Наукова бібліотека України


Loading
СВЯТКУВАННЯ 400-ЛІТТЯ МІСТЕЧКА
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

Особливою подією в житті Єзуполя було святкування 400-ліття містечка, яке розпочалося 7 липня 1997 року відправою Святої Літургії на Духовій криниці. Це свято тривало цілий місяць. 12 липня було присвячене спорту. В цей день єзупільчани зібралися на шкільному спортивному майданчику. В програмі свята були шаховий турнір, баскетбол, волейбол і матч з міні-футболу. Старші єзупільчани мали можливість згадати роки, коли вони проводили вечори на волейбольному та футбольному майданчиках, а не біля телевізорів, як їхні діти. Наймолодші учасники свята, учні Єзупільської школи змагалися у триборстві (метання м’яча, біг на 60 метрів, стрибок у довжину). Переможцями у цьому виді спорту були Василь Мимко, Назарій Романюк, Михайло Павлович. Найкращим у важкоатлетичному змаганні став Володимир Боришкевич, який 62 рази підняв 16-кілограмову гирю. А вік учасників шахового турніру коливався від 30 до 65 років. І найкращими в цьому виді були Євген Парипа та Володимир Лисак. У змаганнях з баскетболу брали участь три команди, дві з Єзуполя, а третя - студентів географічного факультету Львівського державного університету, що проходили практику у селищі. Першість була за єзупільчанами. А матч з міні-футболу закінчився з рахунком 5:4 на користь молодих єзупільчан. Усі переможці свята були нагороджені грамотами та грошовими преміями.

А далі були дні освіти, культури, презентація книги “Езупіль”. 13 липня в Народному домі єзупільчан та гостей містечка вітали наймолодші його жителі - вихованці ясел-садка. Це був своєрідний показ талантів, байдуже, що ще маленьких. Нечисленні помилки, допущені дітьми, присутні у залі сприймали з усмішкою, бо не можливо було без неї дивитися на усміхнені обличчя дітей, на їхні спроби додати щось від себе у танець чи вірш. Щирість їхньої радості, велике захоплення світилися в очах малечі. Намагання вкласти усі свої сили у пісню, танок відчувалося у всьому, що виконували діти. У піснях та віршах діти говорили про свою любов до батьків, України, селища. Молитвою дитинства прозвучала пісня “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. Це було прохання дитини до Бога, щоб допоміг Він її рідній землі, оберіг від горя і зла, щоб вона завжди була у цвіті, радості і мирі. Цей концерт став чудовою нагодою показати усю працю, яку вихователі дитячого садка вклали у виховання дітей.

Не менш цікавим і змістовним був день освітян. У залі зібралося чимало народу. Серед гостей - люди, життя яких пов’язане з Єзуполем, його школою. Серед них були колишні випускники Єзупільської середньої школи, а сьогодні професор Київського інституту органічної хімії Михайло Володимирович Вовк, ректор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу Євстахій Євстахійович Крижанівський, викладачі вищих навчальних закладів Марія Петрівна Соколик, Євгенія Михайлівна Овчар. Своє вітання з нагоди свята прислала викладач Чернівецького Державного університету ім. О. Кобилянської Марія Степанівна Овчар. Свято освітян зібрало в залі відомих учених і звичайних учителів - людей, покликаних нести в дитячі серця не тільки науку, але й добро, віру та любов до батьківщини та ближнього. На святі були присутні завідувач районним відділом освіти Мирослав Іванович Лутчин, голова обласного “Союзу Українок” п. Любомира Юріївна Говенко, керівники місцевих організацій,

підприємств, політичних партій та ветерани освіти. У своїх виступах пп. Крижанівський Є. Є., Вовк М.В., Соколик М. П., Овчар Є. М. зазначали, що Єзупільська школа завжди була особливою, і високий рівень знань, які вона дає своїм учням, слід підтримувати і зараз. Кожен з них сказав про велику роль вчителя у їхньому житті. З доповіддю виступив учитель історії Михайло Олександрович Сеньків, а зі словами вітання до присутніх звернулися Березовський Ярослав Антонович -учитель фізики, колишній заступник директора з навчальної частини та Михайло Євгенович Кавка - голова селищної ради. Особливо заворожив присутніх виступ Марії Петрівни Соколик своєю щирістю, відвертістю і добротою. Із сльозами радості на очах покидала Марія Петрівна трибуну, і розчулений зал з оплесками приймав її. Програма свята була укладена так, що промови гостей йшли впереміш з виступами хору під керівництвом Михайла Парипи, і закінчилася виступом наймолодших учасників, учнів Єзупільської школи, які у віршах і піснях звеличували працю вчителя. Завідувач районним відділом освіти Лутчин М.І. вручив учителям почесні грамоти. Після закінчення концерту свято продовжилося в стінах школи. Тут була виставка робіт гуртка “Умілі руки”. А на завершення свята виступила голова обласного “Союзу Українок” п. Говенко Л.Ю., колишня вчителька цієї школи, яка сказала, що праця педагога вічна, вона була, є і буде, бо це - професія людини, погляд якої завжди сягає в майбутнє.

Це свято було своєрідним днем подяки освітянам.

27 липня звітували заклади культури. П’ятигодинне дійство стало своєрідним вибухом культурно-мистецького життя селища. Хлібом і сіллю вітали єзупільчани в Народному домі голову Тисменицької РДА п. Р. Ткача, його заступника з гуманітарних питань п. Р. Постолянюк, завідувачку районним відділом культури п. М. Турик та гостя зі США, уродженця Єзуполя п. Б. Карашкевича, професора коледжу при Нью-Йоркському університеті. На святі виступили Близнюк В. Ф. - голова оргкомітету, Гуменна О. М. - голова осередку “Союзу Українок”. Також у цей день відбулася презентація книжок місцевих авторів, яку провела завідувачка бібліотекою для дорослих Іваніцька М. М. Єзупільськими митцями є Озарко Марія Володимирівна, яка уклала збірник сценаріїв забутих свят для дитячих садків “Святкуймо з нами”, Савчук Василь Михайлович - уклав етнографічну збірку колискових і гаївок “Перлини Прикарпаття”, поет і художник Добровольський Ігор Степанович - видав збірку автобіографічних віршів “Коло життя”. Не можна не згадати про те, що Озарко Марія Володимирівна, за освітою режисер і педагог, багато років очолювала ясла-садок. Усі сценарії виступів дітей, вірші ніколи не повторювалися два рази. Їх вона писала сама. Садочок, діти - це було її життя, її стихія. А виступи Марії Володимирівни на тих чи інших масових заходах завжди були змістовними, цікавими і з характерною тільки для неї “ізюминкою”.

На святі у професійному виконанні вчителів дитячої музичної школи прозвучали пісні “Моя Україно”, ’’Чарівна скрипка”. Звеселила глядачів жартівлива пісня про музичну школу, яку заспівали під свій супровід троїсті музики. Радо вітали єзупільчани та гості молодого мешканця містечка, гумориста Семена Ярославовича Костіва та більш досвідченого Петра Михайловича Буська.

До 400-ліття Єзуполя єзупільські музиканти написали пісні. Усі чотири вони прозвучали цього дня: ’’Єзупіль” (слова і музика Андрія Іваніцького), ’’Єзупіль” у виконанні вокально-інструментального ансамблю “Єзупільські парубки”, гурт “Світанок” заспівав “Мій Єзупіль” (слова і музика Михайла Ставичного). І вже насамкінець під супровід народного самодіяльного духового оркестру Народного дому була виконана “Пісня про Єзупіль” на слова Ярослави Максимович та музику Василя Величка. На свято були запрошені художні колективи з Підлужжя, Підпечар, Угринова, Тисмениці, Івано-Франківська.

Тріумфом святкування 400-ліття Єзуполя була презентація книги “Єзупіль”, яка відбулася 1 серпня в Народному домі. На це свято було запрошено автора книги Ігора Дейчаківського, професорів Прикарпатського університету Я. Ю. Заборовського та В.В. Грабовецького, керівництво району - голову Тисменицької РДА Ткача Р.В. та його заступника з гуманітарних питань Постолянюк Р.А. З розповіддю про написання та саму книгу виступила завідуюча бібліотекою для дорослих Іваніцька Марія Михайлівна, яка дуже цікаво, з усмішкою на устах розповідала про написання, видання та зміст самої книги. Потім були виступи автора і всіх гостей. Слова подяки висловлені тим, хто профінансував видання книги. А ними були: Тисменицька райдержадміністрація (голова Ткач Р.В.), уродженець Єзуполя, заступник голови Федерації профспілок України Пожидаєв Валентин Володимирович, директор спільного підприємства “Біл і КА”, президент другого скликання Івано-Франківського Ротарі-Клубу Ярослав Каспрук.

Усі, хто в цей день придбав книгу ’’Єзупіль”, мав можливість отримати автограф від автора. І бажаючих було багато - бо єзупільчани тримали в руках першу, видану українською мовою історію Єзуполя.

Святкування, приурочені 400-літтю Єзуполя, стали суцільним виявом енергії, здібностей талановитих мешканців містечка. І хотілося б згадати про молодого єзупільчанина Андрія Іваніцького, без якого не пройшов ні один концерт. Його участь в святкуванні була найпомітнішою. Випускник місцевої школи 1997 року, Андрій написав про Єзупіль пісню, як уже згадувалось, під одноіменною назвою “Єзупіль”. У здобутку А. Іваніцького вже є декілька пісень. В основному - ліричні. Недавно з’явилася “Моя Україна”. Можливо, цей молодий талант колись прославить старовинне Прикарпатське містечко.

ЄЗУПІЛЬ

Слова і музика А. Іваніцького

Моє рідне село, помережане травами,

Як пшеничне стебло, обігріте загравами.

За чотириста літ ти не раз руйнувалося,

Та 5 великих руїн все одно підіймалося.

Єзупіль, Єзупіль,

Moє рідне село,

У житті ти мене Крок за кроком вело.

Бистриця і Дністер Твою славу несуть У Далекі краї,

У Незвідану путь.

Де би я назавжди вдалині не лишився, -Не забуду той край, де колись народився.

Те село, де дитинства проходили роки,

Де робив по житті я свої перші кроки.

Під

ГАЛИЧЕМ

СИВИМ

Слова Я. Максимович

Музика В. Величка

Під Галичем сивим, де Духа криниця, Серед лісів і смарагдових піль Під небом високим до сонця сміється Рідне місто моє, древній мій Єзупіль.

Тут Бистриці води бурхливі, сріблясті Вливаються пружно в Дністра течію. Єзупільська земле, ти древня й прекрасна, Тримаєш в полоні ти душу мою.

Старі Піскоглоди, Клебанія й Мочир, Підстінка, Гостинець, Ставища сади,

Мої це стежини, земля моя отча -Такої на світі ніде не знайти.

Чужинці плюгаві тебе розпинали, Топтали, палили, кували в броню,

Дітей твоїх милих в полон забирали,

Але не вийняли душу твою.

Ще доля щаслива нам всім усміхнеться, Забудеться все і вгамується біль. Лишилась незаймана Духа криниця, Сміється до сонця наш Старий Єзупіль.