Наукова бібліотека України


Loading
КУЛЬТУРА І ГРОМАДСЬКЕ ЖИТТЯ
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

Із закладів культури в містечку сьогодні працюють Єзупільська музична школа, Народний дім, дитяча бібліотека та бібліотека для дорослих. Єзупільська державна музична школа заснована в 1974 році. До 1994 року нею керували М. В. Замрозевич, Е. І. Добровольський. В перші роки незалежності України викладацький склад та учні школи включилися в розбудову держави. Ряд концертів на сцені Народного дому присвячений річницям УПА, С. Бандері, Т. Г. Шевченку, святові Матері. З 1994 по 1997 рік директором школи був П. Є. Білан. І робота в дусі національного піднесення дістала своє продовження. Щороку музична школа складає звіт про виконану роботу. Це черговий концерт досягнень за певний період часу. Учні школи учасники районних та обласних конкурсів-оглядів.

Так, у 1995 та в 1998 роках духовий оркестр музичної школи брав участь в обласному огляді, 22 вересня 1996 року школа взяла участь у святковому заході, присвяченому 400-річчю Берестейської унії. Хоровий колектив учнів, яким керує Марія Андріївна Костюк, неодноразово відзначений грамотами та подяками. Дитяча музична школа була активним учасником святкування 400-ліття містечка Єзупіль.

З жовтня 1997 року школу очолює Василь Богданович Величко, який закінчив цю школу, працював тут викладачем. Особливим для нього та музичної школи був 1999 рік. 16 травня ц. р. урочисто в Народному домі відбулося святкування 25-річчя з дня заснування музичної школи. Ювілярів приїхали привітати всі колишні директори цієї школи, керівники музичних шкіл району, завідувачка відділом культури Тисменицького району Турик Мирослава Іванівна. Селищний голова вручила грамоти-подяки викладачам Нагнибіді Людмилі Василівні, Костюк Марії Андріївні, Величку Василеві Богдановичу, Парипі Ользі Іванівні, Шиндаку Олександрові Михайловичу, Кабан Лесі Володимирівні, Шатруку Миколі Васильовичу. А концерт професіоналів був чудовим. На сцені ювілярів вітали Ірина Лончина - вчорашня випускниця школи, студентка Прикарпатського університету, блискуче виглядали колишні учні цієї ж школи, а сьогодні педагоги загальноосвітньої - дует Вовчук Наталії Романівни та Сковронської

Елеонори Генадіївни, а ряд романсів, виконаних викладачами, заворожи зал. Свято вдалося на славу. Минуло чверть століття з дня заснувань музичного закладу - строк, здається, невеликий, але й за цей час школ; зробила багато. Заклад культури став надійним осередком естетичного виховання молоді. На цей час у школі є 22 викладачі, діє 5 відділів фортепіанний, струнно-смичковий, народний, духовий, теоретичний Крім того, школа має два філіали у Загвізді та Павлівці. Провіднимі викладачами в школі протягом багатьох років є О. Бацяк, Г. Павлів Л. Нагнибіда, М. Шатрук. На зміну ветеранам приходять молоді ви кладачі. Серед них - Л. Кабан, В. Костенко, О. Миколович, М. Савчишин О. Парипа. Викладацький склад школи кожного року своїми колядкамі вітає з Різдвом Христовим місцеві організації та установи, районну владу Радує своєю появою дитячий вертеп музичної школи.

Варто відмітити, що за 25 років школу закінчило 450 учнів, тоді як за 10 років незалежності - 125. Її випускники несуть духовну культур) в народні маси.

В оновленні нашого суспільства брали і беруть участь бібліотеки -дитяча та для дорослих. Понад 15 років у дитячій бібліотеці працює Шкребенько Ольга Володимирівна. Діти з радістю біжать в свою бібліотеку, бо знають, що там отримають цікаву книжку і приємн) усмішку завідуючої.

