Наукова бібліотека України


Loading
Виписки із звітів «Просвіти»
Краєзнавство - Братківці - Івано-Франківська область

1924 р. Читальня відновила діяльність у 1921 році. Голова читальні Лесь Сав'юк, заступник Дмитро Бойчук, писар Федір Хічий, касир Олекса Василишин, бібліотекар Яків Андрусяк, господар (доглядав, прибирав у будинку.— Авт.) Гринь (Григорій) Федорів. Число членів 32 (письменних ЗО, неписьменних 2). Читали вголос: Історію України, «Плекання худоби», «Діло», «Свободу», «Новий час», «Український голос», «Старожитності України». Бібліотека має 20 книжок, придбали 6,   стало 26. Читачів 12 чоловік.

В честь Шевченкових роковин проведено свято. Робота читальні визнана задовільною. Треба залучати до роботи читальні молодь. Є кружок «Сільський Господар», кооператива, господарська і молочарська спілки. Школа двокласна, мова викладання українська, дітей 130.

Учителі прихильні народній справі. Усі члени громадської ради українці. Урядова мова в громаді польська, поза громадою — українська.

1925 р. Бібліотекар Іван Качур, касир Юрко Качур. Число членів 57 (55 чол. і 2 парубки, з них 50 письменних, 7 неписьменних).

Відчит: «О годівлі худоби», «Про кооперативу», «Наша держава за Ярослава Мудрого». Доповідач Лесь Сав’юк.

Будинок дерев’яний, закінчений в 1924 р. Купили площу у Івана Краснецького за вкладки і позики банку «Дністер» за 130 корон.

Є господарсько-споживча спілка «Господар». Дітей — 146.

1927 р. Голова читальні — управитель школи Сав’юк Лесь, бібліотекар Бойчук Семань, писар Хічий Федір.

Відчит: «Про виховання дітей», «Перша поміч лікарська», «О штучних пов’язках і їх застосування». Членів 63 (чоловіків 23 і хлопців 40). Позичкових книжок 65, прочитано 320. Часописи: «Український голос», «Місіонер». Дано два концерти в честь Шевченка і Франка. На концерті було 150 чол. Є кружок «Сільський Господар».

1930 р. Проведено 8.01 свято «Просвіти», 23.03 свято Шевченка. Членів читальні 200 (170 чол., 30 жін.). Передплачують: «Життя і знання». Населення 1377, з них 1332 укр., 23 пол., 22 жид.

Є «Сільський Господар», голова Іван Семенович Качур, кооператив

«Господар», голова — управитель Лесь Сав'юк. Кооперація об’єднує 82 членів. Кружок «Сільський Господар» займається позичкою збіжжя під посів. Нема співпраці читальні «Просвіта» зі «Сільським Господарем», бо Іван Качур є ворогом Леся Сав'юка.

Більшість громадян села є прихильниками УНДО, гуртка радикалів, і є кілька сельробів. В читальні 99 книжок.

Статут читальні затверджений ц.к. Староства у Станіславі 20 березня 1925 р. № 13261/25.

Передплачують: «Місіонер», «Життя і знання».

Член відділу «Просвіти» Григорій Боднарук (син о. Боднарука — Авт.) обстоює правові знання, 30% у громаді неграмотних. Жінки не беруть участі в роботі читальні. Найбільше читають А. Чайковського «Лови», «За сестрою», Адріана Кащенка «З Дніпра на Дунай», «На руїнах Січі».

Аматорський гурток веде Михайло Васильович Федорів. Кружок має 15 членів. Поставили дві п’єси: «Безталанна», «У кожного розум як горілка».

Дім читальні побудований в 1914 p., розмір 10x6 метри. 1 шафа, стіл, 3 лави, 2 образи. Треба завести грімке (вголос) читання, посприяти аматорському гуртку. За придбані за вистави гроші купили книги, приступили до організації жіноцтва. Заплатили членські внески до Головного відділу «Просвіти» за 1929 і 1930 pp.

1933р. Населення 2000 чол., укр. 1963, пол. 20, жид. 17.

Є товариство «Сокіл», голова Дмитро Гетьман, членів 39. Кружок «Рідна школа», голова Дмитро Бойчук, кружок «Сільський Господар», голова Лесь Сав’юк, «Відродження», голова Лесь Сав’юк. Діють об’єднання — рільниче, голова Качур Іван, і «Kulko Ludowe», голова Данилюк Михайло.

Кооперація «Господар» має 81 члена, має 18 злотих денного торгу, бо Сав'юк лінивий. Немає співпраці.

Кружок «Сільський Господар» має 70 членів. Голова Лесь Сав’юк, малодіяльний.

Школа 3-класна, українська мова навчання, управитель Лесь Сав'юк. Секретар читальні Іван Качур. Є 152 книжки, прочитано 485 книжок. Хор завдяки перебуванню в селі знаного диригента п. Євгена Шипаровича. Але умови праці знеохотили, і диригент залишив хор.

Провели свято книжки 13.09.1932 p., свято «Просвіти» 19.01.1933 р. У 1933 р. було 158 членів, з них 130 чол. і 28 жін. Сплатили внески 146 членів.

1934р. В селі 396 будинків, в тому числі 383 укр., 10 пол., З жид. Голова читальні «Просвіта» Мойсюк Юрко (господар), заступник Гетьман Іван, секретар Бойчук Семен, скарбник Белей Олекса, бібліотекар Процюк Іван. Є 151 член (69 чол. і 38 жін.). Книжок 174 (в кінці року 206). Громада збирає кошти на будівництво читальні.

1935 р. Голова читальні «Просвіта» Олекса Белей (рільник); заступник Василь Василишин, секретар Михайло Гап’як, скарбник Василь Олексюк, бібліотекар Федір Федорів.

