Наукова бібліотека України


Loading
Вступ
Краєзнавство - Опілля - Івано-Франківська область

Опілля є західним продовженням подільського етнографічного ареалу, що входить у зону Прикарпаття. Це поняття більш відоме в географії, ніж в етнографії. Ним визначається територія північно-західної частини Подільської височини у межах Львівської, Івано-Франківської і центрального західного виступу Тернопільської областей. З етнографічного погляду ця територія вивчена досі дуже слабо, хоч уже сам її простір, розміщення між Волинню та Прикарпаттям становлять чималий науково-пізнавальний, зокрема історико-етнографічний інтерес.

Як зазначає дослідник Опілля, кандидат історичних наук Роман Кирчів, археологічні пам'ятки засвідчують давню заселеність цього краю. У ранньо-слов'янський період тут проживали племена дулібів і в південній смузі - білих хорватів. Густо заселеною була ця земля в княжу добу, особливо в період Галицько-Волинського князівства. Стабільний контингент автохтонного населення зберігався і в часи польського й австрійського панування, супроводжуваного впродовж багатьох століть всілякими дискримінаційними заходами стосовно українців і посиленою колонізацією цього краю переселенцями з інших країн, засновуванням і стимулюванням польських, німецьких, чеських поселень тощо. Однак корінний український народ стійко оберігав і захищав свою етнокультурну самобутність, мову, релігію, побутові традиції. Давньою є і народна назва жителів цього краю - "опіляни", "ополюхи".

На основі наявних відомостей з етнографії, народного мистецтва, фольклору, традиційних промислів окремих місцевостей (наприклад, Перемиш-лянщини, Рогатинщини, Бережанщини, Миколаївського лівобережного Подністров'я та деяких інших) Р. Кирчів визначає Опілля як певний локальний етнографічний район західноукраїнського краю, що охоплює територію центральної Львівщини, в басейнах верхнього Бугу і лівих приток Дністра, суміжні райони західної Тернопільщини й Івано-Франківської області (лівобережне Подністров'я) (Етнографія України: Навч. посібн. / За ред. проф. С. А. Ма-карчука. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - Львів: Світ, 2004. -С. 137-138).

Кандидат історичних наук Оксана Годованська також вважає, що Опілля охоплює сучасні східні і центральні райони Львівської, лівобережні придністровські Івано-Франківської, західну смугу Тернопільської областей та становить особливий науковий інтерес (Народне городництво і садівництво Опілля в XX столітті. Автореф. дисер. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук-Львів, 2006.-С. 1).

Деякі етнографи виділяли ополян як окрему етнографічну групу ще на початку XX ст. Наприклад, польський етнограф Адам Фішер вважав, що "повіти Бібрецький, Львівський, Рогатинський, Перемишлянський і сусідню частину Поділля, по ріку Серет, замешкували ополяни" (Fisher A. Rusini. Zarys etnografii Rusi. - Lwow; Warszawa; Krakow, 1928. - S. 9).

Відомий письменник, уродженець Рогатинщини Роман Коритко в авторському післяслові до видання "Добринів - село мальовничого Опілля" (Львів: Тріада плюс, 2004. - С. 405) зазначає: "Рогатинський район разом з Бережанським творять центр Опілля чи Опільського краю. Ота назва за своїм семантичним значенням чітко відтворює основні краєзнавчо-природничі критерії самої території Опілля - це широке в оточенні лісів поле. Власне такими є всі села Рогатинського району [...]".

У доповіді "Природні умови, історико-географічні особливості Опільського краю", виголошеній на Першій науково-теоретичній конференції "Опілля як етноісторична цілісність" (м. Бережани Тернопільської обл., 12 жовтня 2006 p.), Р. Коритко стверджує, що до Опілля входять Рогатинський та північна частина Галицького районів Івано-Франківської області, Бережанський і Монастириський райони Тернопільської області, південні обшири Золочівського і майже всі землі, опріч північних, Перемишлянського, південно-східна смуга Пустомитівського, Миколаївського та північна частина Жидачівського районів Львівської області.

Українська Радянська Енциклопедія визначає Опілля як назву західної частини Подільської височини, в межах Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей тодішньої УРСР (Подільське горбогір’я) (УРЕ. - Т. 8. -К„ 1982.-С. 28).

Кандидат історичних наук Роман Радович зауважує: існує думка, що ополяни "...представляли собою не етнічні спільності, що володіють чітко вираженою самосвідомістю, а локальні групи, що відзначаються певною культурно-побутовою специфікою" (Радович Р. Житло на Опіллі // Записки НТШ. Т. ССХХХ. - Львів, 1995. - С. 79).

Не етнічною чи історичною, а суто географічною територією, тобто західною частиною Подільської височини вважає Опілля автор дослідження "Діалектна лексика Опілля" кандидат філологічних наук Зиновій Бичко, "...це саме та територія, яку охоплює, власне, сучасний опільський діалект" (Бичко 3. Діалектна лексика Опілля. - Львів, 1997. -С. 9).

Як бачимо, питання етнографічних меж Опілля, визначення самого поняття потребує подальших досліджень. Очевидно, ще не один науковець, що досліджуватиме Опілля, скаже своє слово про цей цікавий самобутній етнографічний район.

Наукові співробітники Національного заповідника "Давній Галич", які працювали в етнографічному загоні постійно діючої науково-дослідної експедиції у селах Рогатинського, Галицького, Тисменицького районів Івано-Франківщини, зафіксували особливості, характерні для Опільського етнографічного району, в діалекті, елементах житлового і сакрального будівництва, домашніх промислах, одязі мешканців цих теренів. Забрані матеріали лягли в основу даного видання. Сподіваємось, що воно зацікавить усіх, хто любить свій край, його самобутню культуру, шанує традиції предків.