Бібліотека для дорослих обслуговує 1500 читачів різних категорій Це - юнацтво, молодь, пенсіонери, студенти Львівського університету які проходять практику в Єзуполі. Книжковий фонд - 18 тисяч примірників. За останні 10 років він поповнився новими цікавим» художніми творами і творами, які протягом багатьох років лежали е рукописах або були вилучені з обігу. Бібліотека непогано укомплектована періодичними виданнями - є газети та журнали для різних категорій читачів. Тут оформлена відповідна наочна агітація, організовуються цікаві книжкові виставки про наш край, про рідну мову, про добро і милосердя, про видатних жінок українського роду та інші. Бібліотека включається в проведення різноманітних оглядів-конкурсів. Це всеукраїнський конкурс юних талантів “О мово моя, душа головна України”, обласний огляд-конкурс “Христос посеред нас”, присвячений відзначенню в Україні 2000-ліття Різдва Христового. В бібліотеці для дорослих працюють Іваніцька Марія Михайлівна - завідуюча та Овчар Леся Михайлівна - бібліотекар. Стаж їхньої роботи в цьому закладі майже 20 років кожної. І їхню добру роботу неодноразово було відзначено грамотами районної та обласної влади.

Одним із найважливіших закладів культури в селищі є Народний дім, Артиковська Г. В. При Народному домі працює народний духовий оркестр під керівництвом Василя Білана. На пройдених ним довгих гонах життя були кращі і гірші часи, підйоми і спади. Та він зберіг себе, і сьогодні це один з найкращих духових оркестрів області, який виступає в одному ряду з професійними колективами. Він грає в селищі та за його межами, на святах та урочистостях. В його репертуарі - українські народні пісні, марші, танці. Духовий оркестр неодноразовий учасник обласних конкурсів духової музики, марш-парадів духових оркестрів.

Найбільше масових заходів проходить в стінах Народного дому. Перші демократичні вибори до рад усіх рівнів відбулися саме тут 4 березня 1990 року. В атмосфері загального піднесення проходили і проходять щорічно, починаючи з 1990 року, Шевченківські дні, свято Матері, річниці УПА та з 1991 року - свято Незалежності та інші урочистості. Саме тут, при Народному домі, а тоді в 1989 - ще Будинку культури, відновив свою роботу хор - колектив людей різних професій та віку, яких згуртувала любов до рідної мови, до народної пісні. Керував

хором Михайло Володимирович Парипа. І коли в Києві було зареєстрж вирішили організувати на основі хору при Будинку культури такий осередок, який був зареєстрований в області в травні 1989 і був першим у Тисменицькому районі. Осередок нараховував 56 членів - учасників хору, а потім ще влились мешканці селища (разом було 76 членів). Головою був обраний Богдан Салій, заступником - Михайло Парипа, скарбником - Ганна Бусько. Було організовано три секції: музично-хорова - керівник М. Парипа, літературна - Ганна Салій (20-22 грудня 1991 року брала участь в роботі 1-го Всеукраїнського з’їзду ТУМу), драматична - Ярослава Белей, які працювали за розробленим на рік планом. Товариство української мови почало свою роботу з відродження українських народних, стрілецьких, побутових пісень, гаївок, народних традицій, підготовки водевілів, поезій, тематичних вечорів, проводилися зустрічі з видатними людьми - українськими патріотами. Були підготовлені концерти “Плекайте мову, плекайте рідну пісню”, ”Ти дзвени наша пісне по світу, рідне слово, лунай голосне”, які були проведені в нашому селищі (завжди при переповненому залі) та в сусідніх селах Ганнусівці, Побережжі, Стриганцях. Концерти були безплатні, а були і благодійні. Зібрані гроші з благодійних концертів у сумі 125 крб. передали на будівництво пам’ятника І. Я. Франкові в м.Івано-Франківську. Проводилися концерти-зустрічі з письменником Степаном Пушиком - тодішнім головою обласної ради ТУМу, з членами крайової ради НРУ на установчих зборах в селищі, зустріч з істориком-

краєзнавцем Петром Арсеничем, редактором газети “Західний кур’єр” расилем Гордієнком та інші. З концертами стрілецької пісні виїжджали села Тязів і Козино, виступали в с. Липовому (на день молоді). Виїжджали в с.Тарновицю Надвірнянського району на відкриття і освячення могили - жертвам переселення (під час операції “Вісла”), в с. Шепарівці Коломийського району (запрошували два рази), в с. Посіч Богородчанського району на відкриття символічної могили полковнику УПА Дмитрові Вітовському, в с. Медуху та в с. Крилос Галицького району. Їздили з хором на святкування 100-річчя від дня народження Софії Галечко в с. Пасічну Надвірнянського району. Делегація ТУМу здійснила поїздку на святкування днів Козацької слави під Берестечком в с. Пляшеву Рівненської області, виступала на святкуванні 370-річчя битви запорізьких козаків під проводом гетьмана Сагайдачного під Хотином Чернівецької області.

Хочеться відмітити, що слідом за осередком ТУМу в селищі утворилася друга громадська організація, яка пізніше стала партією. Це був осередок НРУ. Перші організаційні збори пройшли 3 грудня 1989 року. Головою осередку обрано Помф’юка Михайла Петровича, його першим заступником Масюрняка Михайла Дмитровича, заступником -Василя Савчука, вчителя-пенсіонера, автора ряду поетичних збірок. На зборах були присутні Богдан Ребрик, Микола Кобрин, Ярослав та Роман Шевчуки. Над приміщенням Будинку культури було піднято синьо-жовтий прапор. На час утворення осередок НРУ нараховував 27 членів. Станом на 1 січня 2001 року його ряди об’єднують 12 чоловік. З 1989 по 2001 рік осередок НРУ працював під керівництвом Помф’юка М.П., Масюрняка М.Д., Овчара Б.Г., Саранчука М.І. та Артиковської Г.В. Березневі вибори 1990 року пройшли під контролем рухівців. Результат - головою виконкому обрано рухівця Помф’юка Михайла Петровича, на долю якого випав чи не найважчий час керування Єзуполем. На Великдень 1990 року рухівці вивісили над селищною радою синьо-жовтий прапор. На той час - це масова громадська організація, яка згідно зі Статутом (п. 2) боролася за досягнення державної незалежності України та створення ненасильницькими методами демократичної Республіки. Станом на 24 березня 1991 року в рядах осередку НРУ Єзуполя були: Горбачевський Йосип Антонович, Кудла Микола Матвійович, Магновський Михайло Володимирович, Масюрняк Михайло Дмитрович, Нагнибіда Микола Михайлович, Недоступ Іван

Федорович, Овчар Богдан Григорович, Озарко Іван Гнатович, Остапович Володимир Миколайович, Помф’юк Михайло Петрович, Шиндак Житослав Степанович, Артиковська Галина Василівна, Бусько Ганна Іванівна, Бусько Михайло Володимирович, Чуйко Софія Матвіївна, Нарожняк Семен Семенович, Ільків Тетяна Павлівна, Ільків Петро Дмитрович, Кудловський Петро Миколайович, Кудловська Ганна Григорівна, Боришкевич Михайло Петрович, Білецький Богдан Іванович, Кудловський Микола Петрович, Боришкевич Тарас Михайлович, Недоступ Василь Йосипович, Недоступ Євген Семенович, Овчар Йосип Данилович, П’ятко Ольга Григорівна, Стефанків Петро Петрович, Магун Ярослав Семенович, Магун Ярослава Василівна, Вовчук Михайло Володимирович, Вовк Ярослав Остапович, Павлович Микола Михайлович, Кудла Семен Іванович, Сеньків Ганна Миколаївна, Ходак Ярослав Миронович, Савчук Василь Михайлович, Шкребенько Ярослав Михайлович, Кавка Роман Семенович, Дідик Микола Олексійович, Николин Ізидор Олексійович, Костюк Богдан Іванович, Пушко Василь Михайлович, Кудла Петро Мафтейович, Боришкевич Михайло Ярославович, Безверхів Богдан Васильович, Легун Надія Василівна, Гуменний Володимир Миколайович, Зубкевич Ірина Ігорівна, Сеньків Михайло Йосипович, Барабаш Іван Кирилович, Костів Іван Григорович, Коржак Олексій Степанович, Ганущак Микола Михайлович, Кудла Мафтей Миколайович, Гуменний Михайло Семенович, Тихонюк Ганна Євстахіївна, Пушко Богдан Васильович, Овчар Михайло Григорович, Грицюк Марія Михайлівна, Костюк Марія Романівна, Кудла Михайло Григорович, Ганущак Софія Іванівна, Шкребенько Оксана Ярославівна, Кірсанова Ольга Михайлівна, Черепаха Іван Миколайович, Бусько Ганна Іванівна, Мимко Григорій Михайлович, Чеверда Стефанія Трифонівна, Бусько Ярослав Михайлович, Рошко Євгенія Василівна, Магун Михайло Іванович, Прислупський Григорій Дмитрович, Вовчук Семен Григорович, Орловський Петро Прокопович, Кушнір Михайло Петрович, Кавка Ярослав Михайлович, Чуйко Марія Михайлівна, Саранчук Михайло Іванович, Кушнір Ганна Іванівна, Рошко Василь Семенович, Черепаха Анастасія Антонівна, Матушевський Василь Теофільович.

На даний час до осередку НРУ входять: Артиковська Галина Василівна, Ганущак Микола Михайлович, Савчук Василь Михайлович, Овчар Богдан Григорович, Саранчук Михайло Іванович, Боришкевич Тарас Михайлович, Боришкевич Михайло Петрович, Боришкевич

Антоніна Петрівна, Дідик Микола Олексійович, Рожко Євгенія Василівна, Кудла Микола Матвійович, Барабаш Іван Кирилович. Рухівці були і залишаються активними учасниками всіх масових заходів у селищі-

В травні 1990 року в Єзуполі утворився осередок УРП (голова - Помф’юк М. П.), а в кінці 90-х років - осередок РХП, який на цей час нараховує 6 членів і очолює його Помф’юк М.П. - учасник 2, 3, 4 з’їздів НРУ, 4 і 5 з’їздів УРП та 4 з’їзду РХП.

Єзупільчани відразу включилися в процес встановлення державності в Україні. Вперше 14 жовтня 1989 року була відправлена панахида за полеглими борцями за волю України. На вічі виступили М. Парипа, В.Савчук та М. Масюрняк. Під проводом НРУ єзупільчани взяли участь в історичному поході в

Дем’янів лаз, що відбувся в грудні 1989-го. Рухівці - активні учасники урочистостей в Івано-Франківську, в с. Довгому в 1992, в с. Дубівцях Галицького району, на полі історичної битви під Берестечком у Михайлівському районі Одеської області, на днях Козацької слави на Запоріжжі. Вони були і в Києві під час підняття синьо-жовтого прапора над Верховною Радою. А в 1990 році в складі обласної групи відвідали Вінницю, де насипали першу могилу Січовим Стрільцям.

На Різдвяні свята в 1991 році єзупільчани приймали гостей із Одещини. Це були діти віком 10-15 років. Олександр Козарський

проживав в сім’ї Михайла Саранчука, Юрій Щука - в сім’ї Романа Данилюка, Андрій Хоменко та Віктор Черкес - в сім’ї священика Ізидора Николина, Станіслав Шевченко  - в сім’ї Галини Шкаврітко, Руслан Русол - Миколи Кудляка, Віталій

Білоконь та Олексій Колодяжний - Олексія Коржака, Сергій Бучко та Сергій Нагребецький - Михайла Помф’юка, Денис Лютий - Михайла Чеверди, Андрій Лаба та Віталій Фисак - Миколи Дідика, Сергій Марченко та Станіслав Гой - Володимира Остаповича, Денис Цьома -Миколи Нагнибіди, Олег Красночубенко та Сергій Жидков - Михайла Сеньківа, Віка Очеретна та Наталія Сердечна - Івана Недоступа, Галина Щука та Віра Щелкунова - Михайла Овчара. В 1992 та 1995 роках із східних областей України на Різдвяні свята знову прибуло 62 дітей та дорослих, яких прийняли у своїх оселях єзупільчани. На жаль, списки не збереглися.

В 1990 році при підтримці НРУ в Єзуполі утворено самодіяльну громадсько-політичну організацію молоді (голова - Володимир Гуменний, заступник - Тарас Боришкевич, секретар - Мирослава Артиковська). Організація активно брала участь у масових заходах селища, спорудила власними силами, а потім і доглядала могилу 10 молодих хлопців-патріотів, розстріляних фашистами під час Другої світової війни. Згідно зі статутом спілка мала за мету патріотичне виховання молоді в дусі відданості справі побудови незалежної демократичної держави Україна. Перший вертеп був організований саме ними.

25 листопада 1990 року за ініціативою НРУ проведено установчі збори Єзупільського комітету солдатських матерів. У них взяли участь Ірина Волощук - голова Тисменицького міського комітету солдатських матерів, Ярослава Баранецька - голова Ради “Союзу Українок” у м.Тисмениці, Марія Малишівська - співголова Ради Союзу Українок в м.Тисмениці, член Ради НРУ осередку в м.Тисмениці, Тарас Черепаха - голова проводу Української Республіканської Партії Тисменицького району, Михайло Помф’юк - голова Ради уповноважених НРУ Тисменицького району, голова осередку НРУ в смт. Жовтні та Василь Волощук — голова страйкового комітету виробничого хутрового

об’єднання в м.Тисмениці, представник координаційної Ради страйкових комітетів Тисменицького району. Установчі збори обрали головою комітету солдатських матерів Марію Помф’юк, заступником - Галину русько та скарбником - Михайлину Близнюк. Комітет організував проводи в Українську армію, збори з батьками призовників, Службу Божу в церкві та урочистості.

Слід згадати, що єзупільська громада була активною при зборі благодійної пожертви за Всеукраїнським заходом ’’Посилка українському воїну в Крим”.

23 червня 1990 року рухівці Єзуполя провели Всеукраїнську акцію проти Союзного договору. 1 грудня 1991 року єзупільчани одноголосно проголосували за незалежність Української держави. Єзупільчани були активними учасниками поїздок на Східну Україну перед виборами, референдумами з метою відродження та утвердження самостійної Української держави.

Незалежність, омріяна і виплекана в снах, омита кров’ю патріотів - борців, стала ще більшим поштовхом до відновлення рідного, давно забутого. В березні 1992 року за ініціативи голови НРУ, голови виконкому Помф’юка М. П. було організовано урочисте прийняття присяги на вірність Україні рядового та офіцерського складу воїнів запасу селища. Був створений осередок ’’Спілки офіцерів”, головою якого став Запухляк М.В. А з ініціативи рухівців у селищі було проведено опитування населення з приводу перейменування селища. Були запропоновані такі назви: Чешибіси, Єзупіль, Ісусове, Христопіль, Богородиці, Жовтень, Дністряни, Межиріччя, Христове. В

опитуванні взяли участь із 2457 чоловік дорослого населення - 1681. З них за повернення історичної назви Єзупіль висловилося 1608 жителів. На підставі цього 4-а сесія 21 -го скликання Жовтневої селищної ради від 20 лютого 1991 року прийняла рішення про повернення селищу Жовтень його попередньої назви Єзупіль, а 5-а сесія 21-го скликання Тисменицької районної ради від 7 червня 1991 року підтвердила рішення селищної ради.

Члени ТУМу і НРУ урочисто відзначили День проголошення ЗУНР та свята Соборності України, брали участь в живому ланцюгу злуки, а вечором у Народному домі відзначили тематичним концертом. У 1992 році осередок ТУМу очолила Белей Ярослава Петрівна, яка керувала ним до 1996 року, з 1996 по 1998 рік головою осередку ТУМу була Салій Ганна Михайлівна, а з травня 1998 два осередки селищний та шкільний були об’єднані під керівництвом голови - Добровольського Степана Миколайовича. Робота з різних причин послабилася - перестав існувати хор (хористи перейшли в основному в церковний хор), багато членів вибуло. Тому 17 червня 2001 року на звітно-виборних зборах “Просвіти” було прийнято рішення про відновлення при Народному домі селищного осередку ТУМу. Збори обрали головою Помф’юк Марію Іванівну, заступником - Близнюка Василя Федоровича, секретарем - Салій Ганну Михайлівну. Товариство ’’Просвіта” разом з іншими новітніми організаціями провели низку літературно-мистецьких вечорів, присвячених 130-й річниці з дня народження М. Грушевського - першого українського президента, видатного історика, 140-річчю з дня народження І. Франка, 95-річчю - Йосипа Сліпого, до дня народження С. Бандери, бою під Кругами, до Дня проголошення Самостійності України й інші. Теоретичні конференції, присвячені 80-річчю Центральної Ради, 5-й річниці Всеукраїнського референдуму. До підготовки лекцій запрошували вчителів школи (Я. Березовський, М. Сеньків та інші). Проводилися бесіди-лекції, присвячені 50-й річниці операції “Вісла”, вечір, присвячений Б. Лепкому, 110-й річниці з дня народження Д. Вітовського.

За активну працю у національному та духовному відродженні держави осередок ТУМу”Просвіта” був нагороджений грамотою селищної ради з нагоди 5-ї річниці незалежності України. Слід згадати, що в 1989 році на зборах ТУМу було організовано товариство “Меморіал”, а пізніше, в травні 1991-го - осередок “Союзу Українок”, який був першим У Хисменицькому районі і зареєстрований в області 18 травня 1991 року. Головою осередку було обрано Марію Михайлівну Чуйко, яка організувала зустріч з членкинями колишнього “Союзу Українок”, які поділилися своїм досвідом. Вони зараз на вічному спочинку, але їхні добрі справи та фотографії занесені на сторінки книги І. Дейчаківського “Єзупіль”. Пізніше головами осередку були обрані -Салій Г. М., Жовкевич Г. М., Собко М. В., Гуменна О. М. Артиковська Г.В., а з 2000 року союзянки головою знову обрали Гуменну Ольгу Михайлівну - відповідальну і віддану справі людину. В осередку нараховується 19 членкинь. Це переважно люди пенсійного віку - 12 чоловік і 7 працюючих. Це одна із новітніх організацій, яка працює сумлінно, без примусу, за власною ініціативою. Ні один масовий захід в селищі не проходив і не проходить без їхньої участі. Брали активну участь у відкритті всіх пам’ятників в Єзуполі та за його межами: у відкритті пам’ятника воїнам УПА, могили УПА, Січових Стрільців, пам’ятника Загородньому, десятьом воїнам УПА в лісі, розстріляним воїнам біля санаторію, у відкритті меморіальної дошки у Єзупільській в’язниці. Кожного року беруть у часть у всіх концертах. Це та організація, яка не втратила ритму роботи, на яку не вплинув ні час, ні проблеми політичні та економічні. Це група людей, які працюють для блага селища та його майбутнього. До них належать: Гуменна Ольга Михайлівна, Собко Марія Володимирівна, Василинюк Ганна Михайлівна, Артиковська Галина Василівна, Вітюк Стефанія Миколаївна, П’ятко Ольга Григорівна, Парипа Катерина Іванівна, Тимощук Катерина Михайлівна, Сеньків Ганна Миколаївна, Чуйко Софія Матвіївна, Явдик Ганна Миколаївна, Жовкевич Ганна Миколаївна, Кудловська Ганна Григорівна, Тихонюк Ганна Євстахіївна, Бусько Марія Мафтеївна, Яцук Ганна Михайлівна, Шиндак Катерина Миколаївна, Щурик Галина Михайлівна, Парипа Любов Михайлівна. Майже всі членкині співають у церковному хорі, проводять свої масові заходи з метою вивчення та відновлення наших традицій та обрядів. На свята Воскресіння вчать дітей релігійних пісень, водити гаївки біля церкви, беруть участь у проведенні масових заходів біля Духової криниці. Члени “Союзу Українок” тримають тісний зв’язок їз школою. Їх запрошують на уроки християнської моралі та етики, виховні годиини. Останні такі виховні години провели в 10-11-х класах на теми Коса - дівоча краса”, ’’Берегиня”. Союзянки - організатори вечора Провинної пісні та обряду “Єзупільське весілля”. Щоб навчити молодих, як дотримуватися посту, перед Воскресінням запросили їх на вечорниці, де був накритий стіл з пісних старовинних страв”. “Союз Українок” Єзуполя - незамінний помічник виконкому місцевої влади у проведенні виборів і всіх масових заходів.

У 1990 році в лісництві було організоване товариство “Зелений світ” (голова Кудляк М. Й.), яке згодом стало Партією зелених. Значну роботу в школі та за її межами проводив і шкільний осередок ТУМу (голова Максимович Я. Ф.) - свята української мови, Свята Матері, Свята Миколая, Шевченківські вечори, Андрія, Маланки, веснянки та інші. Різдво 1991 громада Єзуполя зустрічала з колядками і вертепом, які підготували учні школи під керівництвом М. В. Парипи, О. М. Білецької, Я. Ф. Максимович, М. В. Близнюк. Директор Народного дому Артиковська Г. В. організувала поїздку вертепу у м. Краматорськ Донецької області. Художнє і костюмне оформлення виконав Вовчук І.Д. Учасниками поїздки були: Ірина Зубкевич, Роман Горбачевський, Михайло Озарко, Микола Кавка, Ігор Дейдей, Іван Андрушко, Лілія Бойко, Мирослава Вовчук, Андрій Кочубей, Галина Артиковська, Мирослава Артиковська, Михайло Кузик, Іван та Мирослав Коржаки, Ярослав Кушнір, Богдан Гуменний, Богдан Мацькевич, Семен Кудла, Іван Ганущак, Володимир Гуменний, Микола Бусько, Ярослава Вовчук, Лілія Губернат, Мирослава Озарко, Тарас Боришкевич. І поїздок на східну Україну, зокрема в Кіровоградську, Миколаївську та Одеську області з метою проведення культурно-просвітницьких заходів, підняття національного духу було багато. Про це свідчать документи та фотографії.

З ініціативи осередків ТУМу та НРУ було відновлено споконвічну традицію - відзначати в першу неділю травня Свято Матері.

Велику роботу в селищі проводила і проводить Єзупільська станиця Братства вояків УПА. Першими членами УПА з 1989 року були Ільків Петро та Нарожняк Семен, потім до них приєднався Чеверда Степан Михайлович, якого обрали за станичного. Єзупільська станиця ОУН-

УПА зареєстрована в районі в жовтні 1992 року. Головою обрано Зовчука Івана, секретарем - Бусько Галину, скарбником - Недоступа Василя. Членами осередку на час заснування були: Дяченко Петро, Дяченко Ольга, Гривінський Михайло, Гривінська Ірина,

Вовчук Євген, Чеверда Степан, Овчар Йосип, Кудла Мафтей, Вовчук Іван, Бусько Михайло, Недоступ Василь, Грицюк Марія, Артиковська Галина, Бусько Євген, Бусько Галина, Недоступ Іван, Мацьків Марія, Черепаха Іван, Остапович Ярослав, Шафран Євдокія, Ільків Тетяна, Мимко Григорій, Мимко Михайлина, Якимишин Михаило. Першим на зборах було питання про будівництво пам’ятника полеглим побратимам, а їх в Єзуполі від більшовицьких та німецьких окупантів загинуло 110 чоловік. Звідки взяли кошти? Збирали по селищу, ходили колядувати на Різдво Христове. Також допомогу в будівництві пам’ятника надали місцеві організації - споживче товариство (голова - Шегда М. Д.), побуткомбінат (директор - Мусієнко Д. Д.), селянська спілка (голова -Лотут П. С.), бурякопункт (начальник - Ставичний Є.В.), кооператив ’’Придністров’я” (голова - Саранчук М. І.). Все керівництво із виготовлення проекту та самого пам’ятника взяв на себе Вовчук І. Д. Нелегка була ця справа, але робота, розпочата Братством, була виконана. Братство вояків ОУН-УПА брало і бере активну участь в Усіх акціях і заходах Братства Карпатського краю, перезахороненнях,

посвятах могил, походах до могил Січових Стрільців, могил вояків УПА, похоронах побратимів по визвольній боротьбі та житті селища. Слід відмітити, що голова Братства Єзупільської станиці Вовчук І. Д. пошив його членам форму УПА, в якій Братство вояків Єзупільської станиці брало участь у Великих зборах ОУН-УПА в Києві та Львові, виїздили на Волинь на святкування річниці заснування Української Повстанської Армії. Але не тільки цю роботу проводить станиця. Члени Братства постійні гості в школі - не тільки на першому та останньому дзвониках, а й на уроках, виховних годинах, диспутах та інших зустрічах з дітьми. З 1997 року станичним Єзупільської станиці обрано Недоступа Василя.

Братство взяло на себе зобов’язання встановити пам’ятні знаки в тих місцях, де загинули наші односельці. В Ганнусівському лісі, в урочищі Заруб, де загинули єзупільські хлопці під проводом ройового провідника Кушніра М. І., висипали могилу, встановили березовий хрест з табличкою загиблих поіменно, поставили хрест на місці криївки в урочищі Під стінка над Дністром боївки УНА під проводом сотника Ігоря. Щорічно на Великодні свята члени Братства беруть участь у відправі панахиди в с. Перевози біля обеліска сотнику Ігорю, виїжджають в Маринопільський ліс на місце загибелі сотника “Сапера” - Коржака Михайла та ще одного єзупільчанина Остаповича Григорія. Не забуває Братство і про місце в Дубувецькому лісі, де загинув Коржак Федір (псевдо - Бистрий). Єзупільська станиця Братства вояків ОУН-УПА працює і живе, виховує молоде покоління в дусі патріотизму та націоналізму.

28 липня 1996 року в селищі організувався осередок Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. Очолив осередок Овчар Йосип Данилович, секретарем було обрано Кавку Семена Миколайовича. Осередок співпрацює з усіма новітніми організаціями, установами селища. Його члени - активні учасники масових заходів у селищі та за його межами. Це люди, які пройшли через катівні, тортури, ґулаґи. В їх рядах - Гривінський Михайло Петрович, Гривінська Ірина Аксафонівна, Овчарук Марія Миколаївна, Овчар Йосип Данилович, Черепаха Іван Олексійович, Черепаха Ольга Матвіївна, Мимко Михайлина Миколаївна, Мимко Григорій Михайлович,

Бойко Михайло Васильович, Кудловський Михайло Семенович, Дяченко Ольга Дмитрівна, Чеверда Степан Михайлович, Шафран Євдокія Іванівна, Кавка Семен Миколайович, Нарожняк Семен Семенович, Остапович Ярослав Петрович, Вовк Володимир Матвійович, Савчук Василь Михайлович, Чеверда Стефанія Трифонівна та їхні діти - Пірус Євгенія Петрівна, Грицюк Марія Михайлівна, Гривінський Василь Михайлович та Гривінська Оксана Павлівна. 25 липня 1999 року відбулися звітно-виборні збори на яких головою осередку обрано Кавку Семена Миколайовича, секретарем - Грицюк Марію Михайлівну. Члени осередку є постійними гостями в школі. Зокрема, Савчук В. М. та Мимко М. М., Кавка С. М. неодноразово виступають з доповідями та промовами на урочистостях. На щомісячних зібраннях колишні політв’язні обговорюють актуальні питання часу. Співпрацюють із та обласною управою ВТПВР. За ініціативою осередку ВТПВР відновлено в селищі давню традицію на свято Трійці йти походом до Могил Січових Стрільців та вояків ОУН-УПА, покладати квіти, відправляти панахиду. Ця організація працює за девізом “Історія,

пам’ять, життя”. І з особливим душевним трепетом раділа саме ця категорія людей, що пройшла через ґулаґи, нелюдські поневіряння, біди і страх, з нагоди прийняття “Акту проголошення незалежності України”, в якому урочисто зазначається:

“...здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави - України...

24 серпня 1991 року. Верховна Рада України”.