Наукова бібліотека України


Loading
СЛОВО ПРО КНИГУ І АВТОРА
Краєзнавство - Єзупіль - Івано-Франківська область

Велику ріку живлять джерела, потічки та менші ріки, і чим їх більше, тим вона повноводніша. Так само історія країни складається з історії її населених пунктів, і чим більше написано таких досліджень, тим об’єктивніше, глибше і точніше вивчена історія цієї країни. “Адже в кожній такій оселі, - як пише Володимир Грабовецький, - віками проходили історичні процеси і вони були складовою частиною всієї історії України (В. Грабовецький. Іванківці. Літопис села над Прутом.-Івано-Франківськ, 2001. - с.5). Це розуміли наші предки і при монастирях та окремих церквах вели літописи, де розповідали про основні події, які відбувались у цьому краї. Це знають у більшості європейських країн, і там написані історії майже кожного села й усіх міст, навіть окремих вулиць. Україна більше як 600 років була колонією інших держав. А відомо, що ні один завойовник не зацікавлений, щоб населення його колонії знало правду про себе. Тому історичні дослідження про українців були завжди під забороною або гальмувались всіма державними структурами. А якщо вже не можна було стримувати цей процес, то таку історію обрізали, перекручували, фальшували.

За прикладами далеко не треба йти. На початку 60 років минулого століття в часи хрущовської відлиги деякі патріотично налаштовані урядовці та частина інтіЛегенції спробували видати історію міст і сіл України. І зразу при обкомах з партійних функціонерів та їхніх вірних прислужників були створені редакційні колегії. А вже вони вирішували, яку писати історію і яких населених пунктів. Таким чином, вийшла солодка оповідь про те, як нам добре живеться і мається при радянській владі, і як нам було погано без братньої допомоги великого російського народу - старшого брата всіх українців. Так появились в другій половині 60-х років історії міст і сіл всіх областей України, по одному томові на область. Та й ці обрізані й сфальшовані історії не сподобались Москві. На деяких прикрикнули, декого зняли з високої посади, а всім іншим республікам категорично заборонили видавати такі “антирадянські опуси”, а на історичні дослідження населених пунктів було накладено табу. От така історія “Історії міст і сіл УРСР”.

Тому не дивно, що вже в перші роки незалежності України почалося загальне зацікавлення не лише історією своєї держави, але й свого роду, своєї “малої Вітчизни” - села чи міста. Попит породжує пропозицію. І професійні історики і краєзнавці, люди інших професій, взялися до написання історії свого рідного краю. Багато з них в архівах скупульозно вишукували необхідні документи, збирали спогади про ті чи інші події від очевидців та їхніх учасників, знайомились із забороненою до того часу літературою. Особливо цей рух розгорнувся у нас на Прикарпатті.

Переді мною ціла бібліотечка таких досліджень про наше Прикарпаття - від кількатомних видань до окремих брошур. Зачинателем їх став академік Володимир Грабовецький, який в 1992 - 1995 роках видав б томів ’’Нарисів історії Прикарпаття”, а з 1995 по 2001 роки - 11 монографій про окремі міста і села області - Івано-Франківськ, Коломию, Калуш, Галич, Уторопи та інші. Крім В. Грабовецького, ми маємо праці таких відомих дослідників, як покійний Володимир Полєк, Володимир Качкан, Микола Савчук, Богдан Гаврилів, Михайло Головатий, Петро Арсенич, Богдан Купчинський, Василь Бабій, Михайло Максим’юк та багато, багато інших - істориків, літературознавців, викладачів неісторичних дисциплін, інженерів тощо. Таким чином, на сьогоднішний день створено близько 80 таких досліджень. Вони пишуться з великою любов’ю до рідного краю, розшуковуються невідомі або замовчувані події і факти, які часто мають загальнонаціональну значимість. А скільки з’явилось нових імен вчених, письменників, діячів мистецтва, воєначальників, безстрашних героїв-патріотів рідної Вітчизни.

І ось перед нами нова книга - “Єзупіль в роки незалежності”. Написала її селищний голова, економіст за освітою Ганна Кушнір.

Пані Ганна народилася і закінчила школу в Єзуполі. Через рік після закінчення школи вступила на економічний факультет Чернівецького Державного університету, який закінчила в 1984 році. Разом з чоловіком виховала двох синів - Петра і Михайла. Більше 10-ти років працювала секретарем Єзупільської селищної ради, а в 1998-му громада обрала її селищним головою. Це перша (і до того ж вдала) книжка Ганни Кушнір.

Попередником Єзуполя було село Чешибіси, про яке вперше згадується у Галицьких актах 1435-го року. В 1594-му році воно було зруйноване татарами. А недалеко від нього виникло містечко Єзупіль, яке за свою 400-річну історію стало відомим далеко за межами Прикарпаття. Про минуле Єзуполя написав Ігор Дейчаківський (Ігор Дейчаківський. Єзупіль.-Івано-Франківськ, 1997). Тому ця книга - розповідь про Єзупіль XX століття і особливо про перетворення, які відбулися у селищі протягом останніх 10-ти років. А кому, як не їй, -керівникові єзупільської громади, знати, ким і що побудовано в селищі, як протікає громадське життя, які відбулись зміни у культурному житті, який стан освіти та охорони здоров’я, які пам’ятні місця в Єзуполі та як обробляється земля після ліквідації колгоспу. Автор розповідає і про односельчан, які виборювали свою державу, про те, що вдалося зробити громаді, і над чим ще потрібно попрацювати.

Не буду детально вдаватись в сучасну історію селища - це добре висвітлила Ганна Кушнір. Використання віршів і пісень місцевих авторів зробило книгу цікавою, поетизованою, легкою для читання і доступною для різних категорій читачів. Появу книги “Єзупіль в роки незалежності” можна привітати, як явище у краєзнавчих дослідженнях. Разом з тим, моя передмова - це не лише коротке ознайомлення з книгою Ганни Кушнір, першою з голів сільських рад, яка взялася за написання історії свого населеного пункту, але й побажання тим краєзнавцям, які ще не написали історії своїх містечок і сіл. А їх ще так багато. Адже на Прикарпатті понад 600 населених пунктів. Щасти вам.

Михайло ПАНЬКІВ, кандидат історичних наук, директор Івано-Франківського краєзнавчого музею