Наукова бібліотека України


Loading
ДО ДУХОВОЇ КРИНИЦІ - ПО СВЯТУ ВОДИЦЮ
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

На території Єзуполя є місце, таємниця якого залишається нерозгаданою по цей день. Це джерело - Духова криниця, що знаходиться в одноіменному урочищі. Це місце паломництва людей навколишніх сіл, яке стоїть в одному ряді з такими відомими відпустовими центрами, як Гошів, Зарваниця, Крилос.

З давніх-давен вважається, що набрана до схід сонця вода 7 липня на Івата Купала є цілющою. Тому скільки себе пам’ятає Єзупіль, сюди в усі Чаеи в ніч із 6 на 7 липня йдуть звідусіль хворі з вірою і надією, що вода з чудодійного джерела їх оздоровить. А ранком усі зустрічають схід сонця, споглядають, як “купається” сонце в Духовій криниці. Цей пейзаж, схід сонця, ’’купання” його неможливо описати, а особливо людей, які є учасниками цього дійства. Їхнє спостереження за яскраво-багряним сонцем, за відбитком його у воді та за тими променями світла, які поєднують сонце, небо і воду, є періодом великого душевного напруження, переживання і збагачення. Це треба бачити. Гарно описав це у книзі “Галицька брама” С. Пушик:

“Сонце сходить - у криниці золоті коси полоще, а колись до цієї криниці приходили язичники вдосвіта перед Купайлом Сонцеві вклонитися. Пізніше тут відправи були, воду з Духової криниці брали -недуги лікували”.

“Як і в інших місцях, до Духової криниці люди сходилися напередодні свята. З далеких сіл, а найбільше з гір валками по кілька возів прибували на місце за 2-3 дні до свята. Деякі йшли пішки босоніж, несучи взуття на плечах. Коли приходили до криниці, то кидали в неї гроші і набирали води. Пили і обмивали нею очі, руки й ноги, натирали груди, вірячи, що вода оздоровить і охоронить їх від недуг.

Потім підходили до каплиці, яка стояла на горбі і огороджена парканом. Збереглися відомості, що каплиця була побудована і освячена в 1878 році і що там було дозволено “святу літургію два рази рочно служити”. Священики з Єзуполя, Сільця, з інших сіл сповідали та причащали прочан, а потім відправляли молебень, вечірню і полуношну у супроводі хору Молодь цілу ніч палила вогні, дівчата плели вінки, перев’язували себе перевеслом, сплетеним з любистку, папороті, рум’янку й волошок, щоб причарувати собі вроду, любов і жениха.2 Є багато легенд щодо помічної води з Духової криниці. Одна з них гласить: ”В глибоку давнину, коли на наш край нападали татари, люди, втікаючи від них, переховувалися в лісах. Одного разу дитина, яка загубилася від рідних, залишилася в долині. Маленьке сліпе дитя заснуло біля джерельця, а Бог ніби відвернув ворогів від того місця. Коли воно проснулося, почуло, як дзюрчить вода. Підійшло до джерела, напилося водички і обмило личко, чекаючи на допомогу, і знову заснуло, прокинулося, обмилося. До нього повернувся зір. Батьки, які повернулися з лісу, не мали надії побачити дитину живою, а зустріли здоровою та зрячою. ’’Крім цієї, ще ходить дуже і дуже багато легенд. Бо згідно з іще однією легендою під час “купання” сонця в криниці все кругом засіяло яскравим світлом. Кажуть, що то Божий Дух поселився в цьому місці.

І єзупільчани горді з того, що в них є така місцина. Вони не забували про неї в роки радянщини, йшли молилися, пили воду і поверталися сюди знову і знову...

Із здобуттям незалежності України на цьому святому місці силами громад Єзуполя та сусіднього Сільця в 1992 році збудована церковця. Влада не стала осторонь, а навпаки, зацікавилася Духовою криницею. З ініціативи та сприяння голови Тисменицької РДА п. Ткача Р. В. проведено лінію електропередач, з допомогою ВАТ” Івано-Франківськцемент”

(директор Круць М.Ф.) прокладено дорогу та побудовано сцену. При в’їзді поставлено рекламний щит, який сповіщає, що на віддалі 1 км знаходиться криниця з цілющою водою. І це не залишає байдужими подорожніх. Кожного дня до криниці приїжджають і приходять близько 15 людей. З Литви і Польщі, Далекого Сибіру і берегів Чорного моря, із Закарпаття і Німеччини. Про це свідчать записи, зроблені в журналі. Тут вони беруть великий запас енергії, життєвої сили, а залишають молитву та пожертву на храм.

