіба ти урка? - Ні, але я жив між урками." [143] - "You an urka? No, but I´ve lived with thieves" [123].

Як бачимо, в англомовному варіанті перекладач вживає не вульгаризми, а нейтральну контекстуальну заміну, що призводить до втрати не лише семантики, але й образності, конотації, колориту мовних одиниць оригіналу. Такий прийом, на нашу думку, не є виправданим, бо в англійській мові існують адекватні сленгові вирази: yid - жид , gad about - шлятися, geek - падлюка.

Характерним для І. Качуровського є контекстуальне використання лексем і словосполучень.

Як бачимо з прикладів: "Це вже було безумовним глумом" [109]. - "This was an absolute farce" [95] "... Я прислухався до його голосу: чи не звучать у ньому нотки глуму" [108] - " .listened to his voice for hints of derision" [95]"На шляху реготали німці" [109] - "The Germans on the highway roared with laughter´ [95]. "І цей регіт і ця ідіотська муштра вже не лишали сумніву, що з нас глумляться..." [110] - "The guffaws and this idiotic drill left no doubt that we were being ridiculed" [96]. "Казали, буцімто німці його розстріляли" [126] - "It was said that the Germans executed him" [111]. "... і мене відпровадили до військового шпиталю, щоб вилікувати, а потім розстріляти" [127] - " and then I was sent to a military hospital to recuperate and would then be shot´ [112]. "Хіба ти урка? - Ні, але я жив між урками." [143] - "You an urka? No, but I´ve lived with thieves" [123]. "Я ще раз оббігла гору праву, гестапо, жандармерію та комендатуру..." [139] - "Once more I did the rounds of the town council, the gestapo, the gendarmerie, and the command" [120]. "Тільки в коридорі комендатури я зустріла людину в бобровім хутрі"

[113] - "In the passage of the command headquarters I came across the man in the bearer coat´ [120]. "Я побігла в комендатуру" [138] - " I ran to the commandant´s office" [119]. "Тут квартира начальника поліції." [137] - "There are the quarters of new police chief´ [119]. "Це мешкання начальника поліції." [140] -" This was the police chief residence" [121]. "З першої-ліпшої Акульки, що приїжджає з села до міста робиться Люся" [130] - "Every snotty country Akulka who arrives in the city becomes Lucia" [114]. "...пхали до нас першого-ліпшого" [121] - "grabbing chance passer-by" [107]. "Не гримайте так" [116] - "Don´t make so much noise" [101]. "Коротким ривком, щоб не робити багато шуму, я пристукнув двері" [116] - ´With the fast jerk so as to make minimum of noise, I tapped the door once" [101]. "Здорово, ребята! - крикнув офіцер" [107] - "Good day, boys!" - the officer called out´ [94]. "Ніно! - крикнув я їй навздогін" [143] - "Nina! - I yelled after her´ [123].

Наступну групу перекладацьких трансформацій Ю.Ткача становлять вилучення та додавання слів. Оскільки перекладач не має права на власні зміни, такі трансформації можуть бути виправданими лише з точки зору норм мови перекладу, усунення в трансляті тих лексичних елементів, які за нормами останньої є частинами імпліцитного змісту тексту.

Так, приклади вилучення спостерігаємо у новелі «Втеча». В оригіналі читаємо: "Потім я поклав у порожню валізку повну пляшку...". Автор використовує стилістичну фігуру, заґрунтовану на протиставленні. У першому варіанті перекладу пропущено інформацію, що валізка була порожня (Then, placing a full bottle in my suitcase), a треба "in my empty suitcase".

У новелі ´Жарт´ український текст: "- Нічого. Ми тебе на аероплян посадимо. Там ходити не треба. Літати будеш..." [109] - "It´s all right. We´ll put you in an airplane. You won´t need to walk" [95] передається не повністю, а саме бракує перекладу останнього речення. У цій ж новелі читаємо: "Невже той математик з табору полонених, що заперечував людську особистість, як таку, і пропагував автоматизм людини, за що ми вважали його йолопом - невже він мав рацію?" [110]. У перекладі: "Had the mathematician from the prisoner-of-war camp, who denied individualism as such and propagated the automatism of man, been right´ [96], як бачимо, не відтворено вставної конструкції.

Як бачимо, з вищенаведених прикладів, художньо-виражальні засоби синтаксичного рівня, лексичні компоненти тексту мають велике значення в художній прозі, тому перекладач, добре це усвідомлюючи, знаходить різноманітні шляхи їх передачі іноземною мовою: дослівне відтворення (буквальний переклад), структурні та лексико-семантичні розходження (трансформації), власні новотвори інтерпретатора. Головний критерій перекладу Ю. Ткача - адекватна передача не тільки змісту оригіналу, а й усієї його експресивності, емоційності таким чином, щоб реальний англомовний читач сприймав мовний рівень перекладеного твору як рідний.

Аналіз перекладу роману I. Качуровського "Шлях невідомого" виявляє дію об´єктивного закону неможливості точного відтворення полісемантизму художнього образу, цілісної структури тексту прозового твору в єдності всіх його елементів без будь-яких відхилень.

Література

1. Гарбовский Н. К. Теория перевода: Учебник. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. - 544 с. 2. Качуровський, Ігор. Шлях невідомого. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1956. - 155 с.3. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. - К: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. - 129 с. 4. Коптілов В.В. Першотвір і переклад. - К: Дніпро, 1972. - 215 с. 5. Лилова, Анна. Введение в общую теорию перевода / Перевод с болгарского. Под общей редакцией П.М. Топера. - М.: Высшая школа, 1995. - 256 с. 6. Листи I. Качуровського до Ю. Ткача // Особистий архів I. Качуровського. 7. Попович, Антон. Проблемы художественного перевода. - М.: Высшая школа, 1980. - 199 с. 8. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. - М.: Международные отношения, 1974. - 216 с. 9. Ткач, Юрій. Роздуми про переклад // Теорія і практика перекладу: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. - Вип.18. - К.: Вища школа, 1992. - С. 190-193. 10. Топер П.М. Перевод в системе сравнительного литературоведения. - М.: Наследие, 2000. - 253 c. 11. Kaczurowsky, Igor. Because Deserters are Immortal. Translated from the Ukrainian by Yuri Tkach. - Bayda Books, 1979. -144 p.

---

^[1] Усі цитати з роману І. Качуровського "Шлях невідомого" подаємо за цим виданням, зазначаючи у дужках сторінку Це ж стосується цитованого перекладу.