Наукова бібліотека України


Loading
До світла знань
Краєзнавство - Старий Лсець - Івано-Франківська область

Багатовікове гноблення нашого народу привело до того, що український народ перебував у стані безпросвітної темноти. Сотні талановитих вихідців з народу не мали змоги розвивати свої здібності. Усе Ж історія переконує В тому, Що наші предки завжди велику увагу приділяли вихованню підростаючого покоління. Школа залишалась центром виховання, духовного становлення особистості.

Точно встановити, коли засновано першу школа у Старому Лисці, неможливо через відсутність документів. Проаналізувавши наявні на сьогоднішній день архівні дані, дізнаємось, що 1858 р. в с. Лисець Старий Станіславсь-кого округу, повіт Богородчани, була парохіяльна школа [1, 114]. Михайлів Т. В., автор книги "Нариси історії освіти села Старий Лисець. 1855 — 2005 pp.", вказує, що така школа заснована 1855 року [2, 9]. Учителями в ній були священик і дяк. Дітей навчали Закону Божого, читати, писати, рахувати. Тодішній парох села — Стефан Ва-лявський.

Можна припускати, що школа в селі існувала значно раніше, оскільки у "Шематизмі" не йдеться про заснування її 1858 року, а тільки про те, що вона вже діяла. Слід зазначити, що 1777 р. в Австрії відбулась реформа народної школи, унаслідок чого організували три типи шкіл, у тому числі в парафіях — однокласні церковно-парохіальні з українською мовою навчання. Питання закладання шкіл обговорювалось на з'їзді греко-католиць-ких священиків 1784 року у Львові. Священиків просто зобов'язували забезпечувати вимогу уряду щодо відкриття шкіл, наказували вчити дітей катихизму, утримувати на парафіях учителів, заохочувати селян посилати дітей до школи, а в разі відсутності дяка вчити самим. У Лисці, приміром, перша народна школа заснована 1784 року.

1864-го у с. Лисець Старий існувала народна школа. Вчителем був Климентій Криницький. До закладу ходило 33 дітей [4, 331]. Це дуже малий відсоток вихованців шкільного віку. 1890 р. дітей греко-католиків у шкільному віці нараховувалось 257 осіб [5, 224]. Школа була однокласною з українською мовою навчання. Такою вона залишалась до 1929 року. У ній вивчали ще історію, географію, біологію. Рівень життя селян був дуже низьким, тому не всі діти могли навчатись. Іноді просто не вистачало одягу, взуття. Крім того, селяни не могли здобувати подальшу освіту знову ж таки через низький рівень життя.

З 1929 р. школа стала двокласною. Аз 1931 р. — п'ятикласна. 30-х років заняття відвідувало значно більше дітей (приблизно 2/3 дітей шкільного віку). З 1914 до 1939 pp. директорував у школі Теофіл Токарський. Тут учителювали: Теофіл Токарський, Едуард Нагребицький, Володимир Халік, Марія Когутяк, Броніслава Соболевська (Гри-нішак), Ванда Навойська, Ядвіга Халікова. Педагоги мали великий авторитет у селі. Неабиякий внесок у справу навчання і виховання Броніслави Гринішак (Соболевсь-кої). Разом із чоловіком вони проживали в селі (у Дмитра Даниліва). Пані Броніслава роз'яснювала селянам необхідність навчання дітей, брала під свою опіку талановитих учнів. 1944 р. із вступом у наш край совітів разом із чоловіком та сином емігрувала до CLLLA. Проживала в м. Едмінтоні.

Дані про стан шкільництва у селі 1858—1939 роки

Викладання проводилось українською мовою. Тільки з прийняттям польським урядом 1 липня 1924 р. Закону про мови, який передбачав викладання у школах з третього класу польською мовою, почався процес полонізації. Але місцеві жителі розгорнули боротьбу за право викладання рідною мовою. Велику роль у цьому процесі відіграв парох села о. Іван Устияновський, який 25 березня 1925 року зібрав 58 підписів з вимогою "введення української мови навчання в Лисці Старім для 65 дітей в шкільнім віці" [6, 124].

Грамотних людей на той час було мало. Вищу медичну освіту мав Волосянко Михайло Іванович. Наведемо рядки із спогадів його дружини Волосянко (Волянської) Марії Іванівни:

Мій чоловік народився у 1900 р. у Старому Лисці. Закінчив Станіславську гімназію. У Варшаві два роки студіював теологію. Але захопився медициною, тому перейшов на медичний факультет Варшавського університету. Після 7-річного навчання здобув фах військового лікаря. Був у чині капітана польської армії. Працював лікарем у Познані, Кро-тошині, Варшаві.

Я закінчила Станіславську Вчительську семінарію Сестер Василія-нок. Працювала директором школи у с. Парищі Надвірнянського району, де служив парохом мій батько Волянський Іван. У 1929 р. ми одружились з Михайлом. Але війна розірвала наше життя, понівечила мою долю. Із м. Дембліна чоловік поїхав на фронт. Попав у московський полон у м. Козельську. Із Козельська я отримала від нього останнього листа. Разом з іншими офіцерами польської армії чоловіка відправили до Ка-тині, де він був розстріляний.

Спецслужби переслідували і мене. Разом із двома малолітніми дітьми вагітною довелося таємно вночі переїхати до батьків у Станіслав. У грудні 1939 року народився син Тарас. Важко було пережити ті часи, не могла ніде влаштуватись на роботу. Вижила завдяки допомозі батьків. Виховала трьох дітей: синів Богдана і Тараса, доньку Мирославу. Всі вони здобули вищу освіту. Богдан і Тарас стали лікарями. Богдан — кандидат медичних наук, викладач Івано-Франківської медичної академії, керівник хоровоїУапели "Червона калина". Тарас — лікар-окуліст. Донька Мирослава закінчила Львівський політехнічний інститут.

(Записано 6. 11. 2005 p.). Пані Марія нині проживає в Івано-Франкі-вську.

На початок 30-х років помітно зросла кількість учнів. Не вистачало шкільних приміщень. Тоді жителі села надавали під шкільні класи свої будинки. Діти навчались в оселях Дмитра Бойка, Олексія Бабінчука. 1936 р. було затверджено проект будівництва початкової школи в селі [7, 2415]. Та її не спорудили через те, що почалася війна. За німців звели двоповерхове приміщення школи.

У роки Другої світової війни директором навчально-ви-ховного закладу був Пастернак Михайло Васильович. Разом з ним працювали такі вчителі: К. Роздобутько, В. Яко-венко, М. Левицький, О. Пастернак, О. Маланюк, І. Тер-лецький.

Особлива увага приділялась вивченню німецької мови, яку викладав Пастернак М. В. Він часто виконував роль перекладача у спілкуванні німців із місцевою владою, умів захопити дітей своїми професійними знаннями. Грав на скрипці, організував хор. За спеціальністю був учителем математики. Директорував до 1952 року.

З особливою шаною старожили згадують свого вчителя Олексія Маланюка, який походив із Микитинців. Народився Олексій Олексійович 1919 р. в патріотично налаштованій і релігійній сім'ї. Навчався в рідній школі Станіслава, закінчив кооперативні, диригентські та вчительські курси [Гавриш В. Історичний нарис села Мики-тинці. — Івано-Франківськ, 2002. — С, 52]. Це був справжній патріот України. Він часто влаштовував концерти. Володів багатьма музичними інструментами, керував шкільним і церковним хором. Педагог став жертвою фашистів. Він був розстріляний німцями у жовтні 1943 року у Станіславі.

Причиною для розправи стало те, що під час однієї із вечірніх постановок "Шаріки" Я. Барнича до театру ввірвалась велика група гестапівців на чолі із своїм начальником Крібером. Зігнавши артистів зі сцени, фашисти наказали всім підняти руки вгору. Жінкам і дітям згодом дозволили вийти, а чоловіки стояли так усю ніч.

Під одне з крісел третього ряду зліва польські провокатори, котрі служили в кримінальній поліції, підклали вибухівку. До страти засудили 27 в'язнів із 42 заарештованих. Основне звинувачення — членство в ОУН. Останні слова підсудних були горді і сміливі: "Так, належимо!" [8, 33].

Очевидцями жахливої розправи були й наші односельчани — Балан О. Г., який навчався тоді в торгсзельній школі, та учениця СІП № 2 Данилів Д. Д. "Це було криваве дійство. Українців, приречених до страти, побитих до крові, босими виводили надвір. На теперішній вулиці Страчених під стінами синагоги було вкопано в землю 10 стовпів. Біля них стояли озброєні німецькі солдати. Засуджених прив'язували дротом до стовпів. Після цього по них стріляли. Цей акт повторювався три рази. Наші герої перед пострілами вигукували: "Хай живе вільна Україна! Смерть німецьким катам!". Страчених тут же відв'язували і вантажили на машину. Дуже боляче було спостерігати смерть улюбленого вчителя", — згадує Д. Данилів.

