Наукова бібліотека України


Loading
Передмова
Краєзнавство - Ямничани - Івано-Франківська область

Благословенна та земля,

Де прах батьків лежит ь в могилах, Де Бистриці стрімкої хвиля,

Село в садах, мов у гаях, —

То Бат ьківщина моя мила,

То рідна Ямницямоя.

Не раз вона руйнована,

Не раз вона бита,

Не раз її толочили Татарські копита,

Потім польські та австрійські, Німецькі й московські.

Не корились насильнику Смицнюки й Петровські, Дейчаківські, Деркачі,

Катамаї і Ткачі,

Кушніренки, Долчуки,

Когучі й Таліпчаки,

Іваночки й Обухи,

Тиркоти і Сміжаки,

Талярники й Трицюки,

Якимечки і Вальки,

Духовичі і Копачуки,

Фриговичі й Савчаки,

Бужанки і Кічаки,

Каравановичі й Мицьки,

ІТулаги, й Шпільчаки,

ІКлюби, й Масюрняки,

Джіговські й Маланюки,

Тодосі й Брикалюки,

І Фуфальки, й Сеньки,

Морози й Дем ’янчуки,

Легіні іДегінюки,

Мусяловичі й Б ’ялюки,

ІПарипи, і Цюпи,

Венгровичі й Ґавати,

ІЩуровські, й Вольфарти, Підлуські і Трицаки,

Малики і Сав ’яки,

Дорошенки й Козуні,

Кузики і Беґеї,

Постолянюки й П’ясти,

Саліїі Юрчаки,

Ребрики і Марики,

ІКостюки, і Сьовки,

Смеричанські й Семочки,

Каляндруки й Зуб ’яки,

Іваницькі й Юськевичі,

Петрики і Петраші,

ІДмитрашки, йДмитраші,

Не жаліючи душі,

Віддавали всі життя За щасливе майбуття.

І той час вже наступив,

Господь Бог благословив, —

У вічну пам ’ять і на вічну славу, -Вибороли ми державу,

Хоч вона ще у руїнах,

Зате вільна Україна.

Вже скінчились наші муки,

Берім долю в свої руки,

Щоб у славі і на волі,

У народів вольнім колі,

Во вік ми пребували І Господа вихваляли У прекраснім храмі Божім,

Що, як воїн на сторожі,

Посеред села стоїть І життя благословить.

Семен ДЕЙЧАКІВСЬКИЙ.

З цікавістю читаються сторінки літопису...

Ігор Дейчаківський — історик за фахом, відомий краєзнавець, автор історико-краєзнавчого нарису “Ямниця. Історія села. Долі людей ”, з яким наша прикарпатська громадськість познайомилась з опублікованою ним книги ще в 1994році.

Сьогодні читач може познайомитись з новою книгою з історії старовинного села Ямниці. Автор скрупульозно зібрав дані і опрацював літературу тих авторів XIX—XX cm., які писали про цю оселю і в тій чи іншій мірі порушували сторінки історії Ямниці.

В першому розділі мова йде про тих авторів, які писали про Ямницю - як про її минуле, так і про теперішній час. Цікавий погляд автора поданий у четвертому розділі, в якому розглядається минувшина оселі, пов ’язана із “залишком скельного житла, якеямницький люд називає Монастирем ”. Дослідник говорить і про тих дослідників, які порушували це питання.

П’ятий розділ більший за сво'імрозміром і в ньому йдеться про ямничан періоду середньовіччя і нового часу (XV—перша половина XIX cm.). В ньому наводяться дані з літописів тих давніх періодів.

З цікавістю читаються сторінки літопису села Ямниці XIX— першої половини XX cm., де йдеться про життя і діяльність її жителів, борців за волю. Особливо цікаво подана історія просвітницької діяльності ямничан активних патріотів свого села, які в складнихумовахокупаціїформувапиукраїнську національну свідомість односельчан.

Книга цікава під оглядом наукового аналізу першоджерел та літератури.

Володимир ГРАБОВЕЦЬКИЙ, академік, професор Прикарпатського державного університету ім. В. Стефаника.

Книга “Ямничани: характер жителів, історія родин і життя громади з найдавніших часів до сучасності”, першу частину якої автор пропонує на суд читачів, - продовження дослідження минулого старовинного галицького села Ямниці, започаткованого виданням в 1994 році монографії “Ямниця. Історія села. Долі людей”. Матеріал, викладений в книзі “Ямничани...”, доповнює, значно розширює і логічно продовжує розгляд тем, розпочатих у “Ямниці...”.

