До представників українського інституціоналізму можна зарахувати Всеволода Голубничого, який народився 5 червня 1928 р. у Богодухові на Харківщині, а в 1943 р. разом із сім´єю подався на еміграцію. У Баварії здобув середню освіту, а вищу - в Українському Вільному Університеті, на економічному факультеті. У 1947-1949 pp. В. Голубничий навчався в Аусбурзі в Інституті сучасних мов. У 1951 р. він емігрував до США, де в Колумбійському університеті в Нью-Йорку продовжував свої економічні студії, повністю перебуваючи на утриманні Фундації Форда.

В. Голубничий з ранніх літ почав публікувати свої праці. У бібліографії його творів є статті, датовані 1947 p., тобто коли авторові не було ще 20 років. Це були міркування автора на молодіжні теми із помітним політичним навантаженням, зокрема, він писав про становище і події в Україні. Причому дуже скоро набрався відваги бути рецензентом досліджень відомих учених-економістів. Наприклад, В. Голубничий рецензував працю відомого німецького економіста В. Репке "Криза колективізму", видану 1947 року в Мюнхені. Того ж спрямування була власна стаття автора "З протиріч совєтської дійсности". З року в рік творча активність В. Голубничого зростала. У 1949 p., наприклад, він опублікував 19 праць, зокрема, "Французька революційна демократія", "Громадянська війна в Китаї", "Робітниче питання в майбутній Україні", "Кооперування сільського господарства в Югославії", "Як живе сьогодні робітник в СРСР", "Російська Україна поневолених..." та ін. Що стосується тематики публікацій, то вона, незважаючи на широку географію, доволі цілеспрямована, бо висвітлює стан у країнах комуністичного блоку. Це можна сказати і про праці В. Голубничого наступних років. У 1950 р. він опублікував "Господарське положення в СРСР, на Україні", "Проблеми тітоізму в Китаї", "Дзеркало совєтської демократії", "Новий бюджет - нове ярмо на шиї трудящих" та ін. Впродовж 1951р. у часописі "Вперед" В. Голубничий опублікував "Новий план електрифікації СРСР і України", "Робітнича політика большевиків в 1945-1950 pp.", "Сучасна економіка СРСР", "Значення і перспективи нової колгоспної реформи" та ін.

Наступного 1952 року В. Голубничий публікує статті "Господарське положення в СРСР", "Планова і вільна економіка. Порівняння", "Ринок - це реставрація капіталізму", "Микола Окрипник і справа соборности України", "Маркс і Енгельс про Росію", "Гальмо в російській економіці" та ін.

Ці назви свідчать про широке коло інтересів, які визначали спрямування досліджень В. Голубничого в економіці, з проблематики якої, наприклад, 1956 року він опублікував 65 статей різного обсягу і значущості, 1957 року - 55 праць, 1958 року - 35 і т. ін. За 30 років наукової й публіцистичної діяльності В. Голубничий опублікував 300 праць, що свідчить про велику працьовитість, настирливість і творчу фантазію українського економіста, закинутого долею за межі батьківщини. Здається, цього достатньо, щоб зарахувати В. Голубничого до талановитих й усебічних українських учених нової формації. Останнє, звичайно, визначається не кількістю публікацій, а тими методологічними і методичними засадами, які використовує учений, його понятійним апаратом та інструментарієм. Важливим є і те, яких тем і проблем він торкався у своїх дослідженнях.

У статті "М. Волобуєв, В. Доброгаєв та їх опоненти" автор розглянув концепції цих економістів, приєднався до їхньої думки про колоніальний стан України в складі СРСР, про що, зокрема, свідчить розподіл національного доходу на користь Росії. Колоніальне становище України автор розкрив і в статті "Національний дохід України в 1940-1945 pp.", в якій нагадав, що національний дохід України визначався у 20-ті роки, а опісля приховувався розрахунками в розрізі СРСР.