Присілок Горі. Затверджено читальню від 17.11.1935 р. Членів 58 (47 чол. і 11 жін.). Книжок 22.

Передплачували: «Наш прапор», «Батьківщина», «Українські вісті».

1936р. Головою читальні є Василь Іванович Гап'як, заступником Іван Андрусяк, секретар Дмитро Тимчук, бібліотекар Андрій Андрусяк.

Населення 2050 жителів, укр. 2000, пол. 20, жид. ЗО. Є читальня, кооперативе, товариство «Сільський Господар», «Рідна школа», «Союз Українок», «Сокіл», «Відродження». Кооператив має 220 членів. У школі 4 учителі польської національності.

Свідомі українці: Белей Олекса, Олексюк Василь, Бойчук Дмитро, Гетьман Дмитро, Боднарук Віра. Членів «Просвіти» 180 (130 чол. і 50 жін.). Голова Белей Олекса, секретар Гап’як Михайло, скарбник Олексюк Василь. Є 288 книжок. Прочитано 3 реферати, проведено

4  святкові заходи (до Шевченка, Франка, Грушевського, «Просвіти»). Читальня має новий ще невикінчений будинок. Брак інтелігенції. Село ліниве. Є неграмотність серед молоді. Треба рішучої поради, щоб взялися до роботи.

1937 р. Присілок Горі. Головою читальні вибрали Миколу Гараз- дюка, заступник Василь Барбак, секретар Дмитро Тимчук, бібліотекар Федір Кричук. До читальні належить 45 домів (господарств), членів 63.

Примітка: виписку із звітів «Просвіти» для історії села робив науковець, але почерк його записів дуже нерозбірливий, а тому можливі деякі неточності.

Дрібні землевласники

На початку XX ст. у селі проживало кілька жителів, яких називали панами. Однією з них була пані Сабіна — вдовиця Кароля Гуткевича (Gotkiewicy) — чоловіка, який працював писарем у ґміні села Ляцьке-

Шляхецьке. Вона займалася відгодівлею худоби, особливо свиней. «Едзю, пошли свіньї на козак», — так вона кричала на слугу. Поряд із її полем знаходилося поле Дмитра Федоріва («Козака»), а тому вона казала «на козак». Померла в 1917 р. Після її смерті господарка розпалася, бо вже раніше дочки не жили з нею.

Іншим «паном» був Марґулес. Раніше він працював у Биткові на нафтових копальнях, а потім після виходу на пенсію зайнявся відгодівлею худоби і птиці. Як літом, так і зимою слуги гнали напувати худобу до поіінка Раковець. Весною для годівлі птиці Марґулес у дітей купував хрущів. Жив він із панею Червичкою (кажуть, вона йому доводилася сестрою), яка зналася на мазях та зіллях і лікувала ними людей.

В середині 30-х років XX ст. Марґулеса убили на сходах власного будинку. Убивцю не було встановлено. Хоч у щоденнику небіжчика виявили запис: «Якщо щось станеться зі мною, то винним у тому буде буцян». Слово «буцян» дехто тлумачив як «бусцян», тобто Михайло Белей. Про цю подію згадував пізніше Михайло Римик, що в той час служив у Марґулеса. Римик працював чорноробом на тому ж нафтопромислі, що і його пан. Можливо, саме звідти запам’ятав його Марґулес як сумлінного робітника і найняв до себе на працю. За національністю Марґулес мав бути євреєм.

Краєзнавець В. Харитон пише: «У Хриплині найбільшою кількістю землі до початку Першої світової війни володів єврей Давид Марґулес. Великі земельні площі належали цій родині в сусідніх селах Черніїв, Хом’яківка, Березівка, Братківці».

Ще одним паном був поляк Альбін Бекер. Він займався вирощуванням зернових, відгодівлею худоби та водоплавної птиці. Бекер придбав молотарку, яка приводилась у дію двигуном. В урочищі Андарська мав великий шмат поля. Тут він обладнав літній стан для худоби і птиці. В 1939 р. після виселення поляків господарство самоліквідувалося.

На хуторі Грицівка на початку 30-х років XX ст. виходець із села Радча українець інженер Іван Остап як (деякі казали Остап’юк), викупивши у марковецького пана Володимирського 130 морґів поля, на науковій основі заклав взірцеве господарство. Він на замовлення товариства «Сільський Господар» займався репродукцією посівного матеріалу зернових культур. Улюбленою справою І. Остап’яка було тваринництво (тримав 20 корів, 7 коней) і садівництво (у саді 300 щеп і плодових кущів). Щоденно до міста у кооперацію «Центросоюз», засновником якого й був, відправляв молоко, 10 літрів молока щоденно відвозив власникові банку.

Повітовий Союз Кооператив зорганізувався у Станиславові ще в 1922 р. До управи філії Крайового Молочарського Союзу в Станиславові увійшли А. Палій і інженер Іван Остап’як. Представники Молочарського Союзу Мудрий і Лис ходили від села до села і організовували молочарні, навчали селян молочарської справи.

Жінка Остап’яка вчителювала у Делятині, дітей у подружжя не було. Іван Остап’як був завзятим мисливцем. (До слова, загонщикам звірини за день платили 1 злотий). Одночасно з садибою Остап’яка розширювався присілок Грицівка. Вільнонаймані поселенці за 40 злотих купували під своє господарство півморґа поля.

Поряд з Іваном Остап’яком на хуторі Грицівка господарював поляк Заґурський із великої сім'ї Заґурських, що проживала в Марківцях. Він із 50 моргів землі 10 відвів під ставки, з рибальства мав великі доходи, більші, ніж Остап’як від тваринництва.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: