Як правило, юридична практична діяльність за своєю структурою є спільною діяльністю різних суб´єктів чи складовою інших видів соціальної діяльності. Зокрема, судочинство (ведення, розгляд справ у судах) склада­ється з діяльності судді, адвоката, прокурора, експертів та ін., які взаємоді­ють один з одним, їх діяльність координується певним чином, є взаємоза­лежною. Так, адвокати у судочинстві в цивільних і кримінальних справах надають юридичну допомогу громадянам і організаціям, а прокурор є учас­ником судового розгляду і користується рівними з іншими учасниками пра­вами, бере участь у розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалеж­ності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об´єктивний розгляд справ та постановлению судо­вих рішень, що ґрунтуються на законі. Крім того, у судочинстві в цивільних і кримінальних справах у порядку, встановленому законодавством України, допускається участь народних засідателів та присяжних.

Кожний суб´єкт виконує у спільній юридичній діяльності кілька функцій. Наприклад, прокурор:

• бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від ха­рактеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне об­винувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду своє міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону та об´єктивною оцінкою зібраних у справі доказів,

• має право, в межах компетенції, внесення касаційного і окремого по­дання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів¹, своєю компетенцією витребувати із суду будь-яку справу або категорію справ, у яких вироки, рішення, ухвали або постанови набрали законної сили. За наявності підстав для перегляду справи в порядку судового нагляду прокурор вносить протест на вирок, рішення, ухвалу або постанову суду;

• може доповнити або змінити внесені протест, касаційне й окреме по­дання на вирок, рішення, ухвалу і постанову суду³, чи за наявності достатніх підстав, що свідчать про порушення закону, одночасно з витребуванням кримінальної справи, справи про адміністративне правопорушення або роз­глянутої арбітражним судом справи зупинити на певний строк виконання ви­року, ухвали і постанови суду до їх опротестування⁴ тощо.

Суб´єкти юридичної практичної діяльності, а також суб´єкти, які здійсню­ють її організаційне, фінансове та матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення взаємодіють з іншими суб´єктами з метою реалізації по­ставлених завдань.

1. Взаємодія адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами державного управління, виявляється в тому, що:

а) Міністерство юстиції України:

• забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги;

• узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність;

• сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів;

б) місцеві органи державного управління у межах своєї компетенції сприя­ють адвокатам та адвокатським об´єднанням у вирішенні соціальних питань, надають їм в оренду придатні для роботи приміщення, встановлюють пільги щодо орендної плати за використання приміщень тощо.

2. Господарські суди на підставі угод і договорів взаємодіють з органами, що вирішують господарські спори в інших державах, а також із засобами масової інформації та громадськими організаціями у роботі з попередження порушень законності, а також координують свою діяльність із правоохорон­ними органами України та інших держав щодо запобігання порушенням за­конодавства у сфері господарських відносин. Вищий арбітражний суд Украї­ни розробляє пропозиції щодо організації і діяльності третейських судів на території України.

3. Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, що проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, якій призначили судову експертизу, включати до складу експерт­них комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законо­давства України¹. Крім того, спеціалізовані установи та відомчі служби, що виконують судові експертизи, користуються правом встановлювати міжна­родні наукові зв´язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семі­нари, обмінюватися стажистами, науковою інформацією і друкованими виданнями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.

4. Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому закона­ми, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність, а державні органи, громадські об´єднання, службові особи, трудові колекти­ви, громадяни зобов´язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю.

5. Служба безпеки України:

• взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, орга­нізаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань. Громадяни України та їх об´єднання, інші особи сприяють за­конній діяльності Служби безпеки України на добровільних засадах;

• може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних дого­ворів та угод;

• взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, пра­воохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визна­чених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами Служби безпеки України і відповідного відомства.

Література

1. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. — М., 1976.

2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. — М., 1982. — Т. 2.

З.Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология: Учеб. посо­бие. — К., 1988.

4. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологическии аспект): Курс лекций. — Донецк, 1998.

5. Пщоловский Т. Принципы совершенной деятельности (Введение в прак-сеологию). —К., 1993.

6. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие. — М., 1997.

7. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судеб­ной практике. — К., 1995.

8. Теория юридического процесса/Под ред. В.М. Горшенева. — X., 1985.

9. Фролов С.С. Основы социологии. — М., 1997.