Суттєвою прикметою цього дослідження було те, що В. Голубничий намагався з´ясувати проблеми національного доходу України з позицій його співмірності з національним доходом інших країн. Для цього автор використав марксистську методологію розрахунку національного доходу, якою послуговувалися тоді в СРСР, і методологію західних учених. Скористався він і допомогою економістів-емігрантів, зокрема, такого фахівця з українських фінансів, як Є. Головінський. Це надало праці В. Голубничого належної науковості.

У 1959 р. В. Голубничий склав докторські іспити з економіки в Колумбійському університеті й працював над проблемами вартості та цін. У той час він підготував і опублікував праці з теорії вартості К. Маркса і Д. Рікардо, розглянув концепції вартості СРСР. Зокрема, він добре опанував статистичні методи, які використовувалися в СРСР. Це створило базу для написання разом з А. Оксенфельдом підручника "Економічні системи в дії - Сполучені Штати, Радянський Союз, Франція", в якому В. Голубничому належить майже весь матеріал щодо економіки СРСР.

Це видання заслуговує на особливу увагу, бо в ньому закладено основи теорії порівняльних економічних систем. Вперше праця "Економічні системи в дії" видана 1952 року, а відтак перевидавалася в 1957 та в 1965 pp., що свідчить про її популярність. Автори виходили з того, що економічна теорія, яка оперує "чистими" економічними системами, наприклад, "чистий капіталізм", "чистий соціалізм" тощо, заходить у суперечність з реальною дійсністю, в якій ідеальних систем не існує. Економічна система кожного типу містить елементи системи іншого типу, отже, потрібно говорити і про змішані економічні системи^. Ефективність економічних систем продемонстровано на прикладі США, СРСР і Франції.

Очевидно, є всі підстави твердити, що ця праця започаткувала дослідження порівняльних економічних систем, до теорії яких мав прямий стосунок український економіст В. Голубничий.

З цієї тематики вчений написав велику за обсягом працю "Економічні стосунки Китаю з Радянським Союзом", підготував статтю "Діалектика марксизму Мао Цзе-Дуна". Дослідження В. Голубничого на азійську тематику сприяли його популярності в наукових колах західного світу. Звичайно, учений ніколи не переставав цікавитися економікою України. Про це є вагомі докази. У 1969 р. він опублікував "Три лекції про економіку України", в яких остання висвітлюється в системі всеросійського і світового господарства. Цінним у цих лекціях є доведення того, що "український національний ринок створився в першій половині XVII ст. на базі розвитку магнатських мануфактур та ремісництва". В. Голубничий простежив тривалий процес колонізації української економіки, антиукраїнську економічну експансію Росії. Лаконічність і доказовість робить цю працю вченого корисною і зразковою.

Цікавими й інші українознавчі студії В. Голубничого, широта тематичного спектра яких викликає подив. Учений не обмежувався з´ясуванням економічних проблем, він враховував культурне та політичне взаємодіяння з економічним середовищем. Саме це робить цікавими його праці не тільки для економістів, але і для інших фахівців, зближує його економічні погляди з теоріями інституціоналістів. Помер В. Голубничий 1977 року в США.

Отже, в українській економічній думці можна виокремити чимало постатей, які були прихильниками й утверджували теорії інституціоналізму на національному ґрунті. Морально-культурний і соціально-психологічний аспект інституціоналізму надавав певних особливостей національному інституціоналізму. Врахування цих особливостей збагачувало не тільки українську економічну думку і господарську практику, але й теорію інституціоналізму взагалі, теорія якого на сучасному етапі значною мірою стає модою. Безумовно, інституціоналізм має відповідні передумови для активного визнання. Однак його, як і будь-яку іншу економічну теорію, не можна надмірно глорифікувати, бо нові господарські ситуації вимагають перегляду та конкретизації попередніх теорій.

Література

1.  Матвурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до... - М., 1996.

2.  Норт Дуглас. Інституції, інституційні закони і функціонування економіки. - К., 2002.

3.  Шумпетер Й. Теория экономического развития. -М., 1982.

4. Юхименко А. Історія економічних учень. - Біла Церква, 1997.