За своїм якісним змістом книгу умовно можна розділити на дві частини: першу — побудовану на суто документальних джерелах з окремими краплинами спогадів ямницьких старожилів, і другу - написану винятково на основі спогадів учасників та очевидців подій. В архівах та наукових бібліотеках Львова й Івано-Франківська автору пощастило натрапити на досить цікаві згадки про ямницьку давнину різних історичних етапів розвитку села. Зокрема, з галицьких судових актів ми дізнаємося про деякі епізоди життя ямничан ще у XV столітті. Із давніх інвентарів, ілюстрацій та описів постають перед нами образи жителів села XV—XIX століття, а на основі дописів у галицькій періодиці другої половини XIX і початку XX століть та документальних свідчень ми можемо мати уяву про деякі епізоди із громадського життя села того часу. На жаль, не всі згадані автором матеріали вдалося використати в даному дослідженні. Складність полягала не тільки в проблемності перекладу знайдених документів, написаних, як правило, від руки польською, латинською і німецькою мовами.

Головною перешкодою на шляху реалізації планів автора в повному об’ємі була неможливість копіювання потрібних документів, з їх наступним опрацюванням, через великі фінансові витрати. Хочеться надіятися, що в майбутньому при необхідних зусиллях з боку зацікавлених сторін буде знайдено можливість позитивно вирішити цю проблему.

Події, висвітлені в книзі, доведені до початку Другої світової війни, що залишає за собою перспективу повернення до розгляду наступних етапів розвитку села в майбутньому. Винятки в цьому контексті склали тільки обставини розвитку церковного життя села, які з самого початку планувалися автором як окремий розділ, починаючи з найдавніших часів і до сьогодення.

З усіх громадських і політичних об’єднань, які активно діяли в Ямниці в останнє десятиліття, найбільш значимо зарекомендував себе осередок спочатку громадського об’єднання, а потім політичної партії Народного Руху України. І тому автор знайшов можливим виділити цю сторінку з життя ямничан в окремий розділ. При цьому хотілося б наголосити, що публікація цього розділу не виключає, а, навпаки, визначає потребу в майбутньому опису громадського політичного життя ямничан в кінці 80-х — 90-х роках, де повно, об’єктивно і неупе-реджено було б розказано про діяльність всіх політичних та громадських осередків Ямниці в даний період, а також про діяльність окремих активістів цих осередків.

Робота по збору інформації про ямницькі родини проходила далеко не просто. Якщо про походження та історію деяких родин інформація була практично готова до використання завдяки старанням окремих ямничан-ентузіастів, любителів родинної старовини, то розповіді про інші родини доводилося будувати на основі переказів найстарших-представників тієї чи іншої родини, а також свідчень старожилів. З цього приводу хотілося би з великим задоволенням зазначити, що окремі сім’ї дійсно зуміли зберегти і донести до нашого часу без перебільшення безцінну інформацію про свою вітцівщину, збагативши тим самим не тільки історію свого села, але й історичну спадщину свого краю. Подібна ситуація склалася при роботі над укладанням біографічних довідок про учасників Другої світової війни і національно-визвольних змагань. Якщо про бійців Червоної Армії матеріал в свій час хоч би якось збирався, то про українських патріотів, які загинули в боротьбі за волю України, даних, окрім свідчень родичів, близьких та побратимів загиблих, майже не залишилося. Автору вдалося зібрати інформацію про приблизно половинуn із тих ямничан, які склали свої голови за свободу народу. Дані про інших героїв, сподіваємось, появляться вже в наступній частині дослідження. Так само, як і спогади безпосередніх учасників подій Другої світової війни і визвольної боротьби 40—50 років. Навіть при великому бажанні автору не вдалося зібрати спогади усіх сьогодні живих учасників і свідків тих подій, і він надіється, що при сприянні усіх небайдужих людей ця робота буде реалізована в повному об’ємі в подальшому.

Портрети ямничан, діяльність яких, на думку автора, була значимою для громади в XX столітті, логічно завершують дану спробу дослідження. Виходячи із незаперечного переконання про те, що життя кожної людини і, тим більше, ямнича-нина, не може бути не значимим, автор все ж спробував, володіючи наявними матеріалами, окреслити портрети деяких представників громади, які своїм життям і працею на різних ділянках суспільного розвитку піднесли авторитет села. Хочеться надіятися, що наступні частини видання будуть збагачені розповідями про інших відомих вихідців із села, які гідно представляють Ямницю в краї, Україні та за її межами. Автор не може не визнати долі суб’єктивізму в такому його погляді на коло визначених ним осіб, але його заспокоює розуміння того, що подібна робота, тобто висвітлення життя і діяльності окремих ямницьких особистостей, буде продовжуватися.

На завершення передмови хотілося би подякувати усім ямничанам, хто своїми спогадами, матеріалами і посиленою допомогою наближали час виходу у світ цього видання. В 1994 році під час презентації книги “Ямниця...” автор у своєму зверненні до односельчан пообіцяв при співпраці з громадою продовжити роботу над вивченням історії села з метою видання нової книги. Думається, що вихід у світ першої частини дослідження “Ямничани...” частково втілили в життя ці плани. Хочеться сподіватись, що в майбутньому така плідна співпраця буде мати своє продовження, що значно збагатить духовну скарбницю нашої історичної пам’яті.

Автор.