Свобода, що є сутністю права, виявляє себе в правових явищах, легітимі­зується та забезпечується за допомогою юридичних засобів. У цивілізовано­му суспільстві, що перебуває на високому рівні розвитку, свобода людини є не тільки напрямом, метою, а й засобом його прогресивного руху. Об´єктивні закономірності цього процесу виявляються через діяння членів суспільства, котрі є умовою, процесом і результатом його життєдіяльності. Межі свободи суспільства зумовлені не тільки ефективністю його функціонування взагалі, а й наявною сферою свободи кожного з його членів, причому умови для про­гресивного розвитку суспільства створюються переважно не будь-якою окремою групою, прошарками членів суспільства, а їх більшістю. Тому й право як сфера свободи формується не державою, політиками, вченими та ін., а безпосередньо членами суспільства. Держава, її політики виробляють імовірні напрями розвитку суспільства, базуючись на тих тенденціях, умови для яких вже почали створюватись у ньому. Правові ідеї, державні чи по­літичні рішення ще не є правом, вони лише є тією чи іншою мірою суб´єктив­ним відображенням можливого напряму дії об´єктивних закономірностей. Правом вони стануть лише тоді, коли, втілюючись у діяннях членів суспіль­ства, зазнають перевірки на вірогідність, набудуть кількісних характери­стик, сили домінуючих тенденцій суспільного життя.