Наукова бібліотека України


Loading
Герої не здаються
Краєзнавство - Братківці - Івано-Франківська область

Село Липівка розташоване на південь від районного центру Тис- мениці та на відстані 20 км від обласного центру. Село має своє специфічне розташування, оточене гаями та лісами, довкруги розкинулись хутори.

Таке розташування було сприятливим для партизанського руху і підпільної роботи. Саме тут діяли боївки УПА. В той час, коли в селі знаходився гарнізон, на окраїнах проводили свою роботу бойові загони УПА. Здебільшого воїни УПА перебували в лісі, а з жителями хуторів підтримували тісні зв'язки. Звідси вони отримували певні відомості з села, а також харчування.

Найбільш зручним для підпільної роботи був Воронський Кут, куди навіть боялися заходити гарнізонники. Тут зупинялись сотні «Хмари», «Різуна», боївка «Залізняка» та боївка СБ «Козака».

Жителі хуторів часто зазнавали переслідувань через те, що мали зв’язки

із  повстанцями. Багато сімей було вислано із села на спецпоселення. Такою була політика «визволителів».

Через Липівку пролягав шлях, яким пересувались повстанці Тлумаччини та Городенківщини до Чорного лісу. Власне, липівські ліси були місцем скупчення повстанських загонів. А тому тут часто проходили бої між повстанцями та більшовиками. Про один такий епізод розповідають старожили Липівки та Братковець.

У боївці «Козака», яка діяла на території Липівки, боївкарем був житель Братківців Микола Дмитрович Ільків, 1920 року народження (на прізвисько Дубовий). Походив Микола з національно свідомої родини. Батько допомагав дяком у церкві, дуже душевно виводив слово «Алилуя». Хлопець був високий на зріст, міцної будови, сміливий і рішучий. Тому в боївці йому вручили кулемет «Дехтяр», з яким він ніколи не розставався. Боївка активно діяла ще 1944 року. Повстанці роззброювали німецькі та угорські підрозділи, забирали в них зброю, військовий одяг, щоб поповнити свої запаси.

Йшов 1944 рік. Осінь стояла гарна. Одного разу боївка отримала наказ провести сотню в інші терени. Командування доручило здійснити цю операцію Миколі та двом його друзям. Ніч була дуже темна. Як завжди, попереду йшли розвідники, вказуючи дорогу. Раптом нічну тишу порушили освітлювальні ракети, заграли ворожі автомати. Почалась перестрілка. Тут було тяжко поранено Миколу, двом іншим друзям вдалось відступити. Сотня УПА в бій не вступала. По-перше, вони не знали території, по-друге, вступати у бій темної ночі ризиковано. Могли бути великі втрати. Ця подія сталася біля залізниці під Вороною. Шлях сотні перекрила опергрупа, що прямувала із Отинії. Поранений Микола довго відстрілювався, даючи можливість друзям відступити. Раптом у нього не стало набоїв. Щоб не здатися ворогам, юнак підірвався гранатою. Йшов йому 24 рік.

Під ранок друзі знайшли Миколу мертвим, біля нього лежав кулемет, в кишені знайшли кишеньковий годинник. Мертвого перевезли на Воронський Кут, тут жінки спорядили тіло юнака. Євдокія Василишин, родом із Братковець, дала одяг і вишиту сорочку, яку Микола дуже любив носити. Родина забрала тіло юнака і похоронила у Братківцях.

Так дорого платили за волю та незалежність України юнаки, яким тільки жити й жити!




Пошук по ключовим словам схожих робіт: