У період освоєння інвестицій, особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон´юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді і самі суб´єкти інвестиційного процесу. В цей період усі суб´єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов´язки щодо проекту, повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати та вносити корективи у бізнес-план, проект організації будівництва, проект виробництва робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду і контролю за процесом освоєння інвестицій називається моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор або від їх імені дирекція підприємства, що впроваджує інвестиційний проект. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядник відповідно до договору консорціуму.

Залежно від функцій інших учасників інвестиційної діяльності можна конкретизувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення:

Маркетинговий моніторинг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок матеріально-технічних ресурсів. Його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов´язки по контрактах з матеріально-технічного забезпечення проектів.

Фінансовий моніторинг здійснюється інвестором, замовником, фірмою-девелопером за дорученням замовника, а також іншими учасниками проекту, на першому етапі освоєння інвестицій за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку; витрати на проектно-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт; контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту: власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти, запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов´язання, лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

За ринкових умов оцінка виконання річної програми може проводитися по місцях виникнення витрат відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані роботи. Під постійне спостереження підпадають поелементно вироблені витрати на відчуження землі під будівлю, витрати на проектно-дослідницькі роботи, оплата будівельно- монтажних робіт за договірними цінами, розрахунки за встановлене та невстановлене обладнання, інші витрати. Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення коштів. Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники. Технічний моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності обсяжно-планувальних і конструктивних рішень, прийнятих у будівельній і технологічній частинах проекту, технічних умов.

Звичайно експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводиться до 1 вересня року, що передує початковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвестицій і виконання робіт інвестор зацікавлений у вдосконаленні проектних рішень, впровадженні новітніх науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ресурсів по інвестиційному проекту.

У більшості випадків значне підвищення цін на матеріальні ресурси при стабільній економіці трапляється через корінні зміни потужності підприємства або розширення номенклатури продукції. Такі зміни призводять до розробки практично нового проекту, визначення нової ціни, узгодження та перезатвердження проектно-кошторисної документації. Тим часом, у ряді випадків збільшення кошторисної вартості значною мірою викликано не змінами в проекті, а відсутністю дійового контролю інвестора та інших учасників проекту за дотриманням кошторисної вартості інвестиційного проекту в процесі його здійснення, низьким рівнем опрацювання проектувальниками кошторисів.

Часто мають місце факти розробки робочої документації з відступом від затверджених головних рішень проекту із зведеним кошторисом, особливо коли проектування і виконання робіт здійснюються одночасно.

Дирекція підприємства, що приймає інвестиції, як представник інвестора виконує контрольні обміри обсягів виконання робіт, звіряє з даними локальних, об´єктних і зведених кошторисів, перевіряє платіжні документи, звіряє їх дані з дійсними кошторисними цінами і нормами. Зокрема при аналізі сплачених і наданих до сплати документів виявляються витрати та суми, необгрунтовано сплачені іншим організаціям і підприємствам. Це можуть бути:

• кошти, сплачені за рахунок головної діяльності підприємств (вартість сировини і матеріалів, вартість налагоджувальних робіт тощо.);

• часткова участь у споруджені загальних і відомчих об´єктів, що не належать до цієї будови;

• поточні витрати, заготівельно-складські витрати понад встановлені ліміти;

• витрати на науково-дослідні роботи, які не мають відношення до конкретного об´єкту інвестування.

Грошові і натуральні втрати від затримки понад передбачені у договорах та календарних планах строки виконання робіт є втраченою вигодою від експлуатації та випуску підприємством продукції в періоді, продовж якого були заморожені інвестиції, а також здійснені додаткові витрати, пов´язані зі збільшенням вартості і тривалості будівництва.

Після введення в експлуатацію об´єкта або його черги інвестор продовжує фінансовий моніторинг. На цьому етапі підприємство починає виробляти продукцію, від реалізації якої створюється грошовий потік у вигляді коштів, що повертаються до інвестора, і які він починає використовувати на відшкодування інвестиційних витрат, погашення заборгованості кредиторам, а також на сплату дивідендів по залученому капіталу. На цьому етапі моніторинг інвестиційного проекту проводиться за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, джерела фінансування, введено в експлуатацію виробничих фондів, грошові потоки, мобілізація внутрішніх ресурсів, обгрунтування інших джерел фінансування, внутрішня норма ефективності інвестицій, строк окупності введених до експлуатації фондів за нормою ефективності інвестицій.

Постійному нагляду підлягає річна програма завершення інвестиційного процесу, відстежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених і запозичених коштів, виявляються відхилення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів і використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна робити оцінку поточних показників ефективності інвестицій, розрахувати динамічну норму ефективності й порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами терміну експлуатації підприємства, який підлягає фінансовому моніторингу. Останньому також сприяє введення в дію, починаючи із звіту за 1997р., нових форм статистичної звітності, зокрема 2-Кб «Звіт про введення в дію об´єктів, основних фондів та освоєння капітальних вкладів».

На сьогодні питання фінансування та державного кредитування регулюються нормативно-правовими актами органів центральної виконавчої влади. Зокрема, це Положення про фінансування і державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, яке затверджене наказом Мінфіну, Мінекономіки та Держбуду від 23.09.96, і запроваджене з метою систематизації комплексу питань, пов´язаних із фінансуванням та кредитуванням капітального будівництва, ефективного використання державних коштів, та Положення про державне кредитування будов і об´єктів виробничого призначення, затверджене спільним наказом Мінфіну та Мінекономіки від 31.03.98, яке визначає порядок надання бюджетних кредитів безпосередньо міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади для фінансування підприємствами всіх форм власності і пускових об´єктів, а також раніше розпочатих важливих новобудов виробничого призначення, технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств.