Наукова бібліотека України


Loading
ЦЕРКВА І РЕЛІГІЯ
Краєзнавство - Клубівці - Івано-Франківська область

Наш Божий храм збудовано 1906 року на тому місці, де стояла стара церква. Будівництво відбувалося так, що стару церкву не розбирали, вона тимчасово залишалася в середині нової. Всі кошти для неї складали люди. Щоб зробити вклад від сім’ї, треба було продати худобину. Тоді старшим братом був дідо Катерини Карпів (Корнієвої) -Матвій Семен (попер 1913 р.) Дерево для будівництва він привозив з гір. Плениці (надвоє розрізані колоди) з колії перетягали кіньми на місце будови. Майстрами були люди з гуцулів. Дерев’яні кліті Божого храму вони складали з плениць, довжиною 6-8 метрів. Церква за планом хрещата, триверха, з односхилим дахом. Центральний дах завершується маківкою з хрестом. На двох раменах поставлені менші маківки з хрестами. Ця культова споруда належить до бойківської школи будівництва. Вона оголошена пам’яткою архітектури.

Після спорудження нової церкви, яку освятили 14 жовтня 1906 року і дали їй ім’я святої Покрови, стару розібрали.

З того матеріалу ще збудували дзвіницю

і невелику комору на церковному подвір’ї.

Церква розташована на гарному місці. Це найкраща споруда села.

Подвір’я обгороджене, завжди чисте, озеленене, його прикрашають криниця з різьбленим накриттям, місійний хрест, дзвіниця, комора, старі сосни, граби, берези, дуб, які тут навіюють душевний спокій, таємничість, побожність.

БІЛЯ ЦЕРКВИ

Там, біля церкви, на горбі,

Немов дідусь на схилі літ,

В осіннє золото убраний,

Старезний дуб, як вік, стоїть.

Могутнє гілля аж скрипить, Поки дощі не потечуть,

А вітер все йому шепоче,

Що роки йдуть, що роки йдуть. (Вірш склав Федорак Ярослав Петрович)

У церкві вирізьблено такий історичний напис: “Сей іконостас побудовано року Божого 1928 за старанням Всч. о. пароха А. Шерковського і провізора церковного Гаврила Молощака та комітетів Йосифа Пронюка, Дмитра Бойка, Федора Рекетчука, Василя Михайлишина, Йосифа Карпова і всіх прочих парохіян села Клубівці. Роботу іконостаса виконав І.Терпливець, різьбар зі Станіславова”.

Клубовецька греко-католицька церква Покрову Божої Матері належить до Тисменицького деканату. Богослужіння кожної неділі і в свята проводять священик о. Ярослав Гришок і дяк Федорак Ярослав Петрович. Під їхнім впливом наші парафіяни все більше горнуться до Божого храму, до Божої правди.

Церковний уряд складається з 20 осіб.

Старший брат -Марковецький Петро Тимкович, старша сестра -Слубська Михайліна Тимківна, паламар - Герман Йосип Йосипович. Церковним хором у складі 15 осіб керує Федорак Ярослав Петрович.

Фрагменти минулого

З попередньої історії села відомо, що жителі Клубівців до 1600 року збудували церкву на тому місці, де вона є тепер. У 1601 році привезли із Києво-Печерської Лаври Євангеліє, яке зберігалося до 1983 року. Причиною його зникнення було те, що церква обікрадена в 1980, 28 липня 1982, 25 липня 1983 роках. Тоді через заборону Богослужінь вона не була діючою.

Наша церква збудована на горбі, який мав у майбутньому визначати центр Клубівців, а село мало поширюватись у два боки: від Лукима Федорака на схід і від Вів’юрихи на південь.

У довідниках з XIX століття записано, що церква була греко-католицькою. Церковний уряд знаходився в Надорожнім, там жив священик, до Клубівців доїжджав гайною дорогою. Тоді правили такі священики: о. Антоній Лігінович, о. Володимир Левицький, о. Ангоній Балицький. На початку XX століття - о. Володимир Жилавий, о. Н.Голінатий, о. А. Шерковський, о. Космина. Існувало церковне братство та братство тверезості.

На фото 1936 р. - священики о.Стеців (зліва), о.Космина (справа), семінарист І .Палагіцький (між ними)

Церква і священик мали своє поле і свій ліс - на Фальчах, Рудках, Передерчині, Боголеві, Коростівні, Піднивках, біля церкви (Ксьондзова млака), у Гайку. Дохід з урожаю йшов на церкву

священика.

Значною подією в житті Клубовецької церкви було висвячення Івана Палагіцького, яке відбулося 27 червня 1937 року. В цей день присутні одержали пам’ятні образки з написами, що бачите на репродукції. Ставши священиком, він працював у Станіславі, Болехові, Калуші, Старих Кривотулах, але весь час підтримував зв’язки зі своїми родичами та кращими людьми села, допомагав їм у часи лихоліть.

Тривалий час у селі був дяком Рев’юк Дмитро Григорович. Він походив з Тисмениці, оженився до Клубівців у 1914 році. Учив людей співати. Був книголюбом, умів розповідати прочитане. Поле мав на Пеколеві, на його грунті стояв престольний хрест. Дмитро Рев’юк помер у кінці 60-х років.

* * *

За Польщі, в 1937 році для священика збудовано резиденцію. Матеріали брали з церковного лісу. Будівельні роботи виконували

На фото І .Палагіцького 1934 р. будівництво резиденції. У заднім ряду - Дмитро Молощак, Іван Марцінко (з Таборищ), Іван Федорак (жив, де тепер Текля Палагіцька). У середнім ряду Онуфрій Турик (з кошту ром), Йосиф Пронюк (Юзик), Петро Молощак (з сокирою). Федір Рекетчук (у капелюсі). У передньому ряду справа Турик Василь (Томииіин), інші не відомо.

толокою. Майстрів люди годували по черзі. Стіни вимащували хлопці

іі дівчата. Для них наймали музику. Будинок резиденції зберігся дотепер. Його в належному стані утримувала сім’я Насаликів.

* * *

Важкі часи переживала церква від 1945 до 1989 року. Тоді кожен прояв побожності, відвідування церкви, хрещення новонародженої дитини, вінчання молодих, похорон зі священиком оцінювався органами влади як антидержавний вчинок. Людям, які займали високі посади, заборонялося тримати в хаті образи, ходити до церкви, святити паску на Великдень, вечеряти з сім’єю на Святий

Па цьому церковному хрестику вирізьблено напис "Филин Карпів. 1898" Він належить сільському умільцеві Пилипу Карпіву прадіду Слубської Євдокії Василівни

вечір, ставити хрест на могилі померлого родича. Вони мали утверджувати антиморальний державшій атеїзм. Таким людям таємно доручали руйнувати церкви, знищувати всяку релігійну атрибутику, навіть брати участь у виловлюванні священиків. Релігійна література заборонялася як антидержавна.

В таких умовах у 50-х роках XX ст. на обрії релігійного життя у Клубівцях з’явився священик Павло Вас.илик. Він підпільно обслуговував наше і навколишні села, підтримував релігійність, вселяв віру в те, що Божа правда вічна, а колонізатори тимчасові. Він два рази був засуджений і відбув покарання в Сибіру. Божі храми були на замку, відправи відбувалися в хатах, навіть у лісі. Частина людей ходила молитись у місто. Його багатолітня боротьба закічилася легалізацією Української греко-католицької церкви.

На теперішній шлях Клубовецька церква стала з 1989 року. Тоді, 17 грудня, відбувся схід громади, на який прийшли 736 осіб. Головою зборів обрано Рекетчука Богдана Дмитровича, секретарем

- Карпіва Йосипа Дмитровича, членом - Турик Мирославу Іванівну (тодішню голову сільради). На порядок денний поставлено питання

про перереєстрацію Клубовецької церкви. З промовою першим виступив житель села Цукран Іван Федорович. Він сказав, що такого сходу в нашому селі ще не було. Це вперше так зібралися громадяни за 50 років. Раніше громадську думку ніхто не враховував. Тепер часи змінилися, ми зібралися, щоб вирішити таке важливе питання, як перереєстрація церкви на греко-католицьку. Я і Богдан Рекетчук звернулися у райвиконком із запитанням про теперішнііі стан нашої церкви. Товариш Кардані відповів, що Клубовецька церква в 1988 році зареєстрована як православна. Ми запитали, де є рішення виконкому сільської ради про це. Він направив нас в обласний комітет у справах релігії. Товариш Дерев’янко сказав, що наша церква ніколи не рахувалася церквою, тобто не була зареєстрована. Однак ніяких документів про реєстрацію церкви як православної нам не представив.

Мої предки були греко-католиками, і я по роду вважаю себе греко-католиком. Кожна людина повинна триматися одної віри. В нас православ’я не було споконвіку. Його нам нав’язали. І тому

закликаю вас з’єднатися в єдиній греко-католицькій церкві і проголосувати за це.

Після цього виступили Семанюк М.О., Турик М.Ф., Турик М.І., Бойко Н.П. Рекетчук Б.Д. Вони наголосили на тому, що в останні десятиліття нищились храми, пам’ятки культури, а православна церква не стала на їх захист. Добре, що нашій громаді вдалося зберегти свою культову споруду, тепер треба одностайно -тим, що зберегли церкву, і тим, що зберегли віру - втішатися нею, повернувшись до віри батьків.

Відбулося голосування. Всі одностайно підняли руки. Схід громади затвердив рішення про перереєстрацію Клубовецької церкви на греко-каголицьку. Наступні дії членів церковної громади були спрямовані на реалізацію цього рішення. Схід мав вирішальне значення на пробудження громадської активності жителів села на всі наступні 90-і роки.