Наукова бібліотека України


Loading
ШЛЯХ ДО “СІЧІ” - ШЛЯХ ДО ВОЛІ
Краєзнавство - Клубівці - Івано-Франківська область

У кінці XVIII століття Галичина попала під панування Австрії. Наш край постачав не лише сировину для промисловості, але й людей для цісарської армії. З 1852 року рекрути примусово відбували військову службу в одинадцяти полках інфантерії, двох полках стрільців, двох полках драгунів, шести полках уланів. Військова служба тривала 20-25 років і була для селян тяжим лихом.

Першу світову війну, яка розпочалася 1 вересня 1914 року, в нас називають австрійською. Вона відбувалася на нашій території і вселяла в людей віру на якісь зміни в житті.

Попередня історія Клубівців засвідчувала, що австрійська війна забрала 50 наших односельців і дуже зруйнувала наше село.

Учасник війни Дмитро Ткачук (1893-1987) згадував: “Чого мені, молодому, було йти в Італію? Ніяких наших інтересів там не було. Така доля нашого народу в історії, що все воював та й клав свою голову за чужу державу, за чуже багатство. Все підкорявся чужій владі” (записано 1986 р.)

Карпів Софія Йосипівна (1907-1995) розповіла. Москалі наступали з Надорожного, австріяки - з Коростівни (від Вільшаниці). Кулі падали на хати, на городи. Люди не мали де дітися. Зі страху вони позаходили в потік і молилися. Потім москалі ринули до уцілілих хат і брали, що могли. Забігли й до нашої хати. Один розбив скриню, взяв мамину шлюбну сорочку (яку тримали на смерть). Інші москалі забрали хустки, спідниці. Решту - порозкидали по хаті, потоптали ногами. Потім зняли образ Франца Йосифа (який поліпшив життя за панщини), поклали на стіл і розбили (записано 1983 р.)

Учасники австрійської війни

Карпів Василь (Гринишин)

Карпів Гаврило Савкович Касюк Василь Іванович Касюк Дмитро Іванович

Касюк Микола Іванович Касюк Михайло Іванович Касюк Семен Іванович Молощак Гаврило Іванович Молощак Дмитро Васильович Матвій Корній

Палагіцький Дмитро Семенович Палагіцький Ілько Палагіцький Йосиф Костянтинович Пронюк Микола (Ткачів)

Пронюк Олекса (Диринів)

Рекетчук Дмитро Старчук Василь Йосифович Старчук Іван Йосифович Старчук Йосиф Григорович Ткачук Дмитро Євстахійович Ткачук Петро Євстахійович

В селі відомі такі пісні з австрійських часів

В Станіславі на мурові Вікна зелененькі,

Там капралі вибирають Хлопці молоденькі. Хлопців вибирають Та й на войну гонять, Не одная ненька плаче, Білі ручки ломить.

Не одная ненька плаче, Не одная тужить:

Нема мого сина вдома -Цісареві служить. Цісареві служить -Малая заплата.

Не одному жовнірови Головочка стята.

(Записано 1965 р. від Карпів Софії Йосипівни)

Чорна гора виорана І кулями засіяна,

Білим тілом зволочена,

Чорнов кровцьов сполонена.

А в тій кровци жовнір лежить, Над жовніром мати тужить.

Ой цить, мати, ой, не тужи, Порубаний я не дуже:

Білі пальці - на кавальці,

Біле тіло - на мак дрібно,

Головонька - роздвоєна,

А серденько - розкроєне. Шукай, мати, столярчика, Молодого мулярчика,

Най ми хату ізбудує, Чорнов фарбов помалює, Най збудує мені домец Без дверей і без віконец, Щоби дверми не ходити,

А в вікна ся не дивити.

(Записано 1965 р. від Карпів Софії Йосипівни)

Штирнадцятий рік сумний настав, Першого вересня дощ накрапав.

В суботу рано я ся збирав,

В неділю рано я ся прощав.

- Прощай, родино, прощаю вас,

3 тобою, жінко, останній раз. Благослови ня на ту війну,

Бо Господь знає, чи ся верну. Летіла куля попід гору,

Трафила куля в грудь мою. Потекла кровця річкою

Аж до тихого Дунаю.

А в тім Дунаю бистра вода,

Там розмовляє жінка моя:

-    Ой Боже, Боже, мужа нема, Десь го’ забила гостра куля. Десь го’ забила гостра куля, Десь го’ присипала сирая земля. А діти плачуть:

-    Тата нема,

На нашім таті росте трава.

XX століття пробудило наших односельчан до політичного життя. Ше до Першої світової війни створено товариство “Січ”. До нього належала переважно молодь. Керівником “Січі” був Дмитро Рекетчук. Його скосив тиф після австрійської війни. Січовики збиралися в Онуфрія Івасюка (коло колії). Мали свою бібліотеку, хоругву малинового кольору з написом “Січ у Клубівцях”. Над полотном прив’язували синьо-жовту лепту. Січові збори

Цю фотографію прислав з українсько польської війни Старчук Василь Йосипович (зліва ззаду) своїй жінці Старчук Софії. На звороті є число “12.05.1918 р.” і родинні побажання

починалися піснею “Гей, там на горі Січ іде”. Членів товариства повчали, щоб У певний час були готові взяти у свої руки владу. Коли в Першій світовій війні австрійська держава розпалася, січовики взяли зброю і почали створювати українську державу. Однак їхні наміри не здійснилися. Після цього товариство січовиків у селі більше не відроджувалося.

Учасники національно-визвольної війни 1918 року (Січові стрільці)

1.    Баб’як Яків

2.    Баб’як Иосиф

3.    Баб’як Федір Матійович

4.    Вів’юра Кость

5.    Бойко Онуфрій Олексійович

6.    Досюк Михайло Дмитрович

7.    Лесюк Дмитро Іванович

8.    Івасюк Петро Федорович

9.    Герман Семен Васильович

10.    Гуляк Олекса

11.    Левандовський Михайло Прокопович

12.    Лужний Іван

13.    Касюк Василь Іванович

14.    Касюк Василь Петрович

15.    Касюк Дмитро Іванович

16.    Касюк Іван Онуфрійович

17.    Касюк Микола Іванович

18.    Крушенька Петро

19.    Марцінко Кость

20.    Матвій Семен

21.    Михайлишин Матій Олексійович

22.    Молощак Петро Гаврилович

23.    Парадний Іван Вікторович

24.    Портуняк Степан Романович

25.    Парадний Микола Вікторович

26.Пронюк Иосиф Гаврилович

27.    Рекетчук Олексій Федорович

28.    Рекетчук Петро Гаврилович

29.    Семанюк Кирило

30.    Семчук Михайло Онуфрійович

31.    Старчук Василь Иосифович

32.    Старчук Дмитро Иосифович

Серед темних лісів І широких степів,

Там, де вітер по полю гуляє, Там в чужій стороні Без друзів, без рідні Молодий січовик умирає.

Він не плакав над тим,

Що вмирав молодим,

Що пішов на чужішу вмирати, Але ворог лихий Рідний край дорогий Став мечем і вогнем руйнувати.

А він край так любив,

Що дівчину лишив,

Сам пішов на чужину вмирати, Бо ворог лихий Рідний край дорогий Став огнем і печем руйнувати. Він не плакав над тим,

Що вмирав молодим,

Бо лиш вічнеє небо над нами, Йому так лиш було,

Що  могилу його Замете віковими снігами. (Записано в 1965 році від Старчук Насті Корніївни).