Наукова бібліотека України


Loading
НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС МІСТЕЧКА
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

Єзупіль розташований в приміській зоні м. Івано-Франківська і є одним з основних населених пунктів розселення трудових ресурсів промислових підприємств та організацій обласного центру. Цьому сприяли близькість розміщення до Івано-Франківська, хороші транспортні зв’язки (наявність залізниці). І це є основною причиною “бідності” промисловості в містечку. Ця галузь представлена декількома приватними підприємствами, кооперативом та рядом цехів.

Бурякоприймальний пункт розташований на території площею 7 га і підпорядкований ВАТ ’’Галичцукор”. Він заготовляє і відправляє на Бовшівський цукровий завод цукрові буряки. Обслуговує села Тисменицького та Тлумацького районів. Кількість працюючих в 1991 році була 20 чоловік, у сезон заготівлі та відвантаження сировини працювало 90 чол. Заготовлено і здано 70 тисяч тонн цукрового буряка.

В 2000 році відповідно постійно працювало 14 чоловік, у сезон - 52, заготовлено цукрового буряка 12 тисяч тонн. Цю філію очолює Ставичний Євген Антонович.

Хлібопекарня розміщена в пристосованому приміщенні з кількістю працюючих - 16 чоловік, тоді як в 1991 році працювало 18 чоловік. Щодоби випікалося 5-6 тонн хліба, який користувався попитом не тільки серед жителів Тисменицького району, а й в обласному центрі. Такі пекарі, як Пилип’як Петро Якович, Короновська Євдокія Василівна, Войцюк Ганна Петрівна, Овчар Михайло Степанович, Калин Марія Григорівна, Ставична Марія Ярославівна, Напора Богдана Михайлівна своїми здібностями та вмінням, душею, вкладеною в продукт своєї праці, розширили ринок збуту хлібобулочних виробів. Станом на 1 січня 2001 року тут працювало 16 чоловік, випікалося 300-400 кг хліба. Зменшення валового виходу продукції пояснюється відкриттям нових приватних підприємств даної галузі. Слід відмітити, що пекарня постійно знаходилася в руках добрих керівників. Її очолювали - Пилип’як Марія Іллівна (до 1994 року), Овчар Михайло Степанович (з 1994 по 2000 рік), Остапович Василь Володимирович (з 2000 року до цього часу).

В 1989 році в Єзуполі розпочато будівництво цегельного заводу з потужністю 15 млн. штук цегли на рік та кількістю працюючих 50 чоловік. Проте на даний час будівництво призупинено його власником ВАТ ’’Фірма Барва”.

Кооператив “Придністров’я” виготовляє звукоізоляційну, декоративну та бетонну плитки. Щорічно випускалося 10 тис. кв. м вищевказаної продукції. В теперішній час працює не на повну потужність. Кооперативом до 1992 року керував Саранчук Михайло Іванович, з 1992 до цього часу - Саранчук Василь Михайлович.

За роки незалежності в селищі утворилися нові приватні фірми та підприємства.

Приватні підприємства “БСББ” та “Інтербур”під керівництвом Білецького Мирослава Семеновича працюють над виготовленням Деталей до бурових установок. Ці фірми дають не тільки відчутні відрахування в бюджет селища, але й вносять свій індивідуальний вклад У Його розвиток. Зокрема в галузі газифікації. Приватне підприємство Прометей” під керівництвом Чеверди Михайла Петровича створене за роки незалежності, також займається газифікацією.

Приватне підприємство “ОРВ” (керівник Овчар В. М.) “наймолодше” в Єзуполі. Основна специфіка - виробництво та розлив побутової синьки і виготовлення тротуарної плитки. На майбутнє планується збільшити асортимент виробництва.

До послуг жителів Єзуполя та навколишніх сіл став до ладу в 1999 році млин приватної фірми “Білекс”(власник Білецький М. Є.), що також позитивно впливає на господрське життя селища.

24 серпня 1991 року єзупільчани зустрічали з непоганими показниками в сільському господарстві. На той час в містечку існував колгосп “Радянське Прикарпаття”, який мав у користуванні 800 га землі та 55 одиниць техніки, в ньому працювало 250 чоловік. Господарство спеціалізувалося: в тваринництві - вирощення корів-первісток (220 голів), в рослинництві - вирощування зернових та технічних культур (льон, цукровий буряк, картопля).

На 1991 рік в Єзуполі в користуванні громадян перебувала земля площею 233 га. Якщо в 1991 населення займалося вирощуванням картоплі та кукурудзи, частково городини для власних потреб, то тепер додалися зернові культури та цукровий буряк. Обробіток земельних ділянок проводиться технікою громадян, фермерів та ПП ’’Золота нива”, яке в 1992 році було реорганізоване з колгоспу “Радянське Прикарпаття” в селянську спілку “Колос”, а в 1996 в селянську спілку “Єзупільська” -шляхом від’єднання с. Козино, а в 2000 році - в ПП ’’Золота нива”.

Фермерство представлене господарствами Кушніра Михайла Мафтейовича (10 га землі), Козакевича Олега Григоровича (28,5 га), Крищука Михайла Володимировича (10 га), Боришкевича Ярослава Михайловича (20 га).

Станом на 1 січня 2001 року у приватній власності громадян знаходилося 576 га землі, було 29 одиниць техніки, зокрема 19 тракторів, 1 сівалка, 2 комбайни. Поголів’я ВРХ, зокрема корів, з 579 голів в 1991 зросло до 939 в 2001 році. Є 23 коней.

За період 1990-1993 років жителям Єзуполя надано під будівництво 144 земельні ділянки в урочищах Копань, Дашкова гора, Мочир. У 1995 році згідно з рішенням сесії від 24 жовтня земля, що знаходилася в користуванні селянської спілки “Єзупільська”, була розпайована між членами спілки - працюючими, пенсіонерами та інвалідами дитинства селища. Кількість пайовиків складає 233 чоловіка. Середня земельна частка при цьому 1,9 га. Майно спілки розпайоване тільки між членами спілки і частка кожного зокрема залежала від кількості відпрацьованого часу. Бажаючих одноосібно вести господарство із своїми земельним та майновим паями в Єзуполі на даний час немає. Всі пайовики одностайно зіддали свої паї в ПП’Золота нива”. Слід відмітити, що керівник господарства Павловська З.З., яка очолює його з травня 1996 року, уклала з пайовиками договори і кожного року вчасно та повністю сплачує орендну плату. Крім того, господарку веде добре. В рослинництві господарство спеціалізується на вирощуванні зернових (300 га) та технічних культур (100 га). Крім того, 162 га землі зайнято під кормовими культурами. В господарстві працює 40 чоловік і нараховується 15 одиниць техніки - 5 автомобілів, 8 тракторів, 2 комбайни. Вирощування свиней - специфіка в галузі тваринництва.

Лісове господарство в селищі представлене Дністровським лісництвом, площа лісового фонду якого складає 3800 га, в т. ч. ліс Єзуполя 814,3 га. Лісництвом керував з 1976 по 1995 рік Кудляк Микола Йосипович - заслужений лісничий України, з 1995 до цього часу - його син Кудляк Йосип Миколайович. Лісничі-професіонали, фанати своєї справи. Особливо вони піклуються про один із небагатьох в Україні Державних заповідників ’’Козакова долина”. Ця місцевість завдяки своєму географічному розташуванню в роки війни служила домом для вояків ОУН-УПА. І тому в єзупільчан особливе ставлення до цього місця. Легенди історії про переховування там наших патріотів та їхню боротьбу проти більшовизму переходять з покоління в покоління. Тому про “Козакову долину” знають і старі, і малі. “Козакова долина” багата рослинністю, занесеною до Червоної Книги. Крім головного завдання охорони лісу, місцеве лісництво займається розведенням лісу. Особливо за останні 10 років вводяться в насадження рідкісні декоративні й інші деревні породи. Зокрема ендеміки: дугласія, тис ягідний, тис далекосхідний, арарія манджурська, різні види і форми туй і кепарисовиків, Дуб монгольський, бархат амурський та інші.

Ще в 1985 році в єзупільський ліс були запущені муфлони, які тут прижилися і проживають. Рідним домом з багатою рослинністю став ліс для кабана дикого, косулі, лиса, борсука, зайця, куниці, видри. Час від часу заходить сюди олень. В серпні 1991 року на честь проголошення незалежності України в лісництві закладено дендропарк площею 40 арів із 60 видами та формами різних декоративних і деревночагарникових порід. Ліс дійсно народне багатство. А унікальне поєднання лісу і злиття річок Бистриці та Дністра, гористої та рівнинної місцевості привело до розташування в Єзуполі стаціонару Львівського університету, де студенти-географи проходять практику.

В 1997 році на підставі рішень виконкому селищної ради громадянам передано безплатно у приватну власність 18 квартир комунальної власності загальною площею 1297 кв. м та кількістю проживаючих - 55 чоловік. Реабілітованим жертвам сталінських репресій повернуто 12 будинків.

Станом на 1 січня 2001 року в селищі діяли: середня та музична школи, три бібліотеки, Народний дім, кінотеатр ім. Л. Українки, відділення зв’язку, відділення ощадного банку, газконтора, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, ветлікарня, аптека, поліклініка, лікарня, дитячий санаторій, ковбасний цех ВАТ ’’Тисменицягаз”, цех із переробки м’ясної продукції (ПП ’’Сокіл”), млин (ПП ’’Білекс”), ПП ’’Інтербур” та ПП “БСББ” із виготовлення деталей для обладнання бурових установок, ПП ’’Прометей” із газифікації, кооператив “Придністров’я” з виробництва бетонних та гіпсових плит, ПП ”ОРВ” із розливу синьки, коопторг ім. Петрушевича, три приватні торговельні точки та інші. Продано через аукціон лазню та побуткомбінат, в яких відповідно розмістилися ковбасний цех та приватний магазин.

На початку 3-го тисячоліття в селищі було 1207 дворів, у яких проживало 3297 чоловік. З 1991 року, крім зменшення населення міграційного характеру, спостерігається від’ємне сальдо природного приросту. Склад населення багатонаціональний. В Єзуполі живуть українці та поляки, росіяни і білоруси, вірмени, татари та молдавани. Живуть єзупільчани в мирі і дружбі, вирішують свої проблеми та радіють здобуткам.