Після відступу німців 1944 р. знову почався процес радянізації. На всі керівні посади призначали відряджених із східних областей осіб. Місцеву інтелігенцію було заарештовано, вислано за межі краю. Вже з вересня 1944 року запрацювала Старолисецька школа. Вона була семикласною. Почався процес нищення українства. Радянська влада приділяла велику увагу навчанню і вихованню підростаючого покоління в дусі марксизму-леніні-зму. Та все таки, незважаючи на ідеологічне забарвлення, все більше людей стали здобувати освіту. Почалась боротьба з неграмотністю, відбувалось широке залучення дітей до школи. Зростала кількість учнів. Усе більше вчителів прибували в село на роботу.

Кількість учнів Старолисецької школи (1945- 1990)

Деякі учні здобували повну середню освіту в Лисецькій середній школі. Але їх було дуже мало. Так, 1949 р. відбувся другий випуск учнів 10 класів. Тільки двоє наших односельчан стали випускниками 10 класу — Данилів Д. Д. та Ра-ковська Л. Я.

Із збільшенням кількості учнів зростало число учителів. 50 — 60-х років це в основному вихідці із східних областей, 70-х — переважно місцеві жителі. 1957 р. семирічна школа була перетворена на восьмирічну. Для навчання дітей не вистачало приміщень, тому сільська рада віддала під школу "Просвіту", де створили фізичний і хімічний кабінети, будинки виселених до Сибіру Волосянка М. І. та Даниліва Д. М.

Велика увага приділялась роботі з малописьменними жителями села. У січні 1960 року за ними закріпили 13 педагогів. До ЗО травня 1960 р. вони мали закінчити навчання. З метою підвищення інтеррсу учнів до навчання було налагоджено роботу ряду предметних гуртків. Так, 1961 р. діяли такі з них: музичний (Грицак А. Д.), фізичний (Палюга Я. Д.), літературний (Вишгородський Л. Н.), математичний (В'юхова О, О.), фізкультурний (Бслан О. Г.). Відкрито сім навчальних кабінетів.

На високому рівні проводилось викладання основ наук, регулярно здійснювався контроль за провідними навчальними предметами, рівнем успішності учнів. Важко виявилось працювати педагогам під тяжким ідеологічним пресом. Та все ж вони виховували школярів у любові до рідної мови, культури. Так, викладачі української мови і літератури Вурдило М. П., Дем'янів В. М., Дмитренко Г. І. організовували святкування ювілеїв, вшановуючи українських письменників. Зокрема, підготували вечір, присвячений 150 річниці з дня народження Т. Шевченка. Захід пройшов на славу. Василь Миколайович отримав подяку із занесенням у трудову книжку, а для дітей провели культпохід у театр. 1970 р. у школі широко відзначали 100-річчя з дня народження Лесі Українки та 100-літній ювілей В. Стефаника. Багато зусиль для підготовки й проведення таких заходів доклали Дем'янів В. М., Дмитренко Г. І., Стельмах Г. І., Григор'єва В. С.

Велика увага приділялась художньо-естетичному вихованню учнів. З метою координувати таку роботу 1960 р. створена художня рада. Очолив її вчитель російської мови Вшигородський Леонід Наумович. До її складу входили Тацінець М. О., Палюга Я. Д., Грицак Л. Д.

Учитель музики Грицак Л. Д. керував хором. Кожного року школа брала участь у районних оглядах художньої самодіяльності. Її вихованці були учасниками обласних оглядів конкурсів. Регулярно проводились творчі звіти. Так, 1975 р. за участь у такому заході вчителі Пищук P. І., Ленич С. P., Бурдило М. П., Грицак Л. Д. отримали подяки.

1978 року в навчальному закладі організували духовий оркестр у кількості 52 учнів під керівництвом Рудзінсь-кого П. В. й Уницького В. А. Оркестр брав участь у районних і обласних конкурсах.

27 — 28 березня 1975 року учнівська молодь Віктор Бу-рикін (6-В кл.), Валерій Петрук (7-Б кл.), Олена Шалає-вська (7-Б кл.) — здобули третє місце на обласному кон-к'пзсі-олімпіаді з прикладного мистецтва "Золоті руки". Цій перемозі вони завдячували своєму керівнику — учителю праці Гуменяку Василю Івановичу. 1979 р. його виховонці представили свої роботи на районну виставку технічної творчості (Микола Гарбуз — 8-Б кл., Василь Гуменяк — 6-А кл., Василь Дзібій — 8-А кл.). Разом із наставником учень 8-Б класу Ярослав Феденько, який відвідував заняття гуртка сільськогосподарських машин, виготовив рухому модель трактора "Білорус". Ярослав представляв свій виріб на виставці народного господарства в Києві (1974).

1980 року вчитель початкових класів Рибак І. В. створила дитячий ансамбль "Щасливе дитинство", який став переможцем районного та учасником обласного огляду художньої самодіяльності. 1982 р. Ірина Володимирівна організувала ансамбль "Веселі нотки", який також брав участь в обласному огляді-конкурсі художньої творчості. Педагог отримала подяку і грошову премію.

Кожного року школа виступала в районних святах урожаю. Експонати, які вона представляла, завжди відзначались як кращі, заслуговували уваги.

Учителька початкових класів Пищук Н. І. організувала із своїми ьихованцями ляльковий театр. Із великим захопленням діти займались у гуртку. Разом із педагогом влаштовували вистави для учнів школи, виступали перед батьками.

Добре налагодженою роботою відзначився танцювальний гурток під керівництвом Стельмах Г. І. 1985— 1988 pp. його очолила Дригіна М. О. Багато цікавих свят проводила вчителька початкових класів Стельмах Г. В. Вона намагалась відроджувати забуті традиції, розучувала народні пісні, колядки.

1982/1983 н. р. під керівництвом Грицак Марії Миколаївни було організовано роботу художньої студії. Діти займались художнім розписом. Вони відзначені як переможці всеукраїнського конкурсу.

Активною учасницею художньої студії запам'яталась Гаргат Марія Михайлівна. До нинішнього дня вона згадує змістовно проведені заняття.

"Грицак М. М. всіх нас буквально захопила мистецтвом художнього розпису. На першому занятті вона розповіла нам про те, які дива можна створювати за допомогою фарб і пензля, показала свої роботи. Вчителька попросила нас намалювати казкову квітку. Всі ми поринули у чудовий світ мистецтва.

Грицак М. М. сформувала гурток учнів із 20 осіб. Заняття проводилися два рази на тиждень. Ми малювали різноманітні малюнки. Активними учасниками студії були Тере-за Турчин, Оксана Окунь, Ірина Байдюк, Леся Байдюк.

Одного разу у нас в селі була зустріч з відомими артистами. Серед них був і Сергій Іванов (виконавець ролі Кузнєчіка з фільму "В бій ідуть тільки старики"). Марія Миколаївна організувала виставку наших робіт. Артистам вони дуже сподобались. Про цю зустріч навіть показували репортаж по республіканському телебаченню. Частину робіт вчителька відправила до Києва. За допомогою київського мистецтвознавця Мєстєчкіна студійцям організували поїздку до столиці України.

Поїздка була дуже цікавою. Ми навіть спостерігали парад 1 травня 1983 р. на Хрещатику (мали місця на трибунах вздовж Хрещатика). У школі № 75 ми ділились досвідом із київськими школярами про дивовижну красу мистецтва художнього розпису. У Києві ми були запрошені на відкриття музею під відкритим небом. Одягнуті у вишиванки, ми співали українських пісень. Кореспондентка газети "Вечірній Київ" брала у нас інтерв'ю. В одному із номерів цієї газети була надрукована стаття про нашу студію, поміщені наші фотографії. Роботами членів нашої студії зацікавилось багато київських мистецтвознавців. У журналі "Радянська жінка" за 1983 р. були опубліковані малюнки Оксани Крутої і мій. Моя робота називалась "На веселому лу-жочку.

Заняття в художній студії сприяли формуванню наших художніх смаків, світогляду", — з цікавістю згадує Гаргат М. М.

Уміло розвивав художні здібності школярів учитель образотворчого мистецтва Пищук Роман Іванович. Він був людиною чуйною, врівноваженою, мав уроджений талант художника. Роман Іванович організував у школі гурток образотворчого мистецтва. І зараз відчувається його художній почерк на виготовлених стендах, у роздавальному матеріалі. Держава майже не виділяла коштів на оформлення кабінетів, коридорів. Усе це робилося на ентузіазмі таких учителів, як Пищук P. І. За самовіддану працю педагог нагороджений нагрудним знаком Міністерства освіти УРСР "Відмінник народної освіти".

Учителі Старолисецької школи (1940-1990)

За 50 років у школі працювало багато педагогів. Деякі викладали по кілька років, але більшість із них пов'язали із Старим Лисцем свою долю.

Далекого 1952 року з Одещини в Старолисецьку школу приїхала працювати Мартинів Наталія Терентіївна. Спочатку трудилась піонервожатою, учителькою початкових класів. Але на цьому не зупинялась. Закінчила історичний факультет Івано-Франківського педінституту. З 1977 до 1984 року перебувала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. Відзначалась вимогливістю до себе, колег, учнів.

