Важливий етап проведення дослідження — опрацювання нормативних, наукових, навчально-методичних та інших літературних джерел. Для ви­значення переліку джерел, які необхідно опрацювати при проведенні дослі­дження, а також при складанні бібліографії, використовують:

• бібліотечні систематичні каталоги, в яких картки з назвами творів роз­ташовані за галузями знань;

• бібліотечні алфавітні каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів;

• бібліотечні предметні каталоги, що містять картки з назвами творів з конкретних проблем і спеціальностей;

• бібліографічні довідникові видання (покажчики окремих тем і роз­ділів).

Крім того, використовують виноски і посилання в підручниках, моно­графіях, енциклопедичних словниках та ін., покажчики статей, опуб­лікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання. Складений список літератури по­годжують з науковим керівником. Опрацювання (вивчення) джерел перед­бачає:

• попереднє ознайомлення і складання власної бібліографічної картоте­ки за аналогією з бібліотечною картотекою;

• повторне ґрунтовне читання, під час якого виділяють та усвідомлю­ють головні думки й основні положення, висунуті автором книги або статті, аналізують їх, занотовують на картках, у зошитах або у вигляді файлів. Для цього використовують картки (краще з твердого паперу) однакового розмі­ру, на одному боці яких записують прізвище та ініціали автора, назву робо­ти, а також час і місце її видання та обсяг у сторінках, а також кількість сто­рінок у книзі. На зворотному боці картки стисло записують все, що заціка­вило у прочитаній праці, чи назви питань з посиланням на іншу форму фіксу­вання результатів аналізу джерела (зошит, файл, папку);

• окреме занотування інформації, яка безпосередньо стосується теми письмової роботи, на окремих аркушах паперу, із залишенням полів для по­дальшого поповнення додатковими даними, причому запис треба робити у формі, яка дасть можливість (після відповідної літературної правки при оформ­ленні роботи) включити цю інформацію до розділу письмової роботи, в яко­му дається огляд літератури.

Загальноприйняті правила опису використаної літератури вимагають, щоб про кожний документ (книжку) подавалися такі відомості:

• прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана кількома автора­ми, то перелічують або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вка­зані в книжці), або лише прізвище та ініціали перпіого автора, після чого роблять приписку "та ін.";

• повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він зазначений на титульному листку); дані про повторне видання;

• назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда вживають скорочення: К., X., М., Л.);

• назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скоро­чення "р."); кількість сторінок із скороченням "с". Кожну групу відомостей відокремлюють одна від одної знаками "крапка" і "тире" (.—).

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочу­ють, окрім назви документа.

Необхідно підкреслити, що робота студента з джерелами не закінчується їх вивченням за складеним із самого початку списком, а триває протягом усьо­го періоду підготовки роботи з урахуванням змін у змісті дослідження та по­яви нових джерел.