Наукова бібліотека України


Loading
ПРО КРИВАВИЙ БОЛЬШЕВИЦЬКИЙ ТЕРОР
Краєзнавство - Узин - Івано-Франківська область

Не знаю з чого почати страхітливу оповідь, якими словами донести до читача, до цілого світу правду про нелюдську жорстокість. Боже, якщо ти є на небесах, скарай тих нелюдів, дикунів, що смакуючи ликали кров наших матерів, батьків, сестер і братів!

Є на Івано-Франківщині мальовниче село Яблонів. Невеличке, зелене, окаймоване довкола горами, ніби захищене ними. Колись це був районний центр. Саме тут, у старому будинку - колишньому панському маєтку, побудованому у 1912 році, після війни розміщувалась катівня НКВД-КҐБ. Місцеве населення боялося дивитись у той бік. Як розповідають старожили П. Паланюк, Д. Котлярчук, А. Тацюк та багато інших - тут колись розміщувався гарнізон по боротьбі з УПА та українським збройним підпіллям. Отже, основним його призначення було знищити, стерти з лиця землі національних героїв, молодий цвіт нації, який з гордістю став до боротьби за волю і незалежність своєї Батьківщини з озброєним до зубів і озвірілим наїзником. Звичайно, сили були нерівні.

В ліси пішли всі, хто не хотів жити на колінах, в основному місцеві жителі з навколишніх сіл. І коли енкаведисти робили облави чи натрапляли на криївки патріотів, старалися з поля бою забрати якнайбільше мертвих. Привозили їх у село й залишали на возах, щоб

місцеві люди могли подивитись на ’’тройї”. Коли хтось з людей, не дай Боже, впізнав знайомого, рідного чи близького, його тут же забирали, допирували, закривали в підвалі, катували, шоб знищити. Навіть рідні вдавали, що не впізнають серед мертвих синів, доньок, братів, чоловіків, сестер, щоб вночі викрасти трупа і похоронити по-християнськи. Інколи вдавалося тайком, інколи за пляшку самогону.

НЕЛЕГКІ БУДНІ ’’МЕМОРІЯЛУ”

Розкопкам у Яблонові передувала велика пошукова робота членів нещодавно створеного Коломийського товариства ’’Меморіял”. Завдяки їхній самовідданості вдалося розпочати цю нелегку, але вкрай необхідну місію. Інформації одержували від людей. Тому голова Товариства Богдан Юращук, разом із своїм заступником Ярославом Малковичем їздили п’ять разів до прокурора Косівського району О. П. Дубей, яка всіляко відтягувала порушення кримінальної справи і дозволу на розкопки не давала. Коли вони поїхали в обласну прокуратуру, то одержали відповідь, - копати, а там буде видно.

Разом з представником осередку НРУ, насамперед, повідомили голову селищної Ради М. І. Стефанка. Він не заперечував, але посилався на рішення обласної Ради. Після цього приїхали члени ’’Меморіялу” і 3-го липня 1990 року, був це день вівторок, розпочали нелегку справу з ексгумації жертв комуністичного терору. Першою була криниця, про яку говорили багато свідків.

Розкопки почали Юрій Ти-мошенко, Мирослав Куш-нірчук, Дмитро Данилюк та інші. Спершу витягнули каміння. Після цього показалася мурована криницяї глибина якої сягала 7 метрів. Першим до середини проклав собі дорогу Юрій Тимошенко, а потім, по черзі, Мирослав Кушнірчук та інші, вони перехристилися і опустилися в чорну безодню. Скільки витягнули з криниці гільз, патронів, мін, снарядів! Між цим чотири черепи - три чоловічі і один жіночий, кістки, металеві предмети, перстень з трьома буквами на ньому ’’Б.Д.М.48 р.” і тризуб. Нещодавно родичі знайшли свого сина по цьому перстневі. Це був Басараба Михайло Дмитрович з Баня-Березова.

Щодня на рахунок членів ’’Меморіялу” додається розкопування двох-трьох жертв. Не легко їм бачити позабивані цвяхи в тілах людей-скелетів, залізні гаки в їх ребрах, поламані ноги, руки, обгорілі кістки, зв’язані колючим дротом. Зціпивши зуби, Юрій Тимошенко, Мирослав Кушнірчук, Богдан Юращук, Ярослав Малкович трудяться і роблять святу справу, щоб наступні покоління мали повну історичну правду про комуністичний терор. Всього на 10-те липня 1990 року було знайдено 25 скелетів. Відправлено дві панахиди по загиблих.

“Чому нам, молодим, так перекручували правду про бандерівщину та її наслідки? Чому? Проте сьогодні, коли по всій Україні майорять синьо-жовті стяги з тризубами, ми все таки зрозуміли це ясніше, Усвідомили, що мусимо бути послідовни-ками полеглих у нерівних боях наших родичів. Мусимо і будемо! Бо черепи жертв не дадуть піти у забуття кривавому комуністичний терору в Західній Україні, повторення якого не допустимо”, - говорять молоді люди, присутні на ексгумації.

Знаю Яблонські розкопки. Я був у той час в Івано-Франківську. Коли почув про розкопки, відразу поїхав туди і побачив большевицьку “любов” до українського народу, поробивши світлини з помордованих наших братів і сестер, одну з яких хочу додати до історії свого рідного села Узин - нехай вона свідчить, нехай вона нагадує про большевицький комуністичний терор в Західній Україні. Також закликаю всіх, хто що-небудь знає про страшні масакри в Яблонові, подавати правдиву інформацію, називати речі своїми іменами, бо замовчуванням відкупитися не можна.

Уродженець с. Узин Івано-Франківської обл.

Григорій М. Устинський, проживаючий в Канаді