Наукова бібліотека України


Loading
БУДІВНИЦТВО В ЄЗУПОЛІ
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

“Селяни Єзуполя, - писав у “Громадському голосі” Михайло Кавка, житель Єзуполя, - за прикладом других сіл взялися будувати Народний дім. У 1934 році вибудували одноповерхову кам’яницю. Ще треба було грошей, щоби викінчувати її і тут молодь прийшла до слова. Цілу зиму минулого року зорганізована в аматорськім гуртку грала вистави, давала концерти і уладжувала забави, а всі гроші давала на докінчення Народного дому. Селяни дивляться на свій добуток і любуються. Є де посидіти, прочитати книжку чи часопис, навчитись дечого, розважитись і спільно порадитись. Бачуть тепер, що можна зробити спільними силами”.1

Так спільними силами єзупільчани в літку 1992 року завершили будівництво церковці в урочищі Духова криниця. Всіма роботами керували заступник голови церковного комітету Кудловський Петро Миколайович та касир - Костюк Богдан Іванович. Люди працювали дружно. Будівельні роботи виконали - Ганущак Микола Михайлович, Кузик Володимир Миколайович та Костів Мафтей Іванович. Столярні роботи належать Березовському Богданові Антоновичу, Васильківу Іванові, Кудловському Михайлові Семеновичу, Гасюку Миколі Давидовичу, Репку Онуфрієві Пилиповичу та Репку Пилипові Пилиповичу, металічні вікна та двері виготовили Боришкевич Михайло Петрович та Вовчук Семен Михайлович, а бляхарі Глазько Михайло Маркович та Вовк Володимир Матвійович покрили дах. Транспортні послуги надавали Сокира Іван Михайлович, Остапович Василь Володимирович і Боришкевич Семен Михайлович. Художнє оформлення каплички виконали Чеверда Михайло Володимирович, Костюк Богдан Богданович, Овчар Іван Богданович, писання ікон - Кудла Євген Андрійович. Злагоджено і швидко йшла робота завдяки єзупільчанам, які вклали в святий храм свою працю - це Бусько Петро Михайлович, Недоступ Михайло Васильович, Кудла Петро Михайлович, Недоступ Іван Федорович,Овчар Михайло Григорович, Кудла Микола Матвійович, Шиндак Василь Семенович, Безверхів Богдан Васильович, Магновський Володимир Йосипович, Щерб’як Микола Артемович, Кудла Семен Семенович, Глова Михайло Петрович, Ріствей Степан Петрович, Барабаш Іван Кирилович і Сторожук Семен Іванович. Треба відзначити і о. Ізидора, який організував людей на цю справу. Не можна не згадати і громаду с. Сілець, яка виділила ділову деревину на накриття каплички.

І знову продовженням започаткованої в 30-і роки доброї справи стало будівництво, точніше капітальний ремонт літом 1998 року приміщення місцевої влади. Селище починається не з вокзалу, а з селищної ради. Ідея зродилася, треба було її реалізувати. І тому односельчани взялися До праці. Підтримка була й від керівників підприємств, установ та організацій, які в тій чи іншій мірі мають відношення до Єзуполя. Директор ВАТ ’’Івано-Франківськцемент” Круць Микола Федорович

безкоштовно виділив 2 тонни цементу, 90 листів шиферу, 3 азбоцементні труби, 2 залізобетонні панелі перекриття. Івано-Франківське обласне спиртово-горілчане об’єднання (директор Яківець Іван Іванович) перерахувало 200 гривень. Кооператив “Пропан” (голова Лесюк М.П.) за векселями відпустив ділову деревину, цвяхи, фарбу. Калуський “Хлорвініл” - килимове покриття. На свою заборговану заробітну плату працівники селищної ради придбали вапно. Відчутну допомогу надали жителі Єзуполя:

Перва Михайло Михайлович - 50 кг білого цементу, Дейдей Ольга Володимирівна - 15 гривень, Вовчук Мирослав Ярославович - 25 гривень, Масюрняк Михайло Дмитрович - 350 кг цементу, металічну огорожу - 6 метрів, виконував зварювальні роботи, Піпський Роман Антонович - стовпчики на огорожу та металеву штабу, виконував зварювальні роботи, Калин Михайло Ярославович - 3 м кутника, лист оцинкованої бляхи, лати на перекриття. Крім того, відпрацював 5 днів на будівництві, Добровольський Степан Миколайович - провід на електропроводку, Саранчук Михайло Іванович -5 м кутника,

Кудла Микола Матвійович - пожертвував 2 використані вікна та З дверні полотна.