47 років українську мову і літературу викладала Мельник Марія Петрівна. Педагогічний почерк Марії Петрівни — володіння мистецтвом слова, уміння зачарувати його мелодійністю, зворушити найпотаємніші струни дитячої душі. За багаторічну працю вчителька виробила власний досвід з питань підвищення інтересу учнів до вивчення української мови. Організувала у школі драматичний гурток. Її вихованці виступали на шкільних, сільських святах. За сумлінне ставлення до педагогічної діяльності неодноразово нагороджувалася грамотами районного, обласного відділів освіти.

Із нашою школою пов'язана творча біографія Дмитрен-ко Ганни Іванівни. Її педагогічний стаж — 45 років. З великою відповідальністю ставилась до підготовки та проведення уроків. Вміло навчала учнів грамотного письма, прищеплювала їм любов до рідної мови, літератури. Виробила власний досвід роботи з питань проведення тематичних уроків як засобу виховання кращих моральних рис людини. Часто організовувала тематичні вечори, конкурси. Нагороджена грамотами районного та обласного відділів освіти.

Тацінець Марія Олексіївна більше ЗО років віддала свої ' сили навчанню і вихованню учнів початкових класів. Весела, життєрадісна, доброзичлива вчителька вміла захопити учнів, прищепити їм любов до навчання. Володіла прекрасним музичним голосом і слухом. Виховувала в дітей любов до пісенної творчості українського народу.

Педагогом від Бога називали Безпалько Лідію Михайлівну. Народилась вона у Рава-Руському районі Львівської області. Закінчила факультет іноземних мов Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1957 р. викладала французьку мову в Старолисецькій школі. їй вдавалось згуртовувати учнів, прищеплювати їм навички культури поведінки. Лідія Михайлівна була ініціатором багатьох цікавих заходів, що відбувались у школі. Її шанували вихованці, колеги по роботі, батьки.

З 1970 р. Лідія Михайлівна — методист французької мови кабінету іноземних мов Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Цю посаду вона обіймала 10 років. З 1980 до 1991 — Безпалько Л. М. працювала методистом кабінету курсової підготовки і школознавства ОІПОПП. Після виходу на пенсію не залишила улюблену вчительську справу. Працювала вчителем французької мови у Драгомир-чанській школі. З 1992 р. до сьогоднішнього дня викладає іноземну мову в Івано-Франківському комерційному коледжі.

Чобітько Віра Григорівна з 1960 р. викладала у школі хімію та біологію. Особливу увагу в роботі з учнями приділяла свідомому оволодінню ними знаннями, формуванню навичок культурної поведінки. Була непримиренною до невігластва, безкультур'я. її вихованці мали міцні й глибокі знання. Уродженка Кіровоградщини назавжди пов'язала свою долю з нашою школою, селом. Проживає в м. Івано-Франківську.

З 1955 до 1960 року вчителем початкових класів працювала Карпінська Алла Антонівна. Вчителька вміла згуртувати учнів, дбала про розвиток умінь і знань школярів. З 1960 по 1994 рік працювала в м. Івано-Франкі-вську (СІП №4 і СШ №5). У співавторстві видала підручник "Українська мова" для учнів третьго класу. У 1979 р. видала методичний посібник "Уроки української мови для третьго класу". За сумлінну працю нагороджена знаком

"Відмінник народної освіти". У 1979 році вчительці було присвоєно звання Заслуженого вчителя України. 1987 р. Карпінська А. А. нагороджена медаллю А. С. Макарен-ка.

Вчителем російської мови з 1961 до 1970 р. працював Вишгородський Леонід Наумович. 1971 р. — він закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Працював інженером, начальником експертного бюро на приладобудівному заводі у Івано-Франківську (1970-1983 рр). З 1983 до 1995 р. трудився у ВО "Карпатпресмаш", де обіймав посади заступника начальника відділу, начальника відділу.

Учителем початкових класів працювала Ленич Софія Романівна. Дбала про засвоєння навчального матеріалу учнями. Уміло розвивала таланти школярів, формувала в них навички декламувати художні твори. Педагог часто була ведучою на різних святах. Проводила велику громадську роботу. З 1979 р. перейшла на посаду завідувача дитячого садка.

Салун Марія Федорівна народилася 1923 року на Чернігівщині. Була направлена на роботу в наш край. Працювала директором школи у с. Красне Рожнятівського району. З 1956 до 1978 pp. — учитель початкових класів Старолисецької школи. Була головою шкільного і районного методичного об'єднання вчителів початкових класів. Колеги неодноразово обирали її головою профспілкового комітету. Виконувала велику громадську роботу. Кілька років підряд обиралась секретарем районного товариського суду.

1962 р. нагороджена знаком Міністерства освіти УРСР "Відмінник народної освіти", 1978 р. — ювілейною медаллю "Ветеран праці". Чуйна, доброзичлива Марія Федорівна користується великим авторитетом серед жителів села.

Любов до рідної мови впродовж 33 років прищеплював школярам Дем'янів Василь Миколайович. Він був надзвичайно привітною, життєрадісною людиною. Очолював шкільне методичне об'єднання вчителів української мови і літератури. Під його керівництвом проводились цікаві та змістовні заходи. Відзначався високою загальною культурою.

Педагогічний колектив навчально-виховного закладу дбав про забезпечення високого рівня загальної освіти молоді. Уміло проводив профорієнтаційну роботу, формував готовність вихованців школи до свідомого вибору професії. З цією метою 1977 р. було створено профорієнтаційну комісію. Її очолив Гуменяк Василь Іванович. Організувались загони для заготівлі гіллячкового корму і різнотрав'я, сінажу, просушування зерна. Очолювали їх класні керівники. Із числа учнів 5 — 8 класів, які займались вирощуванням кролів, було створено товариство юних кро-леводів.

Велику роботу, спрямовану на прищеплення учням любові до природи, проводив керівник шкільного лісництва Гуменяк В. І. Шкільне лісництво створили 1978 року на базі Івано-Франківського військового лісництва КЕУ Прикарпатського ВО. За ним було закріплено 310 га площі лісу. Юні лісівники насадили 35 га лісу, доглядали за 128 га лісокультур, виконували інші роботи.

За підсумками навчальної, дослідницької діяльності лісництво зайняло І місце в області. Було учасником виставок народного господарства в Києві і Москві. Працювало в лісництві 130 учнів. Лише за 1980 р. ними насаджено 63 тис. саджанців дуба звичайного, дуба червоного, сосни, смереки, ялини на площі 9 гектарів. Юні природолюби заліснили 2 га ярів, заклали сад біля дитячого садка, виготовили й розвісили 210 штучних гнізд, виготовили для звірів 15 годівниць, 10 солонців, розселили й огородили 26 мурашників, зібрали 110 кг насіння декоративних дерев. За рекомендацією науковців Карпатського філіалу Українського науково-дослідного інституту агролісомеліорації ім. Висоцького 1979 р. було закладено навчально-дослідну ділянку площею 1 га, де висадили 17 різних порід дерев. Вони проводили досліди над ростом і розвитком екзотичних дерев у нашому лісі, посівами насіння з різних регіонів нашої країни, використанням та розселенням рудих мурашок. Робота шкільного лісництва була відзначена наказом райвно за № 58 від 24. 10. 1980 року. Гуменяку В. І. оголошено подяку та представлено до нагородження Грамотою МО УРСР. Для членів лісництва організували поїздку в Умань (60 осіб). Екскурсія була проведена за рахунок коштів шефів лісництва Івано-Фран-ківського ДОКУ. Решта учнів із своїм наставником здійснили екскурсії до м. Яремче, Івано-Франківська. Гаврилів Василь Ярославович та Струтинський Анатолій Миколайович отримали путівки в дитячий табір "Молода гвардія". 1980 р. сім вихованців школи побували у турпоїздках в м. Ленінграді. Путівки для екскурсії виділила профспілка сільського господарства. Один учень відвідав Київ. Лісництво нагороджувалось грамотами й дипломами районної та обласної Президії Українського товариства охорони природи.  

Велику науково-дослідну роботу на шкільній ділянці проводила вчитель біології Пресіч О. П. Вона керувала гуртком юних натуралістів. Діти вели спостереження за ростом рослин, впливом на їх розвиток різного роду мінеральних та органічних добрив, навчались по-різному підходити до вибору ґрунту, розсаджування, підбору насіння. За свою роботу Олександра Петрівна неодноразово отримувала подяки.

У школі проводилась велика туристсько-екскурсійна робота під керівництвом Макуха Володимира Андрійовича. Команда постійно брала участь у районних туристичних змаганнях. Так, 1977 р. навчально-виховний заклад посів І місце на районному туристичному зльоті і представляв район на обласних змаганнях із туризму. За добре налагоджену роботу вчителі Макух В. А., Качурак Г. В., Балан О. Г. отримали подяки. Регулярно проводились походи та екскурсії. 1961 року педагоги Чобітько В. Г. та Суковенко І. С. здійснили поїздку дітей до м. Львова. 1969 р. школярі побували у Брестській фортеці, на екскурсії літературними місцями Прикарпаття, відвідали історико-крає-знавчий музей у м. Івано-Франківську.

1978 року 36 учнів школи з Макухом В. А., Гаврилів Н. М. та Бурдило М. П. побували на екскурсії у м. Львові. У травні 1982 р. 34 вихованці відвідали с. Крилос Галицького району, 1983 р. — Маняву. Організували екскурсії Карп’юк Д. І., Макух В. А. У березні 1989 р. 17 школярів із керівниками Макух А. В., Мельник М. П., Хороб Н. В. здійснили поїздку в м. Канів.

В. Макух організував фотогурток. Завдяки його педагогічним умінням вихованці постійно брали участь у районних й обласних виставках. Так, 1989 р. учні Фуштей Іванна Богданівна та Балан Микола Миколайович виступили в обласних змаганнях юних фотолюбителів.

Багато зусиль для фізичного розвитку й загартування школярів доклав учитель фізичної культури Балан Олексій Гнатович. Педагог мріяв про фах вчителя математики, але військові події внесли корективи у його біографію. Закінчивши вчительські курси, викладав фізичне виховання. Вихованці Олексія Гнатовича постійно виборювали значки БГПО та ГПО I —III розрядів.

1964 р. після складання норм І юнацький розряд з настільного тенісу що отримали:

Феденько Олексій Іванович, 1950 р. н., учень 7-А класу Феденько Микола Михайлович, 1949 р. н., учень 8-Б класу

Мотрич Ярослав Дмитрович, 1949 р. н., учень 8-Б класу

I    розряд із їзди на лижах:

Удуд Ярослав Юрійович, 1950 р. н., учень 7-А класу Гуменяк Іван Михайлович, 1950 р. н., учень 7-А класу Феденько Микола Михайлович, 1949 р. н., учень 8-Б класу Скорий Василь Гаврилович, 1949 р. н., учень 8-Б класу Рибак Василь Михайлович, 1948 р. н., учень 8-Б класу Крутий Іван Андрійович, 1949 р. н., учень 8-Б класу Цап Євдокія Михайлівна, 1949 р. н., учениця 8-Б класу Гринечко Розалія, 1949 р. н., учениця 8-Б класу Балан Олександра Олексіївна, 1950 р. н., учениця 7-А класу

Дмитрів Марія Іванівна, 1949 р. н., учениця 8-Б класу

II    юнацький розряд з метання гранати (500 г):

Зелений Микола Іванович, 1948 р. н., учень 8-А класу — 47 м

Данильціь Василь Миколайович, 1949 р. н., учень 8-А класу — 45 м

Пилипів Ярослав Васильович, 1949 р. н., учень 8-А класу — 44 м

1977 р. звання значкіста ГПО І ступеня "Сміливі й спритні" присвоєно 68 учням 4 — 6 класів. Серед них юнацькі розряди отримали:

Шозда Любов Іванівна (І місце в області, шахи)

Ребрик Михайло Михайлович (V місце в області, шахи) Гарбуз Оксана Василівна (V місце в області, шашки) Турчин Наталія Йосипівна (районні змагання, крос 500 та 1500 м)

Юнацькі розряди присвоєно ще 20 учням із кросу, стрибків у довжину та висоту. Вихованці Балана О. Г. були призерами районних змагань з футболу (1960 p. — І місце), волейболу (1964 p. — III місце), баскетболу (1972 p. — II місце).

За період 1940—1990 років директори школи змінюва. лись.

Пастернак Михайло Васильович 1940—1952 Філатович Микола Васильович 1952—1955 Сороканюк Степан Йосипович 1955—1959 Суковенко Іван Степанович 1959—1968 Куц Віталій Якович    1968—1973

Голендер Данило Якович    1973—1976

Іванцев Ігор Денисович    1976—1977

Кривенький Роман Петрович 1977—1997

Радянські органи влади проводили русифікаторську політику у краї. Російській мові надавались переваги: збільшувалась кількість годин для викладання, поділ класів на групи, 15% надбавка зарплати вчителям російської мови і літератури. Міністерство освіти УРСР постійно приймало накази про покращення вивчення російської мови (1974, 1978). Відповідно і дирекція школи змушена була вживати продиктовані рішення. Але водночас керівництво школи дбало про покращення викладання української мови. Зокрема, у листопаді 1980 р. з цього питання було прийнято відповідний наказ по школі.

Навчально-виховний заклад не міг би функціонувати без створення належних умов праці. У той час не було єдиного приміщення, діти навчались у різних корпусах. За кожним із них були закріплені технічні працівники. Чистоту і порядок підтримували прибиральниці: Дубовіцька Е. І., Романів Г. М., Білогубка Г. І., Костюк Г. Д., Бойко Г. В., Біла О. В., Семон О. Д., Костюк В. М., Костюк Я. Д., Скорий О. І. їхня праця була важкою. У зимовий період потрібно було натопити печі, наносити води, поприбирати. За сумлінну роботу техпрацівники неодноразово отримували подяки.

60 — 70 років завідував господарською частиною у школі Федоришин Василь Атанасійович. На його плечах лежала відповідальність щодо заготівлі дров, вугілля, забезпечення школи всім необхідним. Але все завгоспу було під силу, адже він відповідально ставився до виконання своїх обов'язків.

Пам'ятною подією в житті школи стало 1 вересня 1983 року — відкрите нове приміщення. Звели його за допомогою тодішнього голови колгоспу Степового М. А. Будівництво тривало шість років. Для потреб дітей запрацювали кабінети, їдальня, спортзал. У педагогічні ряди працівників влились нові сили.

З 1 вересня 1983 року розпочав свою педагогічну діяльність учитель початкових класів Вірстюк Володимир Ярославович. Народився він 1962 р. в м. Івано-Франківську. 1978-го закінчив СШ № 11 обласного центру. Після завершення 1933 р. навчання в Івано-Франківському педагогічному інституті імені Василя Стефаника приїхав за направленням на роботу в наше село. Володимир Ярославович був чуйною, доброю, життєрадісною людиною. Часто виступав на шкільних святах. Одним із перших почав навчати шестирічок за програмою 11 -річної школи. Любив дітей. Усіляко розвивав їхні творчі здібності і таланти. За час роботи у школі двічі випустив учнів четвертого класу. В. Вірстюк мав прекрасні музичні задатки. Був солістом вокально-інструментального ансамблю "Опришки", що діяв при педінституті. Виступав на численних концертах, святах. 1985 р. став учасником Всесвітнього фестивалю молоді в Москві. 1987 р. виступив на Всесвітньому молодіжному фестивалі в Данії. 21 березня 1991 р. трагічно обірвалось життя молодого вчителя. Світла пам'ять про нього назавжди залишиться в серцях вихованців, колег, усіх жителів села.

90-х років у Старолисецькій школі працювали молоді, талановиті вчителі початкових класів: Смага М. М., Бойко Г. В., Воробець Л. Б., Равлюк М. І. Вони добре володіли методикою викладання, уміли згуртувати школярів, проводили велику виховну роботу. М. Смага знаходила підхід до кожного дитячого серця, у кожній дитині бачила особистість. Її вихованці мали міцні знання, відзначались високими моральними якостями. Педагог вміло проводила навчання батьківського всеобучу.

Через економічні негаразди, постійну невиплату зарплати молоді педагоги змушені були залишити освітянську ниву. Деякі з них виїхали на роботу за кордон. Своїм колегам по роботі, а також тисячам українців, які залишили рідний край з метою заробити кошти для утримання сім'ї, Рибак І. В. присвятила пісню "Журавлі".

Відлітають, сумно відлітають У далекий вирій журавлі.

Залишають серце, залишають На своїй, на батьківській землі.

Лиш думками линуть в Україну І щоночі бачать її в снах,

Не виводять діток на чужині —

Жить не може без Вітчизни птах.

В ріднім краї стогне хуртовина,

І снігами душі замело.

Тож шука беззахисна пташина В чужині поживу і тепло.

З початком перебудови демократичні перетворення не оминули й школу. Так, 1989 р. створено товариство "Просвіта". Членами організації стали вчителі. Очолив його Гуменяк Василь Іванович. У цьому ж році проведено свято рідної мови. Педагоги-філологи стали ініціаторами збирання фольклорно-етнографічного матеріалу села. Так, І. Рибак записала й відновила давній звичай весілля в Старому Лисці.

Підсумовуючи розвиток освіти 40 — 90 років, слід зазначити, що це був важливий період становлення і розвитку нашої школи. Незважаючи на ідеологічний тиск, партійний диктат, педагоги зуміли виховати дітей у любові до України, шани до її мови; допомогли відродити й зберегти духовну спадщину народу.

Учителі дали вихованцям ґрунтовні знання з основ наук. Усе більше випускників школи стали здобувати вищу освіту. І мабуть тому, що в нас були такі хороші наставники, професія педагога стала найулюбленішою серед учнівської молоді, вона найчастіше здобувала цей фах.

Відновлення 1991 року Української державності дало поштовх для нового етапу розвитку нашої школи. Ми стали вільними на вільній землі. Учитель отримав можливість говорити те, що думає, учити так, як є насправді. Появились нові навчальні курси і предмети. Діти прилучилися до здобуття правдивих знань з історії України, літератури та інших предметів.

Сьогодні вчителі школи — один із кращих педагогічних колективів району. Це високопрофесійні однодумці, котрі мають спільну мету — навчити і виховати свідомого, гармонійно розвиненого громадянина держави.

Станом на 1 вересня 2005 р. у школі працює 53 педагогічних працівників. 34 із них мають кваліфікаційну категорію "учитель вищої категорії", 13 — "старший учитель", 5 — "учитель-методист". Звання "старший учитель" отримали: Дзібій О. І., Гутьян Л. М., Кондрат А. В., Сулі-ма М. В., Гуменяк М. Д., Черниш А. М., Кривенький р. П., гуменяк В. І., Волосянко Н. В., Тацінець Б. І., Турчин Т. М., Лущак Г. І., Білінська К. В. Величезний досвід роботи нагромадили вчктелі-методисти: Рибак І. В., Гану-щак М. М., Карп'юк Д. І., Тацінець О. Т., Михайлів Т. В. 13 педагогів школи - чоловіки, 36 є місцевими. Середній стаж — 19,3 роки, середній вік — 44 роки. Понад 40 років на педагогічній ниві трудяться: Гуменяк В. І. (48 років), Кривенький Р. П. (47 років), Наумчук Г. Д. (42 роки). Більше ЗО років працюють у школі Струтинська М. М., Білогубка О. М., Ілюк Г. М., Карп'юк Д. І., Кривенька Г. І., Суліма М. В. 21 педагог школи має педстаж понад 20 років.

За багаторічну педагогічну діяльність педагоги нагороджені грамотами районного, обласного відділів освіти. Нагрудним знаком "Відмінник освіти і науки України" удостоєні: Кривенький Р. П. (1997), Гуменяк В. І. (1981), Рибак І. В. (2002). Грамотами Міністерства освіти нагороджено Тацінець О. Т. (1989) та Волосянко Н. В. (2002).

З 1 вересня 1997 р. школу очолює Ганущак Михайло Миколайович. Людина чуйна, врівноважена, із вродженим талантом художника і керівника. Народився він 13 серпня 1958 р. в с. Єзупіль Тисменицького району. 1977 — закінчив Косівський технікум художніх промислів. 1986 р. з відзнакою — Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені Василя Стефаника. Здобув спеціальність учителя образотворчого мистецтва, креслення і праці. Ще під час навчання брав участь у художніх виставках інституту, міста, фотовиставках. Працював у Лисецькій середній школі. З 1990 р. — заступником директора з навчально-виховної роботи Староли-сецької загальноосвітньої школи. Учитель обдарований, талановитий, наполегливий, він уміло розвиває творчі задатки школярів. Першим в області вміло використав на уроках шпон, жесть, картон у техніці горельєфних декоративних панно, оригінальних сувенірів: цукерниць, ваз, наборів меблів.

Вихованці Михайла Миколайовича беруть участь у районних, обласних виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Досвід роботи М. Ганущака "Технологічні прийоми на уроках образотворчого мистецтва як засіб навчально-виховного впливу" занесено до обласної картотеки перед0_ вого педагогічного досвіду. Його суть полягає в тому, щ0 технологічні прийоми, які використовує педагог у техніках об'ємної металопластики, шпону, розвивають прагнення учнів до творчої самореалізації в різних видах поліху-дожньої діяльності.

Ганущак М. М. — учитель вищої категорії, має звання "учитель-методист"; Як умілий керівник, управлінець навчально-виховного закладу відзначається організаторськими здібностями, умінням вислухати і допомогти, високою культурою поведінки, що важливо в роботі з підлеглими.

28 років педагогічній справі у нашій школі віддала заступник директора з навчально-виховної роботи Рибак Ірина Володимирівна. Народилась вчителька 10 серпня 1953 р. на Тернопільщині. З відзнакою закінчила Чорткі-вське педучилище. 1977 р. — Львівський державний університет ім. Івана Франка за спеціальністю "українська мова і література". З 1978 р. — учитель початкових класів Старолисецької школи. У 1984 р. призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

І. Рибак людина високої культури праці; творча, талановита, обдарована природною вдумливістю, здатністю аналізувати й прогнозувати. Виявляє високий рівень професіоналізму, досконало володіє ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу. Її учні мають міцні знання, є призерами районних й обласних предметних олімпіад, конкурсів. Педагог у кожній дитині бачить особистість.

Власні методичні розробки Ірини Миколаївни "Робота з обдарованими дітьми в шкільній літературній студії" пройшли апробацію та схвалені науково-методичною радою обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 2004 року. Ще 1992 р. педагог організувала шкільну літературну студію, що є візитівкою нашого навчально-виховного закладу. Студійці виступали на районному семінарі директорів шкіл, семінарі заступників директорів з навчально-виховної та виховної роботи, перед слухачами обласних курсів заступників директорів з виховної роботи, учнями інших шкіл району. Завдяки їй видано три збірки поезій вихованців літературної студії-. .‘Підсніжник" (2001), "Мелодії весняних струмочків" (2002), "Світ, у якому мешканці — серця" (2004). З 2005 року студійці випускають вісник "Рідне слово".

Як заступник директора з навчально-виховної роботи рибак І. В. надає методичну допомогу вчителям, колегам по роботі. 2005 р. вчителька випустила методичний посібник з літератури рідного краю, у якому вмістила моделі уроків: "Хресна дорога Ярослава Лесіва", "Богдан Бора. Така довга дорога з вирію", "Жертовний вогонь Тараса Мельничука" та ін. Це видання схвалене вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Учителька й сама пише вірші, складає музику до пісень. Випустила збірник власних творів. Написала "Пісню про Старий Лисець", перший рядок якої "Мальовниче село понад річкою" дав назву цьому нарису.

Любов до рідної мови, літератури нашим вихованцям вміло прищеплюють педагоги, які працюють на кафедрі української мови і літератури: Гуменяк М. Д., Пилипчук М. Д., Дзібій С. М., Павлушинська І. В., Марчишин С. О. Вони старанно готуються до уроків, нагромадили великий досвід роботи, у підготовці до занять використовують інноваційні методи і прийоми.

Гуменяк М. Д. виробила власний досвід з питань підвищення інтересу учнів до вивчення української мови і літератури. Її вихованці постійно займають призові місця на районних предметних олімпіадах. А учениця 9-А класу Бабінчук Леся брала участь в обласному конкурсі знавців рідної мови ім. П. Яцика. Вчителька проводить відкриті уроки, виховні заходи. Нагромадила великий досвід роботи класного керівника на тему "Обряди, звичаї українського народу та їх роль у формуванні свідомих громадян України", який узагальнений наказом по школі. М. Гуменяк має звання "старший учитель".

Дзібій С. М. навчає вихованців розуміти специфіку художнього слова, сприймати літературний твір як естетичне явище. Ідеал, до якого прагне у своїй роботі, — виховання всебічно розвиненої особистості. Виробила досвід з питань використання музики, живопису на уроках української літератури. 2002 р. стала переможцем районного конкурсу "Учитель року — 2002" в номінації "українська мова і література" та лауреатом обласно конкурсу.

Пилипчук М. Д. напрацювала досвід з питань активі зації пізнавальної діяльності учнів на уроках українськ ' мови і літератури. Вона завідувач кабінету українсько) мови і літератури. Відповідальна, наполеглива.

З 1997 р. рідну мову в Старолисецькій школі викладає Павлушинська І. В. Виявляє високий рівень педагогічної майстерності. Працює над удосконаленням проведення уроків літератури, прищеплює учням любов до вивчення предмета.

Зарубіжної літератури в навчально-виховному закладі навчають Дзібій О. І., Ткачівська Є. С. та Білогубка О. М. Дзібій О. І. на фаховому рівні проводить відкриті уроки, виховні заходи. 2005 р. створила кабінет зарубіжної літератури. Виробила власний досвід на тему "Використання інтерактивних методів на уроках зарубіжної літератури". Щира, відверта, доброзичлива. Як класний керівник вміє згуртувати учнів, організувати їх на виконання суспільно-корисних справ.

Ткачівська Є. С. в центрі уваги ставить особистість учня, його життєві потреби, бажання і здатність вчитися. Скромна, ввічлива.

Неабияку увагу навчанню вихованців іноземної мови приділяють педагоги Наумчук Г. Д., Суліма М. В., Федій М. В. Вони привчають дітей розуміти важливість предмета, необхідність знань у сучасному світі, враховують потреби учнів і батьків.

Наумчук Г. Д. працює у школі з 1970 року. Завжди організована, дисциплінована вчителька прагне такі ж риси прищепити своїм вихованцям. Виробила власний досвід з питань підвищення інтересу учнів до вивчення іноземної мови. Бере активну участь у методоб'єднанні вчителів французької мови.

Суліма М. В. закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю "романо-германські мови і література". З 1977 року викладає у школі французьку мову. А з виникненням бажання учнів і батьків у вивченні англійської мови, викладає і цей предмет. Марія Василівна виробила власний досвід з питань формування позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності школярів на уроках іноземної мови. Проводить різні за формою заняття: уроки-прес-конференції, конкурси, екскурсії, рольові ігри, інсценізації. 2005 року їй присвоєно звання "старший учитель".

Федій М. В. ще зі шкільних років захоплювалася французькою мовою. Тому після закінчення школи вступила на факультет іноземних мов Дрогобицького педінституту, 1984 року закінчила цей ВНЗ, здобувши фах учителя французької та німецької мови. За направленням працювала у с. Гринява Верховинського району. З 1987 р. — учитель Старолисецької школи. За час роботи нагромадила досвід з питань формування позитивних мотивів навчання, інтересу до вивчення французької мови. Закохана у свій предмет, цю любов намагається прищепити школярам.

Вчителі математики забезпечують свідоме й міцне оволодіння учнями системою математичних знань і вмінь. Викладають у школі цей предмет Струтинська М. М., Ілюк Г. М., Кривенький Р. П., Бойко А. Р.

Струтинську М. М. колеги, вихованці знають як працелюбну, старанну. Математику викладає з 1975 року. Уміє спрямувати учнів на самостійне розв'язування навчальних завдань. Є членом районної творчої групи вчителів математики.

Ілюк Г. М. — педагог із 35-літнім стажем. Має ґрунтовні знання з предмета, уміє добре подати матеріал. Гордиться тим, що її учні навчаються на різних факультетах вищих навчальних закладів.

Старійшиною вчительства школи є Кривенький Р. П. За його плечима — 47 напружених педагогічних літ. Працює у школі з 1960-го. 20 років (1977—1997) директорував. У тих важких умовах умів повести колектив, організувати його на виконання величної справи виховання і навчання підростаючого покоління. Завжди вмів знайти вихід із найскладніших ситуацій. Багато зусиль доклав для побудови нової школи. Відзначається високою культурою поведінки. Учитель доступно пояснює матеріал, що стає зрозумілим для учня.

Важливе значення в навчанні школярів має оволодіння ними новітніх інформаційних технологій. З 1992 р. у школі створено комп'ютерний клас. Керівником його було призначено вчителя інформатики Біло губку М. Я., висококваліфікованого, працелюбного, вимогливого. 2004 р. школа отримала комплект нових комп'ютерів. Діти мають змогу набувати знань з інформатики відповідно д0 досягнень сучасної науки. З 2003 р. Білогубка М. Я. працює в Івано-Франківському обласному інституті після-дипломної педагогічної освіти. Він є методистом, завідувачем лабораторії природничо-математичних дисциплін ОІППО.

Бойко А. Р. — учитель математики. З 2003 р. викладає інформатику. Є членом проблемного семінару вчителів інформатики "Новітні інформаційні технології навчання". Доступно знайомить учнів з основами інформатики. Учні нашої школи вже кілька років підряд є переможцями районних, учасниками обласних олімпіад з предмета. Любов Романівна живе інтересами, потребами школярів. Як класний керівник уміло працює над згуртуванням учнів. Проводить багато цікавих виховних заходів. 2005 року була учасником районного конкурсу "Учитель року".

Для формування свідомих патріотів України особливе значення має шкільний курс історії, де кожний урок несе великий потенціал громадянськості. Цей предмет викладають Карп'юк Д. І., Рудик А. О., Лущак Г. І., Михайлів Т. В.

Карп'юк Д. І. народилась на Коломийщині. Закінчила історичний факультет Івано-Франківського педінституту імені Василя Стефаника. З 1981 року працює в нашій школі. Володіє мистецтвом ставити запитання, часто на уроках організовує дискусії. Це допомагає дитині виробити власний погляд. Упроваджує нові методи навчання і виховання. Є завідувачем кабінету історії. Її власні методичні розробки "Активізація пізнавальної діяльності на уроках історії" пройшли апробацію та схвалені науково-методичною радою обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. 2005 року педагогу присвоєно звання "учитель-методист".

Рудик А. О. 1985 р. закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. Ґрунтовно знає предмет. Виробив власний досвід з питань розвитку пізнавальних здібностей та інтересів учнів у процесі вивчення історії. Його учні Є учасниками III етапу олімпіад з історії і права. Будучи людиною ерудованою, інтелігентною, Андрій Олександрович користується великим авторитетом серед учнів, батьків, колег по роботі.

З 1996 р. вчителем історії у школі працює Михайлів Т. В. Надзвичайно енергійний, творчий, наполегливий. 2005 р. став переможцем районного конкурсу "Учитель року" та дауреатом обласного. Має власну методичну розробку "Нетрадиційні підходи до викладання шкільного курсу історії"; публікації в науково-педагогічному- журналі "Обрії", науково-методичному віснику "Джерела", всеукраїнських виданнях "Все для вчителя", "Історія України". Учасник всеукраїнського конкурсу "Панорама творчих уроків" (2005). Є автором книги "Нарис історії освіти с. Старий Лисець". Учитель-методист.

Біологію і хімію у школі викладають учителі Тацінець Б. І. та Тацінець О. Т. Обоє є випускниками Львівського державного університету імені Івана Франка (1985). Б. Тацінець має досвід з організації і проведення різних форм самостійної роботи на уроках біології, методики контролю і корекції навчального процесу, його дидактичних функцій. Старший учитель.

Тацінець О. Т. добре володіє методами і прийомами роботи з біології і хімії, вдало застосовує їх на етапі сприймання й усвідомлення. Добивається глибокого осмислення учнями внутрішніх закономірностей, виробляє в них творчі вміння застосовувати набутий досвід. Її учні мають міцні знання, що засвідчують результати олімпіад. Оксана Тимофіївна є керівником районного методоб'єднання вчителів біології. Ділиться досвідом роботи з виготовлення й використання роздавального матеріалу, тематичного обліку знань у світлі нових критеріїв оцінки навчальних результатів учнів. З групою вчителів району розробила тести для тематичного оцінювання знань школярів, які вийшли окремим збірником. Має звання "учитель-методист".

"Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках географії" — це творчий досвід старшого вчителя, викладача географії Волосянко Н. В. Він характеризується осмисленим використанням досягнень психологічної і педагогічної наук, умінням викликати любов до предмета, вДалим використанням активних форм і методів роботи, 3°крема, елементів технології ЧПКМ на різних етапах Уроку, розвитком творчого мислення учнів. Її вихованці є Переможцями районних, учасниками обласних олімпіад 3 пРедмета. Учителька розробила моделі уроків з викори станням технології розвитку критичного мислення.

Черниш А. М. 1984 р. з відзнакою закінчила фізико-математичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. Бездоганно володіє знаннями з фізики. Її індивідуальний почерк — уміле поєднання навчання і виховання, спрямоване на розвиток особистості. Виробила власний досвід з питань упровадження технології проблемного навчання на уроках фізики. З цією метою вдало використовує дидактичний матеріал, часто виготовлений власноручно. Спонукає учнів до самостійної праці. На високому науково-методичному рівні проводить відкриті уроки, Ерудована, творча, працьовита. Має звання "старший учитель".

Уже багато років успішно проводить заняття гуртка технічної творчості вчитель фізики Пилипів В. О. Цей гурток організовано на базі районного Будинку школяра. Роботи його вихованців постійно здобувають призові місця на обласних оглядах-конкурсах технічної творчості.

Учителем ОБЖ з 2002 р. у школі працює Власова О. І. Старанно готується до уроків. Використовує новітні форми роботи з учнями. Захоплюється історією. У журналі "Галичина" (№ 5 — 6. — 2001) опублікувала статтю "Державотворча діяльність Костя Левицького".

48 років на ниві освіти працює вчитель трудового навчання Гуменяк В. І. Він розвиває в учнів загальнотрудові вміння і навички. Навчає творчо мислити, узагальнювати елементи нового при виготовленні виробів, естетично їх оформити. Є завідувачем кабінету трудового навчання по дереву і металу. Щорічно організовує у школі виставку дитячих робіт. Виготовляє разом із вихованцями вироби з природних матеріалів (шпону, картону, дерева). Має звання "старший учитель".

Учителями обслуговуючої праці є Кривенька Г. І. та Михайлів Н. Р. Вони вміють навчити дітей всього, що необхідно в домашньому господарстві. їхні учні мають добрі навички обслуговуючої праці, які демонструють під час практичних занять. Неля Романівна завідувач кабінету обслуговуючої праці. Кожного року організовує виставки дитячих робіт. Відзначається загальною культурою. Скромна, ввічлива, доброзичлива.

Любов до праці, бережливе ставлення до знарядь праці і матеріалів, елементи раціоналізаторських навичок умінь до прищеплює своїм учням учитель трудового навчання рибак М. М. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю "радіофізика Й електроніка". З 1999 р. викладає у школі радіотехніку, формує в дітей елементи промислового дизайну.

На кафедрі фізичного виховання працюють учителі Марчишин В. М., Білогубка /\. С., Бабінчук В. М.

Марчишин В. М. працює у школі з 1983 року. Уроки фізкультури, які проводить вчитель, сприяють зміцненню здоров'я, фізичному розвитку дітей. Виховує морально-вольові якості школярів, інтерес до фізичної культури і спорту. Його вихованці займають призові місця з волейболу, легкої атлетики.

Учні, яких навчає Білогубка А. С., беруть участь у районних та обласних змаганнях "Старти надії". Працює у школі Анатолій Степанович з 1984 року. Вимогливий до учнів. Його люблять і поважають школярі.

Учителем ДПЮ працює Бабінчук В. М. Закінчив технікум фізичної культури. Зараз продовжує навчання в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника на факультеті фізичного виховання. Працював тренером. Його учні мають добрі навички із стрільби, відмінну стройову підготовку.

Здатність дітей емоційно сприймати музику виховує вчитель Федоришин М. П. 1986 р. закінчила музично-педагогічний факультет Івано-Франківського педінституту імені Василя Стефаника. Працювала музкерівником у дитячому садочку. З 2001 року — на посаді вчителя музики Старолисецької школи. Педагог розвиває виконавські навички й уміння учнів. Розучує нові пісні, здійснює художню обробку творів.

Високий рівень професіоналізму проявляє вчитель музики Курій І. С. Він є керівником учнівського хору. Організував вокальний ансамбль учителів школи, який кожного року бере участь у районних оглядах-конкурсах художньої самодіяльності.

Особливе значення для формування знань, умінь і навичок учнів має'навчання в початковій школі. З 2001 року Школярі молодших класів розпочали навчання за програмою 12-річної освіти. Навчають учнів початкової ланки такі педагоги: Білінська К. В., Кондрат Л. В., Гутьян Л. М., Гарійчин І. І., Лучків Г. В., Бойко М. О., Мартинів Т. М., Ільницька Н. В., Феденько М. Я., Бойко С. О.

Білінська К. В. добре знає психологію дітей молодшого шкільного віку. Її учні добре читають, грамотно пишуть, мають добрі обчислювальні навички. Катерина Василівна є керівником шкільного методичного об'єднання вчителів лочаткових класів. Доносить нові ідеї, творчі напра-цювання до молодших колег.

Кондрат Л. В. 1983 р. закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника за спеціальністю "учитель російської мови і літератури". 1989 р. пройшла перекваліфікацію за спеціальністю "учитель початкових класів". Виробила власний досвід з питань використання елементів народної педагогіки та ігор як дієвого засобу в навчанні і вихованні дітей молодшого шкільного віку. Працює над проблемою "Індивідуальна робота в навчальному процесі". Має звання "старший учитель".

З 2000 р. трудиться у школі Гутьян Л. М. Педстаж вчительки — 15 рбків. Працює над проблемою диференційованого підходу до навчання шляхом взаємодії учнів. Дбає про навчання і виховання дітей. Її учні є призерами районного, учасниками обласного конкурсу знавців української мови (2000). Провела районний семінар для вчителів початкових класів за програмою "Ранкові зустрічі".

2005 р. отримала звання "старший учитель".

Мартинів Т. М. творчо застосовує нові форми роботи з дітьми. Працює над реалізацією програми розвиваль-ного навчання, нової програми з християнської етики. Проводить відкриті уроки. Старший учитель.

Марійчин І. І. закінчила Коломийське педучилище. З 1996 р. вчителює в нашій школі. 1999 р. закінчила Чернівецький університет, здобувши кваліфікацію бакалавра за напрямом підготовки "педагогіка". Старанно готується до уроків. Бере активну участь у роботі методоб'єднання вчителів початкових класів. Проводить відкриті уроки і виховні заходи. Виховує в учнів повагу до батьків, історичних цінностей України.

Розвиває творчі здібності дітей Ільницька Н. В. Закінчила Коломийське педучилище, 2001 р. здобула вищу освіту в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за спеціальністю "початкове навчання". Чуйна до дітей. З повагою ставиться до кожного учня. Має хороші музичні здібності, є членом вокального ансамблю вчителів.

Сумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків Бойко М. О., педагог, котра працює в початкових класах. Постійно вдосконалює свої професійні навички з проблеми підвищення інтересу дітей до навчання. їй вдається згуртовувати учнівський колектив. Вона вміло використовує новітні педагогічні технології, застосовує їх на практиці. Має добрий підхід до вихованців, за що її люблять і поважають як учні, так і батьки.

Лучків Г. В. закінчила історичний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а 2004 р. у цьому ж вищому навчальному закладі здобула ще спеціальність учителя початкових класів. Наполеглива в роботі. Вдало застосовує наочність, роздавальний матеріал у навчально-виховному процесі.

З 2000 р. психологом у школі працює Волосянко С. В. Вона проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дітей до школи. Надає допомогу учням, учителям, батькам у вирішенні питань навчання і виховання. Сприяє пошуку, відбору, розвитку обдарованих дітей. Проводить роботу з важковиховуваними учнями, залучає їх до занять за методикою "Рівний — рівному". Велику увагу приділяє індивідуальній роботі з дітьми із неблагополуч-них сімей, пропагуючи здоровий спосіб життя, пояснює, як подолати стреси і конфлікти. Часто виступає з доповідями. Удосконалює вміння через проблему "Психологічний супровід розвитку і виховання духовних цінностей школярів".

Велика виховна робота педагога-організатора Кузишин Г. О. Цю посаду вона обіймає з 1999 року. На високому рівні проводить загальношкільні свята, використовуючи нові форми роботи. Завдяки зусиллям Галини Олексіївни у школі створено Духовну світлицю. Вона дбає про культурний розвиток школярів, формування в них високих моральних якостей. Проводить духовні акції. Виховує в учнів повагу до культурно-національних цінностей.

Любов до книги, рідної мови вміло прищеплює учням бібліотекар школи, учитель української мови Гуменяк О. 3. Розвиває читацькі інтереси школярів. Кожного року під її керівництвом проводяться тижні книги. Як учитель рідної мови використовує сучасні методи і засоби навчання. Виробляє в учнів навички грамотного письма, уміння аналізувати художній твір.

Участь учнів Старолисецької школи в районних і обласних олімпіадах

З 2003 р. в навчально-виховний заклад прийшли молоді педагоги: Ганущак Н. М. (учитель ОБЖ), Бойко С. О. (вихователь ГПД), Феденько М. Я. (учитель початкових класів). З 1999 до 2002 р. учителем ОБЖ працював Ільницький Р. В.

Такий високопрофесійний колектив педагогів-одно-думців щоденно навчає наших учнів, виховує їх справжніми патріотами, громадянами своєї держави. Показником ефективної діяльності педколективу є результати участі вихованців у районних та обласних олімпіадах.

За відмінні успіхи в навчанні та зразкову поведінку вихованці постійно нагороджуються похвальними грамотами. Так, 2005 р. такі відзнаки отримало 48 учнів 2—10 класів.

За особливі успіхи в навчанні випускники школи нагороджуються золотими і срібними медалями.

З 1990 до 2005 року медалями було нагороджено таких учнів:

2006 року учень 11 класу Фуштей Юрій Васильович став Лауреатом IV етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості "Об'єднаймося ж, брати мої" в номінації "Історія України та державотворення".

Роботу на тему "Церкви та монастирі м. Станіславова (Івано-Франківська): Нариси історії XVII — XX ст." учень написав під керівництвом вчителя історії Михайліва Т. В.

Наставник та його вихованець нагороджені Грамотами Міністерства освіти України.

На базі Старолисецької школи постійно проводяться районні та обласні семінари, тут проходять практику слухачі курсів при ОІППО. 2000 р. у навчально-виховному закладі відбулись районний семінар заступників директорів з виховної роботи та педагогів-організаторів; 2001 — районний семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи та практика слухачів курсів заступників директорів з виховної роботи; 2002 — районний семінар директорів шкіл. 2003 — 2004 pp. пройшли практику слухачі курсів з української мови і літератури, історії, біології, інформатики, початкових класів. Відкриті уроки проводили вчителі Рибак І. В., Гуменяк М. Д., Михайлів Т. В., Карп'юк Д. І., Лущак Г. І., Тацінець О. Т., Бойко A. P., Гутьян А. М., Марійчин І. І., Бойко М. О. На базі школи регулярно відбуваються районні предметні семінари, під час яких педагоги дають відкриті уроки, діляться досвідом роботи.

Під постійним контролем дирекції навчально-виховно-го закладу — стан викладання основних предметів, рівень знань і вмінь учнів. Проблемне питання роботи на 2005/2006 н. р. — діяльність педколективу з підвищення якості та ефективності навчально-виховного процесу, розвиток творчого потенціалу кожної дитини, реалізація її нахилів і здібностей.

Приділяється велика увага розвитку здібностей і талантів учнівської молоді. 12 років у школі діє літературна студія, яку організувала І. Рибак. Працює вона за такими напрямами: виявлення творчо обдарованих дітей, розвиток у школярів навичок дослідницької роботи, уміння артистично читати поетичні та прозові твори. На сторінках районної газети "Вперед" часто друкуються вірші, замітки, перші спроби наукового дослідження творчості письменників рідного краю вихованців студії. Кращі поезії юних студійців уміщені в трьох випусках альманаху творчості школярів Тисменицького району "Україна молода" (2000, 2002, 2004). Члени літературної студії — автори трьох збірок творів: "Підсніжник" (2000), "Мелодії весняних струмочків" (2002), "Світ, у якому мешканці — серця" (2004).

Учасники літературної студії часто організовують зустрічі з поетами і письменниками Прикарпаття. 2000 р. гостем у школі був Ярослав Дорошенко. А 2000 — відбулась зустріч з письменником Ю. Андруховичем на презентації його книги "Дезорієнтація на місцевості" в обласній науковій бібліотеці.

Юні поети — переможці літературних конкурсів

Олена Чорноус, за підсумками обласного літературного конкурсу 1999 року, нагороджена 4-томним "Тлумачним словником української мови", 2000 — золотим годинником, а також Похвальними листами. Нагороди вручив голова обласної організації Спілки письменників України Я. Дорошенко. Досінчук Людмила Іванівна була переможцем шести районних літературних конкурсів, нагороджувалася цінними подарунками і грамотами. Зараз навчається на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

При школі працює філіал Лисецької музичної школи, яку відвідують 18 школярів. Вони оволодівають мистецтвом гри на фортепіано, скрипці, баяні, акордеоні, саксофоні, кларнеті. Школярі мають змогу поглиблювати свої знання в позаурочний час. З цією метою створено 14 предметних гуртків та гуртків за інтересами, які відвідують 302 учні. Особливий інтерес викликає в школярів заняття в хореографічному гуртку, літературній студії, спортивних секціях.

Процес навчання пов'язаний із вихованням. Вони є нероздільними. Тому педколектив школи працює над покращенням виховної роботи. Пріоритетним тут є духов-но-моральне виховання. Регулярно відбуваються засідання методичного об'єднання класних керівників, на яких педагоги проводять відкриті виховні заходи, обговорюють питання покращення виховного процесу. 2003 р. у школі освячено капличку. Ще 1991 р. створено історико-краєзнавчий музей. І хоч кількість експонатів невелика (120), він відіграє неабияке значення в патріотичному становленні учнівської молоді.

Експонати музею об'єднано за такими розділами:

•    з історії державності України;

•    вишивка в селі;

•    побут села;

•    матеріали пошукової роботи школярів.

Учитель музики Курій І. С. 2003 р. організував вокальний ансамбль учителів, який є постійним учасником шкільних, сільських свят, виступає на районних оглядах художньої самодіяльності. До 2003 р. тут діяло тріо педагогів у складі Тацінець Б. І., Мотрич Б. І., Курій І. С.

Цікаво та змістовно пройшло святкування 20-річного ювілею школи (2003). Для підготовки урочистостей було створено оргкомітет у складі Ганущак М. М., Лущак Г. І., Рибак І. В., Дзібій О. І., Мартинів Т. М., Тацінець О. Т. Учитель трудового навчання Гуменяк В. І. організував виставку учнівських виробів, на якій було представлено більше 100 робіт. Педагоги та учні зібрали багато цікавих матеріалів про школу, її випускників. Рибак І. В. оформила альбом "Історія школи у фотографіях". До ювілею навчально-виховного закладу випущено перший номер вісника "Рідна школа".

На свято прибуло багато гостей. Серед них — голова Тисменицької районної ради Микола Нагорний, заступник голови Тисменицької РДА Росіцький І. М., заступник голови районної ради, наш односельчанин Феденько О. І., методист відділу освіти Микитин О. В. Районне керівництво подарувало школі ксероксно-копіювальний апарат.

Лущак А. Р. в подарунок для школи привіз 10 пар лиж, Волосянко В. В. — фотоапарат, Гуменяк 3. Ю. — ікону.

Своїми спогадами ділились випускники школи: Шапо-вал О. А. — кандидат технічних наук, викладач Івано-Франківського національного технічного універститету нафти і газу; Лущак А. Р. - кандидат наук з фізичного виховання і спорту, начальник кафедри фізичної підготовки та спорту Прикарпатської філії Національної Академії МВС 'України; Фелик В. І. - кандидат юридичних наук. З великою пошаною вітали Еетеранів педагогічної праці — учителів, які сьогодні знаходяться на заслуженому відпочинку: Мартинів Н. Т., Стельмах Г. В., Дмитренко Г. І., Пресіч О. П., Балана О. Г., Грицака А. Д., Тацінець М. О., Балан Г. В., Балан Т. Й., Салун М. Ф.

Музичний керівник школи Курій І. С. підготував велику музичну програму. Захід відбувся на високому рівні.

Під керівництвом заступника директора з господарської частини Феденько Г. М. у школі створено належні санітарно-гігієнічні умови. Кожного року проводиться ремонт класних приміщень. Чистоту і затишок для школярів забезпечують технічні працівники: Сахнович М. М., Цалко Н. О., Говзан В. І., Феденько О. М., Говзан Н. О.

Працює шкільна їдальня. Смачними стравами дітей пригощають Ганущак Н. О. та Гринечко Г. М. Ганна Михайлівна працює кухарем у школі 40 років. Чуйна, доброзичлива, вона з любов'ю готує страви, які мають особливий та приємний смак. Працівником їдальні є також Бабінчук Г. О.

Кочегарами у школі трудяться: Дубницький В. М., Балан Д. В., Фелик М. О., сторожем — Говзан М. І., а двірником - Говзан Т. В. Робітник з обслуговування Говдяк М. І. проводить поточні ремонти меблів.

З року на рік зростає кількість учнів школи, які здобувають вищу освіту. З усіх випускників 56 — закінчили вищі педагогічні навчальні заклади, 64 — здобули вищу технічну освіту, 12 — стали юристами, 15 — лікарями, 13 — міліціонерами, 28 — військовими, 3 — закінчили інститут культури. Зараз у ВНЗ навчається 110 колишніх учнів Старолисецької школи.

Наші випускники у свій час обіймали високі посади в різних галузях господарства, отримали наукові звання і ступені.

Звання кандидата наук отримали: Шаповал Олександр Андрійович, Семон Богдан Йосипович, Струтинський Богдан Дмитрович, Лущак Анатолій Романович, Фелик Василь Іванович, Волосянко Богдан Михайлович, Волосянко Михайло Іванович, Ільницький Роман Васильович.

На даний час аспірантами вищих навчальних закладів є Балан О. P., Дмитрів Р. В., Волосянко М. Г., Надрага М. Д., Струтинський М. Я.

Школа з кожним роком оновлюється, зростає фаховий рівень учителів, їх педагогічна майстерність. А наші випускники своїми досягненнями примножують славу скарбниці знань рідного села.

Літа летять, мов птахи бистрокрилі,

Лиш спогади лишають серцю милі

Про юність, про дитинство, рідну школу,

Про те, що не забути нам ніколи.

Про те, що не забуть,

Про те, що не забуть,

Про те, що не забуть ніколи.

В усіх нас у житті свої стежини,

Та сходяться вони в одну — єдину,

У ту ще змалку рідну нам дорогу,

Що до шкільного нас веде порога.

У ту, що нас веде,

У ту, що нас веде,

У ту, що нас веде до школи.

Уроки, перші успіхи в навчанні І дружбу, й пломінь чистого кохання,

І любих вчителів не раз згадаєм.

На жаль, літам тим вороття немає.

Як жаль, що тим літам,

Як жаль, що тим літам,

Літам тим вороття немає.

Світанок в горобиновім намисті.

Шкільне подвір'я в квітах, урочисте...

Озвалося дзвінком дитинство наше Здалека, де залишилось назавше.

Залишилось навік,

Залишилось навік

За обрієм дитинство наше.

Ірина РИБАК

ЛІТЕРАТУРА

1.    Handbuch des Zemberger Statihalterei 3ebietes in заіігіеп fur das yahr. — 1858. - P. 114, 115.

2.    M и x а й л і в T. В. Нариси історії освіти села Старий Лисець: 1855 —2005 pp. — Івано-Франківськ, 2005. — С. 9.л

3.    Харитон В., Гаврилів Б. Нариси історії Лисця. — Івано-Франківськ, 1999. — С. 18.

4.    Довідник: Статистичні дані Галичини за 1864 p. — С. 331.

5.    Шематизм греко-католицької єпархії Станіславівської на рік Божий 1890. — Станіславів, 1890. — С. 224.

6.    Державний архів Івано-Франківської області. — Ф. 269, on. 1, спр. 405 А, арк. 124.

7.    Там само. — Ф. 2, оп. 8, спр. 2 415.

8.    Г а р г а т В. Повернення до Чорного лісу. — Івано-Франківськ, 2004. - С. 33.

9.    Книга наказів основної діяльності Старолисецької школи за 1954 p., 1957 - 2005 pp.

10.    Книга обліку учнів у Старолисецькій школі 1951 — 2005 pp.

11.    Книга наказів по особистому складу Старолисецької школи.