Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ: СУТНІСТЬ, ТРАНСФОРМАЦІЯ
статті - Наукові публікації

Головач Наталія Миколаївна, аспірантка Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв

У статті розглядаються ціннісні орієнтації людини в сучасному українському суспільстві; акцентується увага на тих цінностях, які є пріоритетними у повсякденній життєдіяльності; характеризується місце релігійних цінностей у структурі ціннісних орієнтацій особистості.

Ключові слова: цінність, ціннісні орієнтації, релігійні цінності, релігійна свідомість, релігійність.

Valued human orientations in modern Ukrainian society are examined in this article. The attention is accented on that values which are priority in vital functions and characterized by place of religious values in the structure of valued orientations of personality.

Keywords: value, valued orientations, religious values, religious consciousness, religiousness.

Сучасний розвиток українського суспільства характеризується як період трансформаційних процесів, що обумовлений пошуком власного шляху розвитку та зміни цінностей. Людський спосіб життя зумовлює таке існування цінностей, де найвищою постає цінність, яка визначає сенс життя особистості, всю мотивацію її існування. Проте глобалізаційні процеси суттєво впливають і на зміну традиційної системи цінностей національної культури, моралі, в цілому на духовний стан особистості, а саме - на її духовні цінності та світоглядні орієнтації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій вказує на те, що на сучасному етапі науковці окреслюють духовну кризу українського суспільства, одним із проявів якої є те, що увага людини направлена не на усвідомлення сенсу свого буття, а на матеріальне благополуччя і особистісний успіх, престиж та соціальний статус. Проте людина без сенсу буття, без вищої цілі є засобом для цілей інших людей, оскільки потреба в сенсі життя - це потреба в інтегральному розумінні світу, у з’ясуванні своєї значимості у міжособистісних стосунках та свого місця у житті [1].

На внутрішній світ особистості, міжособистісні стосунки істотно впливають зміни в соціокуль- турному середовищі, спричинені науково-технічним прогресом. Певна перевага матеріальних цінностей над духовними призводить до того, що духовна сутність людини витісняється прагматизмом та примітивним мисленням, духовно-культурний розвиток особистості порушується. Проблеми соціально- економічного, політичного, культурного характеру впливають і на саму систему цінностей українського народу. Тому і набувають актуальності дослідження ціннісних орієнтацій сучасної людини, які проявляються в її практичній діяльності, поведінці, сприйнятті та розумінні суспільних явищ і подій, що формуються потребами, інтересами, життєвою ситуацією, а також під впливом як особистісної, так і суспільної культури.

Серед вітчизняних науковців дослідженням цінностей, ціннісних орієнтацій займаються В.Андрущенко, Л. Морозова, І. Брийовська, М. Лукашевич, А. Ручка та ін., а релігійними цінностями - Л. Виговський, А. Колодний, Л. Филипович та ін.

Поглиблений аналіз цінностей, виявлення пріоритетних цінностей та ролі, зокрема, релігійних цінностей у повсякденній життєдіяльності особистості - це питання, що потребують детальнішого вивчення у дослідженні ціннісних орієнтацій сучасної людини. Отже, мета нашої статті - дослідити сучасний стан ціннісних орієнтацій людини та визначити місце, яке відведено релігійним цінностям у її повсякденному житті.

При написанні статті, основою якої є аналіз стану релігійних цінностей у структурі ціннісних орієнтацій особистості, були поставлені такі завдання:

проаналізувати сучасний стан ціннісних орієнтацій людини в сучасному українському суспільстві;

виявити пріоритетні цінності у повсякденній життєдіяльності людини;

визначити роль і місце релігійних цінностей у ціннісних орієнтаціях сучасної людини.

Ціннісні орієнтації особистості формуються під впливом пануючої в суспільстві системи цінностей, яка змінюється в процесі історичного розвитку. В системі цінностей існує певна ієрархія, яка
полягає в тому, що різні цінності мають певну ступінь суспільності, де одні конкретизують зміст і місце інших. Серед науковців немає єдиної точки зору на це питання. Одні цінності ототожнюють з аспектом мотивацій (К. Клаксон), з потребами (А. Маслоу); інші - з особистісним смислом (Г. Оллпорт) або з підтримкою здатності людини до життя (Е. Фромм), з переконаннями (М. Рокич), з соціальними настановами (В. Ядов) тощо.

За визначенням українських науковців, наприклад, В. Касьяна, цінність - це поняття, яке вказує на людську, соціальну і культурну значимість певних явищ і предметів діяльності, яка є особливим типом світоглядної орієнтації людини, уявленнями, які склалися в тій чи іншій культурі про ідеал, моральність, добро, красу [2]. Цінності становлять фундамент культури. Предметним полем формування цінностей виступає культура, яка є ядром, основою будівлі суспільного життя. Цінності, в свою чергу, виступають осередком духовного життя суспільства. Цінності формуються в результаті усвідомлення індивідом своїх потреб у співвідношенні їх з предметами навколишнього світу або в результаті відношення, яке реалізується в акті оцінки. Без усвідомлення людиною змісту цінностей, якими вона керується, неможливо визначити цілі її діяльності, які відображаються категорією ціннісної орієнтації і утворюються на основі системи цінностей. Основною функцією цих орієнтацій є регулювання зовнішньої поведінки індивіда [1]. Взагалі, цінності - це конкретні особистісні орієнтири, які відображають стійкі переваги у виборі життєвих пріоритетів.

Система цінностей виступає теоретичною основою діяльності як суспільства, так і особистості, а ставлення особистості до важливих цілей життєдіяльності визначають її ціннісні орієнтації. Науковці зазначають, що ціннісні орієнтації, виникаючи в результаті соціальної практики, беруть участь у формуванні типу особистості, її поведінки, ментальних навичок, спрямовують на засвоєння певних цінностей для задоволення своїх потреб, тим самим пронизують собою всю культуру, а в ієрархічній системі цінностей займають вищий рівень.

Впродовж всього культурного розвитку існувало багато систем ціннісних орієнтацій, які за рахунок пріоритетних цінностей об’єднувалися у типи ціннісних орієнтацій. На сьогодні загальновизнаними є такі типи ціннісних орієнтацій, як етико-релігійна система (етизм), яка більшою мірою виражає загальнолюдський зміст; образно-естетична (естетизм) - переважно зорієнтована на естетичні цінності; утилітарна - в якій пріоритетним є господарський, прагматичний підхід до всіх цінностей; науково-теоретична - направлена на пошук абстрактних сутностей в поясненні життя; політична (етатизм) - направлена на досягнення влади та побудову кар’єри [1].

Водночас, дослідники виділяють різні типи ціннісних орієнтацій. Наприклад, за концепцією М. Лукашевича, людство поділяється за ціннісними орієнтаціями на чотири головні групи. У першій групі пріоритетними є духовні цінності, у другій - матеріальні цінності і ідеалом для них постає так званий "американській спосіб життя", у третій - орієнтація цілком на власне Я; а у четвертій, найбільшій, групі - намагання поєднати цінності без визначення пріоритетних, що і становить "хаос цінностей". Щодо українського суспільства, то 12,5 % опитаних серед населення віддає пріоритет духовним цінностям; для 18,8 % переважають матеріальні цінності; у 5,8 % - пріоритет власного Я; і найцікавішим є той факт, що для 62,9 % опитаних існує "хаос цінностей" [4].

Взагалі, за даними моніторингових досліджень Інституту соціології НАН України, приблизно до 2000 року для українців постійно зростало значення матеріальних цінностей, які науковці ще визначають як "цінності виживання": через масове збідніння ці цінності поділяло приблизно 75 % населення країни, і лише 1 % осіб вважали себе прихильниками духовних цінностей. Пріоритет матеріальних цінностей супроводжувався відповідним підвищенням орієнтації на традиційні цінності, а це - здоров’я, сім’я, добробут, участь у релігійному житті тощо. Але після 2000 року вага матеріальних цінностей починає знижуватися, і вже у 2006 році їх поділяє трохи більше половини населення країни. Це свідчить про синтез ціннісних орієнтацій, в яких поєднуються "цінності виживання" та "цінності самореалізації", і ці цінності поділяє 40% населення. Змішана ціннісна орієнтація найбільш адекватно відповідає сучасним суспільним реаліям, а її подальший розвиток залежить від покращення життєвих умов людей та суспільної ситуації в країні. Адже соціально-економічний, соціокультур- ний статус, спосіб життя особистості впливають на формування її ціннісних орієнтацій, і це підтверджують дані соціологічних досліджень: для соціальних груп з низьким статусом, до яких належать малозабезпечені, малоосвічені особи, пенсіонери, робітники з низькою кваліфікацією та безробітні, пріоритетними є матеріальні цінності, тобто "цінності виживання", також для них є більш важливими традиційні цінності. Натомість, соціальні групи з високим статусом, до яких належать високоосвічені, заможні особи, успішні підприємці, адміністративні працівники, висококваліфіковані спеціалісти, переважно сповідують духовні цінності, мають змішану ціннісну орієнтацію, віддають перевагу ліберально-демократичним цінностям. У соціальних верствах середнього рівня не переважають ані матеріальні, ані духовні цінності, а ліберально-демократичні цінності мають меншу вагу [4].

Таким чином, в період соціально-економічних змін, кризових станів суспільства, більшість людей значно менше уваги приділяє духовно-культурному розвитку (хоча розуміє його доцільність) та відповідним цінностям і вибудовує свою ціннісну орієнтацію в реаліях сьогодення. Як відомо, ціннісна орієнтація виявляється як певна ієрархія переваг, що їх людина надає матеріальним, соціальним і духовним цінностям. В умовах сучасної нестабільної ситуації в суспільстві досить відчутна перевага матеріальних мотивів, внаслідок чого змінюється ціннісне значення праці, а саме - зростає цінність наявності роботи, рівня заробітної плати, можливості професійної кар’єри, самореалізації. Водночас, нехтування духовно-культурними цінностями призводить до негативних наслідків - до підвищення рівня злочинності, алкоголізму, наркоманії, самогубств, до зростання кількості нестабільних сімей, до душевних проблем індивіда та суспільства (М. Братко).

Сьогодні моральна криза українського суспільства проявляється, в першу чергу, в молодіжному русі, оскільки молодь приходить до висновку, що світ змінити неможливо, що він перебуває у хаосі, в моральній прірві, і що змінити можна лише себе - все це симптоми назрівших глибинних змін (С. Кримський). У молоді формується якісно нове сприйняття навколишнього світу, насамперед, крізь призму особистісних інтересів, а це - здоров’я, сім’я, матеріальні блага, освіта, кар’єра. І це не дивно, оскільки нинішньому українському суспільству властивий екзистенційний підхід до життя, коли кожен виживає, як може, і покладає надії лише на себе. Як зазначає Л. Морозова, переважна більшість молодих людей заклопотана повсякденними проблемами і негараздами, має невисокий рівень культурних потреб, які реалізуються, переважно, в епізодичних і непослідовних зверненнях до культурних цінностей. Культурні потреби і запити, як правило, зводяться до найбільш простих і невимогливих проявів, а саме - до перегляду телепередач, відвідування дискотек, клубних вечорів, натомість, відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня компетентності, не є поширеним способом проведення дозвілля, що спричиняє прагматизацію свідомості, усіх духовних джерел молоді [8]. На сучасному етапі в рейтингу основних цінностей молоді найважливішими складовими життя були і залишаються сім’я, оточення друзів і робота, в тому числі матеріальне забезпечення і кар’єра; а більш високий рівень зацікавленості молоді політикою та власним бізнесом вже означає зміну системи життєвих орієнтирів. Все це можна пояснити і пропагуванням західних цінностей через засоби масової інформації, причому відповідна установка формується не на основі рефлексії, а впливає на почуття і підсвідомість. Фактично складається контркультура молоді, яка характеризується сприйняттям надто індивідуалістичних принципів і моделей поведінки (егоїзму, намагання жити за рахунок інших, насилля і т.д.) та несприйняттям таких важливих, усталених компонентів культури, як християнська етика і особиста відповідальність. На сьогодні витрачаються великі кошти і зусилля на інформаційний ширвжиток, який отруює мозок, психіку, з метою пригнічення розумової діяльності людини (Д. Зеркалов).

Водночас, в період трансформаційних процесів, які нині відбуваються в нашому суспільстві, така загальнолюдська цінність, як сім’ я, не втрачає цінності і набуває нового змісту, а саме - виконує функцію захисту і підтримки. В рейтингу основних цінностей найвагомішою виступає сім’ я, яка залишається найважливішою складовою життя людини, що підтверджують і соціологічні дослідження. Важливість сім’ї як традиційної цінності визнають 94-97 % дорослого населення. І хоча на сучасному етапі більшість сімей опинилася на межі виживання, але роль сім’ї у повсякденному житті для кожної особистості зростає, оскільки забезпечує базисні потреби людини і суспільства, а саме - регулює між- особистісні, сексуальні стосунки, створює умови для відтворення населення та соціалізації нового покоління, надає соціальну підтримку та безпеку, визначає соціальний статус. Безумовно, в останні роки сім’я як суспільний інститут трансформується: цьому сприяє загальна динаміка соціальних процесів, напружені соціально-економічні умови, погляди на стосунки між чоловіком і жінкою, між поколіннями, на роль жінки у сучасному суспільстві. Але все ж таки, родина і родинні стосунки залишаються на першому місці у життєдіяльності людини та у формуванні ціннісних орієнтацій. Адже сім’ я була і залишається тим інститутом, який зберігає традиційні цінності, суспільну мораль та захищає у випадку виникнення життєвих негараздів [4].

На сучасному етапі наявність духовної кризи у суспільстві релігійні діячі пов’ язують із діяльністю засобів масової інформації і так званою масовою культурою, які нерідко стають засобом морального розтління, пропаганди статевої розбещеності тощо. Як правило, в умовах духовної кризи люди шукають загальнозначимі цінності і найчастіше їх знаходять у певних релігійних вченнях. В основі культурних цінностей, які розділяють більшість релігій, лежать універсальні, загальнолюдські цінності: любов, мир, надія, справедливість, співчуття тощо. Людській свідомості притаманні духовні, а саме - моральні, естетичні, релігійні почуття, але вони не піднесені до рівня вищих, смисложиттєвих цінностей. К. Г. Юнг, наприклад, визнавав основою психічного здоров’я людини прийняття релігійної точки зору (М. Братко).

Зазвичай розвиток культури супроводжується виникненням і становленням відносно самостійних систем цінностей, які спочатку існують в контексті культури, але з розвитком стають відносно самостійними, наприклад, релігійні цінності. Що стосується релігії, то вона надає цінностям святість і впорядковує їх від земних і звичайних до божественних і небесних, а також вимагає від людини постійного морального вдосконалення через дотримання релігійних цінностей. Світські цінності більш умовні, набагато легше перетворюються відповідно сучасним умовам. Важливо відзначити, що ціннісні орієнтації людини та її релігійна практика взаємозалежні. Релігія має безпосереднє відношення до цінностей. Основою релігійних цінностей є поділ світу на сакральне і профанне. Сакральне передбачає близькість до Божественного і можливість спілкування з ним, що дозволяє мирському стати священним (Е. Фьоренцо). Сакральний світ дає людині можливість вийти за межі буденного і осягнути світ, звільнений від життєвих негараздів.

Леонід Виговський у системі релігійних цінностей виокремлює їх рівні - від найбільш загальних до порівняно часткових. Найвищою цінністю у християнстві, ісламі є Бог як абсолютна цінність. На сьогодні богослови зазначають, що Бог вже не є чимось таким, що відокремлено від нас, а його священна присутність всередині нас, і ця присутність є нашою істиною сутністю. Нижчого рівня є, так би мовити, цінності-цілі, які визначають, до чого має прагнути людина і досягаються завдяки праведному житті на Землі. Потім ідуть цінності-засоби, яких необхідно дотримуватися протягом життя - читати священні книги (Біблія, Коран, Талмуд та ін.); дотримуватися правил віровчення і в повсякденному житті узгоджувати з ними свої думки, вчинки; брати участь у релігійних обрядах. І останній рівень складають цінності самого земного життя - праця, шлюб, сім’ я, складові здорового способу життя та ін., які конфесійно інтерпретуються [5].

У свою чергу і А. Колодний, розглядаючи систему релігійних цінностей, виділяє основні їх групи. До вищої групи належить Бог як абсолютна цінність. До другої групи належать, так би мовити, "потойбічні цінності", а саме - Царство Боже, безсмертя душі, рай, які є для віруючих метою та ідеалом. До третьої групи належать цінності, які функціонують у земному житті для досягнення "Царства небесного", тобто релігійні обрядів, Церква та ін. До четвертої групи належать життєві цінності, цінності життя як такого [3].

Отже, релігійні цінності допомагають людині формувати в собі такі якості, як терпіння, смиренність, любов до Бога та ближнього, вдосконалювати своє життя, а релігійні вчення допомагають осмислити сенс буття, пережити життєві труднощі тощо. Сьогодні чимало людей дотримуються у повсякденному житті релігійних цінностей, але їх кількість зменшується, бо відбувається переосмислення змісту і значення релігійних цінностей для сучасного життя людини. Важливо відзначити, що для українців релігія завжди відігравала певну роль у формуванні їх ціннісної орієнтації, тому на сучасному етапі і відбувається перенесення релігії до сфери індивідуальної, внутрішньої набожності. У свою чергу, одним з чинників у формуванні релігійного способу життя виступала і виступає сім’ я, яка зберігає моральні чесноти та цінності і передає їх наступним поколінням. Соціологічні дослідження підтверджують, що існує відчутна залежність між вибором релігії та умовами виховання в сім’ї: так, особи, в сім’ї яких дотримувалися релігійних традицій, здебільшого відносять себе до віруючих або вагаються між вірою і невір’ям; 32,4 % українців визнають вплив релігійного компоненту у вихованні, а традиції релігійного виховання в сім’ ї збереглися більшою мірою на Заході і найменше на Сході України [4]. Водночас, сьогодні глибока віра в Бога посідає четверте місце серед таких норм, як доброта і людяність, чесність і порядність, діловитість і підприємливість, оскільки під впливом реалій сучасного життя віруюча людина все більше орієнтується на особисту систему цінностей, а в її повсякденному житті відіграють роль цінності нижчого рівня, а саме - сім’я, праця, шлюб тощо.

Загальною ознакою релігійної свідомості є релігійна віра, але нині, за даними соціологічних досліджень, вона сприймається переважно як етична цінність, яка утримує від поганих вчинків, забезпечує душевний спокій, надає силу і надію, породжує почуття милосердя, співчуття та добра. І лише незначна частина віруючих визнає значущими для себе такі суто релігійні виміри віри, як відчуття зв’язку з надприродним, формування уявлення про Бога та світ [6].

Релігійне життя людей поступово змінюється, у свідомості відображаються як наукові досягнення, так і нові релігійні вчення, які надають нові знання про Всесвіт, Бога, людину, що спричиняє трансформацію релігійної свідомості особистості. Як наслідок, у людській свідомості переплітаються вчення різних релігій, поєднуючись з науковими знаннями, і вибудовується своєрідне світобачення, система моральних цінностей. Також, сьогоднішня секуляризація всіх сфер суспільного життя, зростання соціальної активності багатьох віруючих людей призводять до того, що вони, хоч і не поривають з релігією, але перестають бути глибоко віруючими людьми, характер їх релігійності змінений. Цьому посприяло і те, що на сучасному етапі змінений механізм відтворення релігійності. Якщо у "дожовтневий" період релігійна свідомість формувалася з дитячих років, на ранніх етапах соціалізації (сім’ я, навчання у недільній школі, реальне парафіяльне життя тощо), то за тоталітарного режиму здебільшого були втрачені інститути, які забезпечували традиційне відтворення релігійності серед різних прошарків населення. Нині люди приходять до розуміння релігії не за традиційним способом її осягнення. Приходячи до храму, людина має великий розрив між традицією та власним релігійним досвідом - це є характерною ознакою пострадянської ситуації.

Як і в багатьох європейських країнах, релігія в нашому суспільстві не є основою формування ціннісних орієнтирів особистості, і в першу чергу, серед молоді. Релігія в ціннісних перевагах молоді поступається сім’ї, добре оплачуваній роботі, друзям, коханню і т. д. Реалії сьогодення диктують свої закони, де християнським цінностям, які формують цілісну особистість та звільняють її від егоцент- ричності, формалізму, ще не відведено значне місце. На сучасному етапі набувають популярності ті релігійні течії, які визнають особистість як цінність. Все більше з’являється нових релігійних організацій харизматичного характеру, які пропагують позитивні, оптимістичні погляди. Більш популярними стають ті, які надають людині внутрішню силу та можливість самоутвердження. В свою чергу, змінюються релігійні установки особистості у напрямку індивідуалізації релігійного життя, тобто особистісного осмислення релігійних понять та ідей, витісняючи притаманне догматичним формам релігії сліпе наслідування богословських традицій [6]. Збільшується кількість людей, обізнаних у релігійних питаннях, які формують власні релігійні уявлення не під впливом проповідей місцевих священнослужителів, а індивідуально - через книжкові та Інтернет ресурси релігійної тематики. Нині люди готові одночасно належати до багатьох духовних традицій, що характеризується розмитою релігійною ідентифікацією.

І все ж таки, релігія функціонально надає людині основи світогляду, морально-ціннісні установки, норми життєдіяльності. Вона здатна підтримувати певну систему суспільних цінностей, що об’єднують її віруючих. Вона покликана дати особистості розуміння сенсу життя, що зумовлює зміст і форми соціального життя віруючої людини, актуалізує через свою духовну діяльність ті ідеали і цінності, уявлення про істину і бажану реальність, мету людського життя, які допомагали людству на шляху його духовно-культурного росту [7]. Тому значна частина суспільства визнає, що церква здатна морально стабілізувати та оздоровити суспільство через віровчення та виховну функцію, але на сучасному етапі слід визнати досить високу ефективність і гуманітарної освіти у вихованні високоморальної і духовної особистості. Поєднання цих компонентів може дати бажані результати.

Отже, ціннісні орієнтації особистості формуються під впливом пануючої в суспільстві системи цінностей, вони органічно пов’язані з проблемами людини і виступають в якості головного компоненту її поведінки. Визначаючи ціннісні пріоритети українського народу, слід відзначити перевагу традиційних цінностей, таких як сім’я, робота, друзі. У свою чергу, ціннісні пріоритети залежать від приналежності до певної соціальної групи: так, вищі верстви населення більшою мірою адаптуються до суспільних змін; середні верстви населення також намагаються пристосовуватися до суспільних перетворень і орієнтуються на ліберально-демократичні та певні традиційні цінності; нижчі верстви найважче адаптуються до соціальних змін, вони налаштовані більш консервативно, тому в них переважають матеріальні та традиційні цінності [4]. Сьогодні в українському суспільстві спостерігається відносне зниження матеріальних і традиційних ціннісних орієнтацій за рахунок відносного зростання змішаної ціннісної орієнтації, хоча традиційні продовжують займати і надалі вагоме місце у суспільстві. Водночас, важливо враховувати, що ціннісний рівень свідомості має потужний духовний потенціал самовдосконалення людини, тому, визначаючи ціннісні пріоритети, важливе місце відводять релігії. Віра в Бога в народній свідомості виступала не вірою в рабство, а вірою в найвищу цінність Добра, здатну стимулювати добру поведінку і нейтралізовувати злі вчинки. Сенс буття полягав у найвищій вимозі Бога до людей: "Поспішай робити добро" [3]. Для певної частини населення релігія на сучасному етапі виконує функції зміни ціннісних норм. Проте простежується певна невизначеність щодо розуміння релігійності і віри: визначаючи себе віруючою, людина не завжди сповідує ту чи іншу релігію, а відносячи себе до релігії за фактом хрещення, вона не завжди є віруючою. Також релігія не завжди має вплив на поведінку віруючих та вибір життєвих орієнтирів, оскільки віруюча людина може належати до конфесійної спільноти, дотримуватися релігійних поглядів, норм, але при цьому не усвідомлювати суть вірувань. І все ж таки на сучасному етапі багатьом людям релігійні цінності допомагають у їх життєдіяльності, формують в них такі якості, як смиренність, терпіння, любов та співчуття, і тим самим роблять їх життя моральнішим. Це дуже важливо, оскільки сьогодні більшість моральних проблем людини відносять до її особистої сфери, засоби масової комунікації кардинально змінюють життя особи, і все менше залишається фундаментальних цінностей, на які можна спиратися для реалізації потреб та задоволення емоційно-інтелектуальної сфери особистості.


Філософія : навчальний посібник / І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко, В. П. Розумний та ін. ; за ред. І. Ф. Надольного ; 7-ме вид., доп. і перероб. — К. : Вікар, 2008. — С. 455.

Касьян В. І. Філософія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів : навч. посіб. ; 3-тє вид., перероб. і доп. / Володимир Іванович Касьян. — К. : Знання, 2005. — С. 255.

Академічне релігієзнавство : підруч. для студ. вищ. навч. закл. — К. : Світ Знань, 2000. — 862 с.

Соціальне самопочуття, настрої та ціннісні орієнтації населення України : Соціологічне дослідження Інституту соціології НАН України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Table/ 51006/socyolog.htm

Виговський Л. А. Система та рівні вияву функціонування релігійних цінностей [Електронний ресурс] / Л. А. Виговський. — Режим доступу : http://iai.donetsk.ua/_u/iai/dtp/C0NF/4_2004/articles/stat32.html

Кулагіна Г. Індивідуальні вияви релігійності українця / Г. Кулагіна // Україна релігійна : колективна монографія ; в 2-х книгах. — К., 2008.

Книга перша: Стан релігійного життя України. — К., 2008. — 436 с.

Горкуша О. Проблеми функціональності релігії в сучасній Україні / О. Горкуша // Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи: зб. матеріалів наук.-практ. конф. — К., 2007. — 309 с.

Морозова Л. П. Духовний світ української молоді / Л. П. Морозова // Наука, релігія, суспільство. — 2003. — №4. — С. 230-237.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: