Наукова бібліотека України


Loading
РІДНА ЗЕМЛЯ
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

Припав до рідної землі,

Як важко дихає вона,

Бо море крові в ній пролито І не видно в ньому дна.

О земле, земле України,

В кайдани закута,

Перед ким ти провинилась,

Що така покута.

Топчуть тебе вороги,

Ще й віру плюндрують,

А незламних, нескорених Жорстоко катують.

0    змилосердися, Боже.

Не дай загинуть у ярмі,

Розірви важкі кайдани,

Дай нам волю на землі.

Розірвались вражі пута

1    воля настала.

Тепер наша Україна Незалежна стала.

С. М. КАВКА

МЕЦЕНАТ ВОЛОДИМИР СЕМЕНОВИЧ ВОЙЦЮК

Перед українцями нашого часу у більшій мірі, ніж перед іншими націями, постає завдання - перестати віддавати енергію минулому, тяжкій історії, гірким спогадам. Минуле треба знати, але заради сьогоднішнього дня і майбутнього. Треба вчитися досягати гармонії між загальним і особистим. І напевне така гармонія досягнута Володимиром Семеновичем Войцюком. Ця людина, тимчасово проживаючи в США, за роки незалежності України для Єзуполя зробила дуже багато. Плоди його праці - бронзовий пам’ятник Т. Г. Шевченкові, погруддя І. Я. Франкові і ось ця книга. Все для рідного селища.

В. С. Войцюк народився 9 червня 1930 року в Єзуполі у сім’ї Войцюка Семена Федоровича та Магун Марії Микитівни. Прадід п. Войцюка по лінії батька звався Марком і походив із козаків Східної України. Він займався народною медициною. В Єзупільському лісі є так званий Марків щовп, де Марко Войцюк збирав лікувальні трави. Його батько був відомим громадським діячем містечка. В 30-х роках очолив місцеве товариство “Січ”. Пан Володимир був з дитинства настирливим. Добре вчився в місцевій школі, потім із 1942 по 1944 - в Станіславській гімназії, яку закінчив на відмінно. З 1947 року по 1949 навчається в учительському інституті, а з 1955 року - студент Станіславського педагогічного інституту. В 1958 році закінчує навчання в педінституті і вступає до Івано-Франківського інституту нафти і газу, де навчається два роки. Свою трудову діяльність розпочинає в 7-річній школі с. Побережжя вчителем математики та фізики. В 1950-1951 роках займає посаду завуча школи с. Ганнусівка. Після звільнення з армії в 1954 році працює директором школи с. Рошнів та с. Милування. З жовтня 1955 року - в Жовтневій середній школі робітничої молоді вчителем математики і креслення. З 1961 по 1968 рік п. Войцюк B.C. незмінний директор вечірньої школи. З часу її закриття в 1968 році працює вчителем математики та креслення У денній школі аж до виходу на пенсію в 1990 році. Його учні завжди займали призові місця не тільки на районних, але й обласних олімпіадах. ’’Сильний математик, добрий вчитель і розумний наставник”, -так говорили про нього учні Єзупільської школи 1977 року випуску, які всім класом прийшли привітати із 70-річчям свого вчителя, яке він святкував 9 червня 2000 року. За дружньою вечерею у ресторані, куди запросили Володимира Семеновича, колишні його учні згадували, як п. Войцюк не тільки дбав про їхні знання, але й духовне збагачення -організовував їм туристичні поїздки по визначних місцях України. І в ті радянські часи навіть заводив їх у Катедральний Собор Володимира Великого у Києві, навертав до Бога, хоч знав, що це загрожує звільненням з роботи.

Своє дозвілля п. Войцюк любив проводити на пасіці. З 1944 по 1990 рік займався пасічництвом, зокрема, племінною роботою з розведення карпатських маток. За його спиною річні курси в 1944 році із бджільництва в Києві при сільськогосподарському інституті. Він був відомим бджолярем не тільки в межах області, а і в далекій Росії. Його пасіка нараховувала 200 бджолосімей.

В 1990 році Войцюк B.C. поїхав до Америки до матері, де і перебуває по сьогоднішній день. Він навідався додому влітку 2000 року і побачив, як змінився Єзупіль за роки незалежності. Його вразили висока безкорислива громадська активність односельчан, бажання змінити своє містечко на краще. І разом з пропозицією написати цю книжку він узявся фінансувати її видання. За це висловлюємо йому велику подяку. А меценатством займається здавна. Він віддав свою місячну зарплату на створення фільму “Голод-33”, профінансував будівництво бронзового пам’ятника Т. Г. Шевченкові та погруддя І. Я. Франкові в Єзуполі, видання цієї книги і надав спонсорську допомогу у створенні фільму “Нескорений” й газифікації селища. І таких задумів у п. Войцюка ще багато. Наприклад, побудувати в м. Івано-Франківську пам’ятник першому бджоляру - Петрові Прокоповичу. Проект пам’ятника вже в опрацюванні.