Особливо слід відзначити роботу Коржака Олексія Степановича, який разом із синами Іваном та Мирославом (депутат селищної ради) безкоштовно виготовив 7 нових дверей. Вовчук Іван Дем’янович, Березовський Богдан Антонович, Собко Семен Михайлович виготовили віконні рами до 3 вікон. Шубін Володимир Ілліч зробив до 3 дверних полотен коробки. Боришкевич Михайло Петрович виготовив підвіконня. Його син Боришкевич Тарас Михайлович, інвалід 1-ї групи, виконав зварювальні роботи з виготовлення наддверного дашка. Транспортом допомагали Стефанюк Богдан Васильович, Кушнір Семен Петрович, Коржак Мирослав Олексійович, Кудла Іван Семенович, Грегулецький Василь Романович, Недоступ Ярослав Іванович, Сторожук Семен Іванович, Клюнь Ярослав Миколайович, Парипа Василь Михайлович.

Постійна допомога як робочою силою, так і транспортом відчувалася від ОДПНС. Головний лікар Карпець О. А. казав: ’’Болить серце за Єзуполем, бо вже за 20 років роботи тут сам став єзупільським”.

Які нелегкі часи переживала спілка селян (голова Павловська 3. 3), але завжди ставала у пригоді.

Транспортні послуги надавало і ВАТ “Тисменицягаз” (голова авління Секрета Е.П.). Постійно допомагали у будівництві працівники ВАТ ’’Тисменицягаз” Магун Роман Ярославович, Напора Ярослав Петрович та педколектив Міжшкільного навчально-виробничого комбінату (директор Ганущак О. І.). Побілку всередині приміщення зробили Цівка Антоніна Іванівна, Боришкевич Марія Микитівна, Кавка Стефанія Іванівна, Цюцьмаць Катерина Іванівна. Овчар Іван Богданович побайцував і полакував усі двері. Депутат селищної ради Олійник Михайло Ярославович, крім художнього оформлення приміщень, разом з Білецьким Юрієм Богдановичем зробили дашок над вхідними дверима. Роботи із впорядкування даху - обробку бляхою та криття черепицею виконали Репко Онуфрій Онуфрійович та Шпільчак Ярослав Васильович. Художньо оформляли приміщення Назарук Ірина Михайлівна, її чоловік Назарук Михайло Федорович та Трошко Ярослав Михайлович. Усю електропроводку зробив Войтович Володимир Григорович. Напіврозвалений будинок без вікон і дверей, з відбитою зовнішньою штукатуркою, без підлоги, без котельні до нормального вигляду повернули людські руки. Кожний день на будівництві працювали працівники апарату виконкому - Дорошенко Галина Тарасівна - секретар виконкому, Бусько Марія Чеславівна - начальник ВОС, Черепаха Марія Теофілівна та Шиндак Лідія Іванівна - бухгалтери, Миронишин Євфросинія Михайлівна - землевпорядник, Близнюк Мирослава Іванівна - рахівник-касир, періодично - депутати селищної ради - Гуменний Володимир Миколайович, Нагнибіда Мафтей Миколайович, Вовчук Михайло Володимирович, Коржак Мирослав Олексійович, Коробейко Стефанія Михайлівна, Кудла Микола Матвійович, Олійник Михайло Ярославович, Остапович Оксана Мафтеївна, Чеверда Михайло Володимирович, Добровольський Степан Миколайович, Помф’юк Марія Іванівна. Тут свої знання, вміння, фізичну працю приклали жителі Єзуполя:

Барабаш Іван Кирилович Сокира Микола Федорович Шторх Степан Васильович Кудла Володимир Михайлович Гасюк Василь Михайлович Сторожук Семен Іванович Кіник Ярослав Васильович Бусько Михайло Володимирович Мирон Павло Степанович Мирон Ярослав Павлович Корпан Роман Тарасович Гуменний Роман Мар’янович Кудла Ярослав Миколайович Бусько Ярослав Михайлович Шиндак Олексій Іванович Кавка Михайло Євгенович Шиндак Петро Іванович Собко Богдан Михайлович Нагнибіда Микола Михайлович Костюк Ігор Миколайович Кушнір Михайло Петрович Черепаха Євген Миколайович Матушевський Василь Теофілович Чуйко Володимир Володимирович Чуйко Ярослав Григорович Кушнір Людмила Семенівна Жолудева Ольга Дмитрівна Кудла Петро Іванович Недоступ Ярослав Іванович Войтович Володимир Григорович Сницар Мирослав Юрійович Копко Микола Іванович Маньків Ярослав Ярославович Шиндак Михайло Григорович Шиндак Софія Матвіївна Недоступ Мар’ян Григорович Овчар Михайло Володимирович Соколик Михайло Петрович Станко Федір Федорович Чеверда Михайло Володимирович Цюцьмаць Михайло Ярославович Овчар Ігор Іванович Соколик Ярослав Михайлович Олійник Роман Ілліч Обливаний Михайло Михайлович Білан Євген Михайлович Кузик Микола Володимирович Кузик Євген Володимирович Краснова Марія Василівна Олійник Іван Романович Боришкевич Ігор Ярославович Магун Степан Ярославович Підгаєцький Василь Васильович Мирон Марія Ярославівна Горбачевський Йосип Антонович Калик Михайло Ярославович Костюк Михайло Іванович Парипа Євген Володимирович Бартко Володимир Васильович Цапар Михайло Прокопович Савіцький Володимир Миколайович Овчар Ярослав Володимирович Щерб’як Любомир Миколайович Бондарчук Олександр Леонідович Вовчук Богдан Дмитрович Большаков Павло Олександрович Кавка Володимир Михайлович Репко Володимир Онуфрійович Мартинчик Анатолій Петрович Матушевський Микола Мартинович Станко Микола Федорович Михайлович Ярослав Семенович Шиндак Степан Миколайович Овчар Іван Григорович Глова Роман Юрійович Кавка Роман Семенович Шкаврітко Михайло Семенович Федчишин Василь Михайлович Кавка Семен Миколайович Близнюк Богдан Васильович Мацькевич Семен Ярославович Трошко Борис Степанович Белей Іван Петрович Чобода Ярослав Максимович Барабаш Михайло Іванович Помф’юк Тарас Михайлович Маньків Микола Ярославович Недоступ Іван Миколайович Кривулич Іван Васильович Гулик Іван Харитонович Овчар Степан Михайлович Кабан Михайло Васильович Шеремета Віктор Іванович Озарко Михайло Васильович Озарко Василь Михайлович Боришкевич Михайло Іванович Тихонюк Михайло Євстахович Кавка Володимир Михайлович Чобода Володимир Максимович Недоступ Роман Михайлович Недоступ Михайло Васильович Кушнір Михайло Петрович Макар Ярослав Олексійович Мошуманський Іван Михайлович Кузин Михайло Михайлович Шевадзуцький Юрій Володимирович Назарук Ірина Михайлівна Назарук Михайло Федорович Цапар Степан Михайлович Остапович Євген Миколайович Кірсанов Володимир Костянтинович Куш Богдан Васильович Гусак Іван Михайлович Недоступ Ярослав Іванович Боришкевич Ольга Петрівна Кукурудз Олена Семенівна Кудла Ігор Миколайович Вовк Ярослав Михайлович Не можна забути вкладу в цю справу Дорошенка Зіновія Васильовича.

Його робота - лаштування підлоги, виготовлення задвійних вікон, панелей, плінтусів та наочної агітації. ’’Людина із золотими руками”, -говорять про нього в Єзуполі. Сам Дорошенко 3. В. родом з Тязева. длід його праці - вхідні двері у церкві св. Миколая. Постійно допомагали будівництві приміщення будинку селищної ради працівники ясел-садка. Це Синишин Галина Петрівна, Бусько Марія Петрівна, Мирон Марія Ярославівна, Сахній Галина Миколаївна, Макар Ганна Миронівна, Романюк Наталія Михайлівна, Підгаєцька Стефанія Олексіївна, Крупіцька Мирослава Тарасівна, Савків Любов Володимирівна. Слід згадати Чеверду Михайла Петровича, який безкоштовно виготовив технічну документацію на газифікацію будинку селищної ради, неодноразово прислужився своїми професійними порадами.

Є така категорія людей, в яких почуття обов’язку та любові до батьківщини, рідної землі не прикривається ні часом, ні віком, ні іншими проблемами чи здобутками. Це наші пенсіонери Єзуполя, люди, яким уже давно за 70. Але вони працювали разом з усіма, раді з того, що приносять користь селищу. Це Пушко Василь Васильович, Ганущак Микола Михайлович, Костів Мафтей Іванович, Кудловська Ганна Михайлівна.

Люди працювали світлий день по 12 - 14 годин, інколи 16. їм Білецька Михайлина Юріївна, Кушнір Ганна Михайлівна, Копко Ганна Іванівна, Гасюк Софія Миколаївна, Шкаврітко Марія Дмитрівна та Батіг Ярослава Петрівна готували обіди. А продукти зносили люди із села. Так йшла робота, яка 21 вересня 1998 року завершилася освятою нового приміщення влади.

В 2000 році також методом народної будови під керівництвом директора музичної школи Величка Василя Богдановича побудовано паливну для музичної школи. Тут знову прислужився ЦШК. Круць М.Ф. - директор підприємства безкоштовно виділив 2 т цементу та 3 панелі перекриття. В цій роботі взяли участь Величко Богдан Васильович, Магун Богдан Степанович, Шторх Степан Михайлович, Сторожук Іван Петрович, Білан Василь Євгенович, Величко Василь Богданович. Усе зроблено людьми і місцевою владою для того, щоб у школі був газ.

Таким же шляхом йшла здача в експлуатацію в лютому 1999 року другої черги газопроводу (вул. Миру, Довбуша, Грушевського, Беринди). Люди копали траншеї, облаштовували будинок та територію ГРП. І в Результаті спільних зусиль 22 лютого 1999 року було здано в експлуатацію 6 км газопроводу і на ГРП запалено голубий вогник. Слід відмітити, що Єзупіль почав газифікуватися за роки незалежності. Перший вогник на головному ГРП запалено в 1996 році (голова селищної ради в 1994 - 1998 роках Кавка М.Є.). Цьому передувала робота з будівництва вуличних газопроводів (вул. О. Олеся, Галицька, Є. Бандери, Миру, О. Довбуша, М. Грушевського) довжиною 6 км (голови селищної ради Помф’юк М. П., 1990 - 1992 pp., Близнюк В.Ф., 1992 - 1993 pp., Саранчук М.1.1993 - 1994 pp.). Для якнайшвидшого вирішення питання газифікації селища в 1997 році було ліквідовано дільницю комунгоспу, а приміщення передано під кущову контору ВАТ ’’Тисменицягаз”. 2000 рік у плані газифікації та телефонізації не був безрезультатним. Методом народної будови побудовано 800 метрів телефонної лінії (вул. Миру та М. Грушевського). Побудовано і здано в експлуатацію 2 км газопроводу (вул. Л. Українки та частково вул. В. Стуса), а ще 2 км (вул. С. Бандери - ліва сторона, частина вул. В. Стуса, вул. Січових Стрільців) готується до здачі до 10-ї річниці Незалежності. Вся газифікація в селищі йде за рахунок обласного бюджету. Розповідь була б не повного, якщо не згадати директора ВАТ ’’Івано-Франківськцемент” Круця Миколу Федоровича, який для покриття боргів з газифікації селища безкоштовно виділив в 2000 році 20 (двадцять) тонн цементу, а в 2001 році 360 листів шиферу та 3 тонни цементу. Слова подяки слід висловити Мирославу Семеновичу Білецькому, уродженцю Єзуполя, який надав відчутну допомогу в газифікації, виступивши субпідрядником у цій будові. Його приватна фірма “БСББ” повністю оплатила виконані роботи. При цьому згодився на повернення йому коштів в міру фінансування. Крім того, його фірма неодноразово надавала і надає спонсорську допомогу музичній школі, середній школі, селищній раді, футбольній команді. До речі, прадід Білецького М. С. по лінії матері - Степан Кавка в 1934 році продав поле і закупив для єзупільського оркестру духові інструменти.

Благодійність та благородство передалися з покоління в покоління. А містечко живе, розбудовується і радіє кожному індивідуальному вкладу в його розвиток.

Громадський голос, 1935, № 1;