Особливо велика увага була приділена святкуванню Івана Купала в 1998 році. Вечором 6 липня силами учасників художньої самодіяльності клубу села Сілець було поставлено концерт, а Народного дому Єзуполя організоване дійство “В ніч на Івана та й на Купала”. Поза північ почалася відправа у церковці, яка тривала до 10 години ранку. А потім голова Тисменицької районної ради Постолянюк Р. А відкрила районне свято духовної пісні, присвячене 1100-річчю Галича. На святі були присутні Крук В. М. - голова Галицької райдержадміністрації, Хавлюк Б.Ф. -голова Галицької районної ради, Грицан Б.М. - начальник управління культури області, Турик М. І. - завідувач відділом культури Тисменицького району, Ткач Р. В. - голова Тисменицької РДА, о.Гнатківський В. М. - декан Єзупільського деканату ГКЦ та всі священики деканату. Кожен із присутніх привітав людей зі святом. А людей зібралося дуже багато і розмістилися вони не тільки на лавках та кріслах, а також на траві по пагорбах. Голова Галицької РДА п. Крук В. вручив керівництву Тисменицького району пп.Ткачу Р. В і Постолянюк Р. А. та представнику Єзуполя пам’ятні сувеніри Древнього Галича. Після цього відбувся чудовий концерт за участю хору с. Сілець (художній керівник Величко В.Б.), хору селища Єзупіль (худ. керівник Парипа М.В.), хору села Угринів (худ.керівник Кузьменко М.М.), вокальної жіночої групи с. Клубівців (худ. керівник Палагіцька М. М.), хору с-ща Лисець (худ. керівник Федорак В.), дитячої вокальної групи с-ща Лисець (худ. керівник Федорак В.), заслуженого самодіяльного Народного хору с. Ямниці (худ. керівник Долчук P.), заслуженого самодіяльного Народного хору с. Братківців (худ. керівник Олексюк М.), зведеного хору Івано-Франківського автобусного парку (худ. керівник Бойчук Б.), заслуженого самодіяльного Народного хору с. Підлісся (худ. керівник Лапко P.), вокальної жіночої групи с. Загвіздя (худ.керівник Серемчук А.), заслуженого самодіяльного Народного хору “Дзвін” м. Тисмениці (худ.керівник Василюк М.), заслуженого самодіяльного Народного хору міста Галича та чоловічого хору смт. Бурштина.

По закінченні концерту силами релігійної громади Єзуполя був приготований обід, на який запросили гостей. Велику роботу з підготовки та організації свята провели депутати селищної ради Добровольський С.М., Вовчук М.С., Галендей Г.В., Кушнір М.Є., Кудла М.М., Овчар М.С., Остапович О.М., Олійник М.Я.

Це свято вкарбувалося в пам’яті єзупільчан, запрошених та всіх присутніх. Бо через рік у цей же час людей зібралося ще більше, але за рішенням керівництва Єзупільського деканату ГКЦ нічні відправи в ніч із 6 на 7 липня відмінено. Проте люди, які пройшли 20-40, а то і більше кілометрів пішки, приїхали із інших районів та областей, не залишили церковці, а цілу ніч навколішки молилися, читали Святе Письмо, бо кожен прийшов сюди із своїм болем, надією та вірою. А Свята Літургія все ж таки була відправлена ранком 7 липня. І на свято пісні знову з’їхалися художні колективи з Тисменичини, Галича та Івано-Франківська. Минув рік. І знову в день 7 липня 2001 року в урочищі Духова криниця зібралося багато прочан. Нічні відправи відновлено. Люди молилися цілу ніч в церковці, а ранком спожили освячену цілющу водицю і слухали духовні пісні у виконанні чоловічого хору Єзуполя (керівник Михайло Парипа), осередку “Союзу Українок” Єзуполя, жіночого ансамблю с. Ганнусівки, виступи дітей сіл Рошнева та Вільшаниці. І води з Духової криниці вистачило всім. А це ще раз свідчить про те, що люди зберігають віру в оздоровчу силу цього джерела. Можливо колись, в недалекому майбутньому, тут почне своє життя монастир...

ЄЗУПІЛЬ

Село наше полем Ісусовим зветься,

На полі пшениця і кукіль знайдеться.

Полімо ми кукіль, ростімо пшеницю,

Шануймо ми Духа Святого криницю.

Ту воду цілющу, яку Ісус дав,

Бо Він життя вічне нам всім дарував.

Він небо покинув й на землю зійшов,

Й овечок заблуканих там Він знайшов.

То хто ж то ми є на Ісусовім полі?

Чи ми з ним багаті,чи бідні і кволі?

Постій, зупинися, задумайсь, людино,

Живеш ти в селі ймення Божого Сина,

Чи Він твій господар, чи ти Його знаєш?

Чи щастя деінде у світі шукаєш?

Ісус виправляє всі наші помилки

І Духа Святого дає Він без мірки.

Духова криниця всю спрагу втамує,

Правдиву молитву лиш Бог наш почує.

Автор вірша Трачук Оксана Михайлівна, жителька Єзуполя.

'С. Пушик. Галицька брама. Ужгород, 1989, с. 26.

2І. Драбчук. Непізнана минувшина. Івано-Франківськ, 1998, с. 11.