Дружина п. Войцюка - Коваль Євдокія Василівна всіма знаний і шанований лікар-терапевт. З дня народження залишившись без матері, яка померла при пологах, вона росла з батьком та сестрами. Пам’ятає голод 1933-го. Добра душею та настирлива з роду, поставила собі за мету і вступила до медінституту. До пенсійного віку працювала в Єзупільській міській лікарні. В їхній сім’ї двоє дітей. Дочка Ольга пішла стопами матері і здобула вищу медичну освіту. Вона лікар-стоматолог. Син Володимир закінчив педагогічний інститут, як батько.

Будучи ще учнями в 1944-1948 роках, п. Войцюк разом з Кавкою Семеном Миколайовичем та іншими юними членами молодіжної підпільної організації ОУН займалися антира-дянською пропагандою - друкували і розповсюджували листівки. Зі слів Кавки С.М.: ’’Войцюк В С. був людиною конспіративною і витривалою, повів себе так, що ніхто не зумів його викрити”. Як каже сам п. Войцюк B.C.: ’’Прикладом у житті мені був дядько по лінії матері - Магун Володимир, член ОУН з 1933 року. Ще за часів польського поневолення переслідувався владою за пропаганду та боротьбу за незалежну Україну і був заарештований поляками в 1939 році.” Тікаючи від переслідувань вже за роки радянської влади, Магун Володимир у 1940 році виїхав за кордон. За його плечима - гімназія в Станіславі, навчання в Кракові, Мюнхені. Він дипломований інженер-економіст, автор праці ’’Можливості розвитку миловарства в Західній Україні”. На Лемківщині заклав фабрику хімічних виробів ”ЕОС”, де виробляли мило та свічки. Спровадивши до Сянока професора О. Карашкевича - жителя Єзуполя, вони удвох заклали книгарню. Обставини складалися так, що п. Магун поїхав до Америки, де в Нью-Йорку знову відкрив книгарню і працював на посаді директора-бухгалтера у Головній квартирі пожежної сторожі міста Нью-Йорка. П. Магун - член Головної Управи Українських Інженерів в Америці, Українського Вільного Університету, наукового товариства ім. Шевченка. За свою працю має багато подяк та нагород. Його дружина Лідія, магістр фармації, 19 років очолює 1-й відділ Союзу Українок Америки, 5 років очолювала Окружну Управу Союзу Українок.Їхня дочка Лариса - оперна співачка. Перебуваючи в 1992 році в Україні, вона безкоштовно дала ряд концертів у містах Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Києві. Крім того, Лариса ще володіє професією фармацевта.

Діти та внуки Магуна Володимира добре володіють українською мовою, вони всі є пластунами, ходять до школи українознавства, є Учнями української танцювальної групи. На відкритті пам’ятника Т. Г. Шевченкові в Єзуполі п. Войцюк сказав, що своїй родині Магунів з Нью-Йорка, зокрема синові Володимира Магуна - Ігореві Магуну та зятю Осипові Гурину, які є докторами медицини, завдячує безкоштовним лікуванням в Америці, бо велика частина зароблених грошей пішла б на медичне обслуговування, а так гроші використано на добру справу -

будівництво гарного бронзового пам’ятника Т. Г. Шевченкові. В 2001 році сесія Єзупільської селищної ради одноголосно винесла рішення про визнання п. Войцюка Володимира Семеновича почесним жителем Єзуполя.

Великий український патріотизм, націоналізм - не показний, не підкупний, віра в здатність нашого народу дати собі раду з різними проблемами, шляхетна національна солідарність - це напевне ті риси Войцюка В. С., керуючись якими він надавав допомогу у створенні фільму ’’Голод 33” та нового фільму про Романа Шухевича “Нескорений”, у фінансуванні будівництва погруддя І. Я. Франкові та бронзового пам’ятника Т. Г. Шевченкові в Єзуполі, цієї книги та погруддя П. Прокоповичу. Але основною рисою характеру п. Войцюка B.C., хто його знає, є доцільність того чи іншого вчинку або справи. А хіба не доцільно робити людям добро? Як це багато для однієї людини. Спадщина, яку залишить п. Войцюк В. С. для України, заслуговує на подяку. Його життя не є даремним...