Наукова бібліотека України


Loading
"ПРОСВІТА" (20-30-і роки XX ст.)
Краєзнавство - Лисець - Івано-Франківська область

Колоніальний характер краю в складі іноземних держав змушував галичан в існуючих умовах шукати свої шляхи виховання національної самосвідомості в молодшого покоління українців. Чимало подібних завдань взяло на себе засноване у Львові 1868 року товариство "Просвіта".

Читальню " Просвіти" в Лисці було засновано 1892 року1. Ініціатором її створення виступив греко-католицький священик о.Стефан Комаринський2. Поява цього громадсько-культурного об'єднання, яке діяло до жовтня 1939 p., помітно вплинуло на розвій українства в населеному пункті. Проте великими гальмами в розвитку передових українських ідей у Східній Галичині з другої половини

XIX ст. стали москофіли та їхні організації на місцях - так звані читальні Качковського. Москофільська читальня в 90-х роках ХІХст. існувала і в Лисці3. Поселення опинилося у вирі боротьби національно-політичних світоглядів москофілів та народовців, де останні отримували відчутну підтримку та розуміння більшої частини українського населення містечка. Так, наприклад, у 1907 р. лисецька "Просвіта" нараховувала вже 70 членів4. Її головою був український міщанин. Станом на 1 січня 1909 р. головою читальні був священик о.Стефан Комаринський, заступником — Йосиф Підоб, писарем — Ілля Кашос, касиром — Тома Вацеба, бібліотекарем — Іван Тацакович. Читальня містилася у будинку Теодора Грицака5.

Вихований на ідеалах "Просвіта" житель Лисця Осип Лущак, як й інші його земляки, пішов захищати молоду Західноукраїнську Народну Республіку в ряди Української Галицької армії6. Однак галичанам визвольні змагання судилося програти.,

В умовах нової, тепер уже польської окупації вони продовжували зберігати свої традиції, мову, узвичаєний побут, не полишали надій на створення Соборної Українськоі держави, розвиваючи соціально- економічні та культурно-громадські інституції.

У 20-х роках XX ст. в Лисці засновано гурток "Сільського Господаря", метою якого було навчати правильного господарювання місцеве населення. Відновили свою роботу й інші українські національні товариства, зокрема "Просвіта". До цього спричинилися Антон Риснюк та греко-католицький священик о. Василь Комаринський7. На 1925 рік читальня "Просвіти" в Лисці підлягала філії "Просвіти" в Богородчанах8.

Треба сказати, що в Лисці на цей час було кілька читалень "Просвіти". Вони знаходились у спеціально для цього орендованих будинках українських господарів: Гречуна, Рев'юка та інших. Окреме приміщення читальні "Просвіта" коштами українських міщан було збудоване 1934 р. та, на жаль, навесні наступного року воно згоріло. Лисецькі просвітяни й надалі змушені були винаймати приватні будинки з тим, щоб через відсутність спеціатізованого приміщення українське організоване життя не завмерло. Серед найактивніших культурно-освітніх діячів того часу треба назвати Федора Карабіна, братів Василя та Миколу Остап'юків, Іларіона Фіголя.

Упродовж довгих років у Лисці діяв хор, яким керував греко-католицький священик о. Чубатий. Особливою популярністю в населеному пункті та довколишніх селах користувався театральний аматорський гурток. У його репертуарі були десятки п'єс української класики: "Мати-наймичка" Т.Шевченка, "Наймичка" і "Безталанна"

І. Карпенка-Карого, "Украдене щастя" І. Франка, "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Дай серцю волю, заведе в неволю" і "Глитай, або ж Павук" М. Кропивницького," У неділю рано зілля копала" О. Кобилянської , "Циганка Аза ", "Маруся Богуславка", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" М.Старицького та багато інших.

Як бачимо, попри далеко не прості умови, "Просвіта" Лисця продовжувала розвиватися. У той же час польські жителі містечка гуртуються у своій читальні "T.S.L."

У першій половині XX ст. Лисець залишався помітним господарсько-економічним центром Станіславського округу. Тут 1907    р. працювали засновані раніше шевський та ткацький цехи, 1908    р. створена позичкова каса Стефчика. У 1923 р. вибудовано бойню. На 1926 рік у містечку були фабрика клею єврея Ціра та 2 гарбарні з дублення та обробки шкіри. Гарбарнями володіли Осьян Дітома (вона знаходилась там, де зараз хлібопекарня) та Абрігама Пресляр (була на місці теперішнього будинку побуту).

Лисецька гміна 1936 р. нараховувала 10 польських, 15 українських і 34 приватних крамниць та 6 кооперативів. Кооператив "Дружнє Брацтво" діяв у самому містечку. Крім того, Лисець мав велику кількість крамниць, власниками яких були в основному неукраінці. Давид Шнайд утримував молочну крамницю, крамницю мішаних товарів - Абрам Патріх. Великий шинок мав єврей Плесар, рестораном володів Іван Шпіляревич. Зерно на муку можна було змолоти у трьох млинах Барона, Риснюка і Зальгера. Райхман утримував перукарню, лазню - Ненер Вольф. У приватних руках був і автобус, що з'єднував Лисець і Станіслав.

Наприкінці тридцятих років у Лисці, крім "Просвіти", діяло багато інших українських організацій та товариств: "Відродження", "Сокіл", "Союз Українок"9. Їхня діяльність відіграла величезну роль, згуртовуючи людей, виховуючи в них навички громадської праці, підносячи культурно-освітній рівень. Згадані товариства єдиним фронтом творили протипольський поступ, сприяли формуванню та підвищенню національної самосвідомості, волелюбних прагнень, соборницьких устремлінь.

Використана література

1.    ЦДІА, м. Львів, Ф. 348, Oп. І, Спр. 3367, Арк. 7.

2.    ЦДІА, Ф. 348, On. І, Спр. 3367, Арк. 18.

3.    ЦДІА, Ф. 348, Oп. І, Спр. 3367, Арк. 2а.

4.    Шематизм греко-католицької єпархії Станиславівської. — Станиславів, 1907. — С. 180.

5.    ЦДІА, Ф. 348, Oп. І, Спр. 3367, Арк. 2.

6.    Альманах Станиславівської землі. — Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1985. — Т. 2. — С. 250.

7.    ЦДІА, Ф. 348, Оп. І, Спр. 3367, Арк. 29.

8.    ЦДІА, Ф. 348, On. І, Спр. 3367, Арк. 33.

9.    ЦДІА, Ф. 348, Oп. І, Спр. 3367, Арк. 33.